|
|
Біографія
Я народилася 18 грудня вже далекого (як здається деяким людям) 1981року в м.Зугресі Донецкої
області. Першим моїм досягненням у житті було те, що я була найбільш високим, а точніше
довгим немовлям у пологовому будинку(62см). Коли мені було 3 роки наша родина переїхала в
Донецьк, приблизно з того часу в мене починаються свідомі спогади по себе. Я тоді була дуже
примхливою, не бажала вчитись самостійно зав'язувати шнурки і категорично відмовлялася
вітатися з сусідами.
У 1988 році я пішла у фізико-математичну школу № 35. Моя перша вчителька
Нінель Василівна, була засновником і єдиним працівником Музею Радянсько-В'єтнамської Дружби,
який розташовувався в нашій школі, точніше - в нашому класі, тому всі ми
були більш "продвинуті" , ніж однолітки - вже в 1 класі ми знали хто такий Хо Ши Мін
і знали напам'ять пару в'єтнамських пісеньок (на мові оригіналу).
У початкових класах школи я почала займатися бальними танцями, але це так і не стало
стало моїм захопленням - не знайшлося хлопчика, який підходив би мені за зрістом, а просто
займатися, не беручи участі навіть в несерйозних дитячих конкурсах, мені не захотілося.
Далі батьки вирішили записати мій хрупкий організм на який-сь нетравматичний вид
спорту, вибір за них зробив тренер з легкої атлетики, який прийшов в нашу школу в
пошуках талантів і відібрав мене і декількох хлопчиків і запропонував записатися в
спортивну школу.
Але, чим ближче було закінчення школи, тим менше часу залишалося на спорт. Незабаром його
зовсім витіснила з мого життя математика. Жоден вечір, жодні вихідні і жодні
свята або канікули не проходили без неї.
У 1998 р. я закінчила школу із золотою медаллю, але, на жаль, вона мені не допомогла у житті
ні вступити до університету на бажану спеціальність, ні якимось іншим способом. Я навіть
трохи шкодую про те, скільки часу, сил і нервів витратила на те, щоб заробити її.
Через пару років після закінчення школи (краще пізно, ніж ніколи) я з'ясувала, що
головним в процесі навчання - ЗНАННЯ, а не оцінки. Серед дипломів про освіту|, яких
я маю на даний момент декілька, немає і не передбачається "червоних", і це дуже мало мене
засмучує.
У момент закінчення школи розпочалося все саме цікаве.
Як тільки я спробувала захотіти бути медиком, батьки заперечили, вони наполягали на
спеціальності, пов'язаної з комп'ютерними технологіями, і компроміс був знайдений у вигляді
спеціальності "Комп'ютерні системи діагностики в медицині і техніці".
На рейтингах я не показала знань, достатніх для зарахування на бюджет, на співбесіді
зробила безглузду маленьку помилочку, яку помітила би, якщо перевірила ще раз
свою роботу (сім разів перевір, один раз відріж - це про мене) і одержала "4", і цього також
було недостатньо. І тут мені довелося робити перший в житті серйозний вибір - йти на
іспит на КСД і у разі "поразки" залишатися невступившою у ВУЗ, або піти на
спеціальність з нижчими вимогами. Я вибрала останнє і з оцінкою "5"
за результатами вступного іспиту стала студенткою спеціальності
"Промислова теплоенергетика" Фізико-металургійного факультету Донецького державного
технічного університету.
Я дуже вдячна своїм першим викладачам: математики - Шевченко Лідії Михайлівні,
і програмування - Алексєєву Євгенію Ростиславовичу, які не тільки дали мені
фундаментальні знання по своїх предметах, що до цього дня допомагають мені не мати
проблем із навчанням, але і пояснили нам вірне ставлення до навчання, роз'яснили,
так би мовити, для чого "всі ми тут сьогодні зібралися".
Особливих слів заслуговує моя дружна і весела група ПТ-98. Ми проводили час лише разом:
разом відзначали свята, разом їздили відпочивати до Слов'яногірську, Київу, я знайшла
справжніх друзів, і оскільки ми вже не перший рік підтримуємо один одного і в горі
і в радості, то, я думаю, це на все життя!
Весною 2001 роки я брала участь в організації святкування 80-річчя ДонГТУ в палаці спорту
"Дружба",отримала масу нових знайомств, придбала нових друзів
А взимку 2002 року дозріло рішення залишити навчання на Металургійному і перевестися на
факультет Комп'ютерних інформаційних технологій та автоматики.
Деякі друзі, а тим більше викладачі, не чекали такого повороту подій, деякі не
зрозуміли сенсу перехода після 4-го курсу одного факультету на 2-й курс іншого, з настільки
радикальною зміною напряму підготовки, багато хто мою затію не схвалив. Визнаю право
кожного мати свою точку зору.
Спасибі моїм батькам за те, що надали матеріальну підтримку моїм починанням (Друга
вища освіта у нас лише платна, а я пішла з ФМФ після здобуття диплома бакалавра,
тобто коли одну вищу освіту вже здобула).
Отже, з вересня 2002 року я - студенка групи КСД-01б факультету Комп'ютерних інформаційних
технологій і автоматики ДонНТУ. Мені довелося одночасно складати академічну різницю,
не відставати від поточних занять в новій групі, і займатися написанням бакалаврської роботи по
спеціальності "Фінанси", яку я отримувала на Факультеті перепідготовки кадрів з 2000 г.
Упоралася я і з одним, і з другим, і з третім, досить швидко ужилася і в учбове, і в
суспільне життя факультету, і восени 2003 року очолила студентське профбюро ФКІТА,
головою якого є і зараз. З тієї миті я встигла прийняти участь в
незліченній кількості студентських форумів, з'їздів лідерів студентських профспілкових
організацій, пару разів взяла участь в "Міс ДонНТУ" (ніяк не виходить "стрибнути" вище
2-го місця), була нагороджена грамотами Донецького міського голови, губернатора Донецької
області, відмічена преміями Обласного комітету профспілки працівників освіти і науки і
Ворошиловського районного виконкому м. Донецька (Це все без непотрібної скромності:)
З березня 2005 року я є головою ради студентського самоврядування свого факультету.
Являюся членом Вченої ради факультету КІТА.
В найближчому майбутньому планую закінчити і успішно захистити магістерську роботу, з
вибором теми якої мені допоміг визначитися науковий керівник - Герасимов Ігор Григорович.
Методика, яка лежить в основі комп'ютерної системи визначення мінеральної густини кісткової
тканини, що розробляється мною, дуже широко застосовується в медицині, тому сподіваюся,
моя СКС буде упроваджена у вітчизняну охорону здоров'я.
Нещодавно я пройшла навчання у Центрі перепідготовки кадрів и підвишення кваліфікації при
Донецкій державній обласній адміністрації, за результатами якого була зарахована до кадрового резерву
державних службовців. У майбутньому, після закінчення університету, можливо моя робота буде пов'язана з державною службою.
А у віддаленому майбутньому хотіла б мати роботу, яка приносила б мені матеріальне і
моральне задоволення, а також міцну сім'ю. Сподіваюся, що, як завжди, впораюся і з тим
і з іншим!
|
