Я народилася 26 жовтня 1983р. у місті Донецьку. З дитинства росла товариською і самостійною дитиною. Ці якості були помічені вихователькою дитячого саду, і мамі запропонували залишити мене в молодшій групі ще на рік, щоб допомагати доглядати за маленькими дітьми й очолювати ранки (завжди ображалася на маму за те, що мене на рік позбавили спілкування зі своїми однолітками).

У 1990р. пішла у загальноосвітню школу №62. У початкових класах активно брала участь у суспільному житті школи. Від школи брала участь у спортивних змаганнях з легкої атлетики і зайняла третье місце. У сьомоу класі брала участь на районній олімпіаді з історії та української мови і зайняла друге та перше місця. У цьому ж класі зайняла перше місце на районному конкурсі читців. Восьмий клас для мене став зовсім іншим, тому що я попросила маму перевести мене у фізико-математичну школу №17, про яку довідалася від своєї подруги. Вчитися там виявилося набагато складніше (довелося навіть кинути легку атлетику), але і цікавіше. На географії я вперше створила свою (хоч і несправжню) туристичну фірму, брала участь у міжнародному конкурсі "Кенгуру" з математики, у якому була нагороджена грамотою "за гарний результат", брала участь у конкурсі навчальних програм з інформатики, зайняла перше місце в районній олімпіаді з української мови та друге місце з російської мови та правознавства.

Найцікавішими виявилися все-таки не уроки, а позакласний час. І куди тільки не ходили ми з нашим класним керівником! Лижні прогулянки по Ботанічному саду, екскурсії до краєзнавчого музею, поїздки у Славяногорск, туристичні походи у Крим та Карпати... "І як тільки він з ними усіма порається?!",- казали мами про нашого класного керівника.

Час пролетів дуже швидко і потрібно було вирішувати, де продовжувати навчання. Можливостей було багато, але технічний ухил школи і рішення ще п'ятьох однокласників надходити на спеціальність, про яку багато хто казав, як про найперспективнішу, визначили моє рішення. Так я і стала студенткою спеціальності автоматизованих систем управління Донецького національного технічного університету. Завдяки успішній здачі рейтингів, я змогла спокійно і з легкою душею закінчити школу з золотою медаллю, а літо провести без тривог " чи надійду, чи ні" у туристичному поході з поки ще моїми однокласниками.

Перші місяці в університеті здивували мене волею дій. Тут від тебе не очікували точного виконання всіх завдань, не контролювали щодня, а надавали право вибору. Можна було щодня сидіти до 3 ночі, зате потім одержати "автомат", чи використовувати час менш корисно, проте більш приємно, а згодом знову ж сидіти до 3 ночі, але вже лише з однією метою: щоб успішно здати сесію. Самостійність і уміння раціонально планувати свій час - це дві основні складові, які допомогли мені йти вірним "шляхом знань". Залишався навіть вільний час, у який я займалася вивченням англійської й італійської мов, захопилася Flash-технологіями.

Узагалі час в університеті пролетів дуже швидко. Цьому сприяла велика розмаїтість досліджуваних предметів, серед яких будь-який студент напевно знаходив для себе не тільки багато корисного, але і цікавого. Наприклад, для мене улюбленим предметом стала вища математика (багато в чому завдяки чудовому викладачу Дегтярьову Валерію Степановичу, що не тільки строго учив, але і по-справжньому любив як свій предмет, так і своїх студентів). Дуже цікавим виявилося і "позаучбове" життя університету. "Дебют першокурсника", дні факультету і кафедри, конкурс "Місс ДонНТУ", "КВК" не тільки допомогли знайти нових друзів і знайомих, але і дозволили краще дізнатися про своїх викладачів і факультет.

Так потихеньку добралася я і до одержання ступеня бакалавра, після чого вирішила продовжити навчання в магістратурі. Тема моєї магістерської роботи - "Створення комп'ютерної системи стиску даних методом генетичного програмування". Вона є дуже актуальною через величезні обсяги інформації, які ми щодня одержуємо з усіх галузей науки і техніки. Незважаючи на численні дослідження і розробки в цій області, отримані результати виявляються недостатньо ефективними. Курирує тему доцент кафедри АСУ Орлов Юрій Костянтинович, що протягом усього курсу навчання не один раз допомагав мені радами і своїм незмінним почуттям гумору.

Зараз я працюю в консалтинговій фірмі програмістом 1С, одержала два сертифікати про кваліфікацію фахівця. Не знаю, чи залишуся я на цій посаді після закінчення університету. У всякому випадку хотілося б одержати досвід роботи й в інших напрямках, наприклад, проектуванні баз даних чи web-дизайні. Мрію поїхати в Італію, можливо навіть попрацювати там якийсь час.

У майбутньому я сподіваюся реалізувати себе в якому-небудь великому проекті, пов'язаному з розробкою нових технологій. Було б дуже цікаво, якби він виявився міжнародним. Як ні складеться моє професійне життя надалі, головне, бути затребуваним фахівцем і любити свою роботу, а ще ніколи не зупинятися на досягнутому і дивитися на світ з оптимізмом.