Народився 20 жовтня 1982 року у місті Макіївка Донецької області. Я став другим сином моїх чудових батьків (про їх трохи пізніше) і ще одним чадом нашого Творця, хоча усі чекали дівчинку, але з'явився хлопчик вагою 4,850 кіло!!! У родильному будинку мене повивали двома новими пелюшками, просто, як говорить Мама: “Старі пелюшки рвалися від моїх розмірів і сили”.

Я, як і мій брат, зобов'язаний появі двом людям:

• Мама – Чернишова Раїса Іванівна, кандидат хімічних наук, працювала в різних установах на посаді завуча, доцента і завкафедри, але зараз обіймає посаду проректора по науковій праці у ДІСО.
• Папа – Чернишов Микола Миколайович, фельдшер, працював у різних медичних установах, зараз працює в медичній службі ВАТ “ММК” у посаді нарколога.
• Брат – Чернишов Георгій Миколайович, інженер–будівельник, працює інженером на ЗАТ “Макеевкокс”.

Своє дитинство провів у різних містах, тоді ще однієї країни – Макіївка і Тобольськ. У Макіївці ходив у дитячий сад, грав з однолітками, в цілому займався усім, чим займаються діти в цьому віці. Після того як моя мама виїхала на роботу в місто Тобольськ Тюменської області в Тобольский педагогічний інститут ім. Д.І. Менделєєва, ми разом з батьком і братом теж туди перебралися, це було в далекому 1986 році. Там ми прожили до 1992 року, переїхали назад у Макіївку тому, що не знали, як складуться подальші взаємини вже двох різних країн. Чесно зізнатися, кращі роки свого дитинства я провів саме в сибірському місті, у місті славним своїми вихідцями – хіміком Д.І. Менделєєвим, поетом П.П. Єршовим, композитором О.О. Аляб'євим, художником В.Г. Перовим.

За своє життя я змінив дві школи та зупинив свій вибір на Макіївському міському ліцеї, що створила Заслужений вчитель України Шевченко Валентина Іванівна. Учився з кожним роком все краще і краще, у підсумку закінчив 11 клас з відмінністю. Згадуючи про шкільні роки, не можу не згадати про людей, що залишили в мене тільки приємні спогади: вчитель фізики Літвіненко Іріна Миколаївна (ніколи не забуду цей стиль ведення уроків), вчитель російської мови Комащенко Ольга Павлівна, вчителі математики Поспєлова Євгенія Павлівна і Пилюгіна Тетяна Михайлівна, звичайно вчитель фізкультури, що так намагався прищепити нам любов до спорту – Мірошниченко Станіслав Дмитрович. Та що там казати, кожний, хто вів у нас уроки, заслуговує тільки на найкращі відгуки, завдяки їх старанням і професіоналізму я одержав базові знання необхідні для подальшого навчання і розвитку. За це величезне всім спасибі!!!

Після закінчення школи поступав у три навчальні заклади: ДонНТУ, ДонДАБА і ДонЖІ. При чому що цікаво, надійшов в усі Вузи, математику здавав три рази, одержавши три рази відмінно, за це спасибі вчителям математики. Але по збігу обставин вибрав ДонНТУ і спеціальність “Системи управління та автоматика” і ні краплі не шкодую. У нашій групі зібралися гарні хлопчики та дівчата. Ми разом проводили багато часом та дуже товаришували. Вибравши науковим керівником доцента кафедри АТ, к. т. н. Рафікова Гияза Шагієвича, став займатися сучасною теорією керування. Написав 8 статей (на момент написання біографії, а це 28.02.05) і зробив конкурсну роботу на тему “Синтез динамічного та оптимального регулятора системи електромагнітного підвісу високошвидкісного наземного транспорту”, що одержала диплом переможця на внутрівузівському конкурсі, робота спрямована на Всеукраїнський конкурс (результатів ще не знаю, але вірю, що робота займе гідне місце). Зараз усі мої зусилля спрямовані на освоєння Нinf теорії керування.

Майбутнє. Як воно далеко і близько одночасно. Взагалі (як людина віруюча в Іісуса - свого Господа і Спасителя) я керуюся принципом який описан наступними стихами "Біблії", а зокрема "Новий Завіт":

Так, що я не заглядую далеко в майбутнє. Я не знаю, що приготував для мене Бог, але я точно знаю, що це буде самий найкращий план для мене. Що перспектив стосується перспективи спеціальності, то я ні краплинки не сумніваюсь в її перспективності та необходності, як у сьогоденні, так і у майбутньому.