Панічев Андрій Юрійович

Специальність: телекомунікаційні системи та мережі

Факультет: Комп'ютерних інформаційних технологій та автоматики

Тема магістерскої дисертації: Розробка та дослідження методів проектування IP-мереж

Науковий керівник: Бойко В. В.

Рік вступу: 2000

E-mail: apanichev@rambler.ru

Раннє дитинство

Народився я 11 грудня 1982 року і став ще одним корінним донетчанином. Ріс некапризною і небалуваною дитиною, чим з гордістю хвасталися мої батьки. Читати і рахувати навчився в один і той же час, з тих пір рахував усе, що бачив.

Молодша школа

Почав своє навчання ще в дитячому саду в підготовчій групі, що, як не дивно, називалася першим класом. Таким чином, коли прийшов 1 вересня 1990 року вперше в стіни рідної середньої школи №13, вислів "перший раз у перший клас" було для мене вже не актуальним. У третьому класі мене навіть прийняли до жовтенят. З властивим тому часові пафосом, урочисто піонери прикріпили кожному значок жовтеняти, що викликало невимовну гордість.

Старша школа, выбір ВУЗу

Полюбилися предмети, зв'язані з цифрами і розрахунками, тому з задоволенням учив усі технічні предмети, чого не можу сказати про гуманітарні. Це й обумовило в дев'ятому класі думку саме про технічний ВУЗ. Батьки бачили мене студентом МІСІ (нині - Макіївська інженерна академія), яку закінчили самі. А я уже вибирав підходящий факультет у ДонГТУ. З багатьох саме КІТА став беззаперечним переможцем, оскільки там була спеціальність ТКС. Добре розрекламована, вона вабила новими, до того моменту абсолютно невідомими знаннями. Справа залишилася за малим - вступити саме на ТКС.

Вступ до университета

Знаючи про рейтингові іспити, вирішив вступити саме достроково. Для цього з початку одинадцятого класу почав займатися математикою з одним з викладачів нашого ВУЗу. Результат моїх старань повинний був показати перший рейтинг. Сильно перехвилювавшись і не устеживши за часом, ледве встиг здати його вчасно. Побачивши помилки, я ойкнув - поспіх зробив свою справу, хоча місце в десятці викликало оптимізм.

В другий раз я врахував усе. Як результат - 52 бала, друге місце і невимовна радість і задоволення від семимісячних занять математикою. Здавалося б, задача виконана, але впевненість у тім, що можу більше, змушує написати третій рейтинг. Вище піднятися не вдалося, але підсумкове шосте місце давало привід розраховувати на бюджетне місце. І це сталося! Я став студентом, будучи ще школярем, і присвятив літо відпочинку, закінчивши школу зі срібною медаллю.

Успіхи в университеті

Університет зустрів як веселим студентським життям, так і солідним, у порівнянні зі школою, обсягом роботи. Зібравши всю зосередженість у куркуля, відмінно здав першу сесію (як говорять - після першої сесії можна вважати себе справжнім студентом). Далі усе йшло як по олії - семестри пролітали як один день, а сесії здавалися чимось повсякденним. На другому курсі взяв участь у єдиній для себе студентській олімпіаді. Це була обласна олімпіада по ТОЕ (теоретичних основах електротехніки). Зайняв дев'яте місце (краще серед однокурсників) і тим був задоволений.

Магістратура

Пролетіли чотири роки навчання, і я одержав перший диплом - червоний диплом бакалавра. Звичайно ж, не відмовився від бюджетного місця в магістратурі. Мій науковий керівник - Бойко В.В. - порадив узяти неймовірно цікаву тему для магістерської дисертації (розробка і дослідження методів проектування ІP-мереж). Проаналізувавши і почавши роботу над темою, я зрозумів, що мені очикує величезний обсяг роботи. Але саме головне, я вважаю, що її результати не ляжуть мертвим грузом у наукові архіви, а будуть застосовані в практиці проектування.

Роздуми про майбутнє

Позбувшись від юнацького максималізму, я зрозумів, що великі плани "завоювання" Європи не для мене. Після захисту магістерської хотілося б знайти своє місце в житті. Спробувати будь-яку роботу зі своє рідкої, але потрібної, спеціальності (не даремно ж учуся) і вибрати ту, котра приносить задоволення, не тільки моральне, але і матеріальне.

Згодом, зробивши кар'єру і набувши досвід, є бажання створити свою фірму, коли в Україні це буде не тільки вітатися, але і підтримуватися.