Я, Алдохін Олексій Анатолійович, народився 23 серпня 1984 року в місті Донецьк. У родині фармацевта та механіка. Моя мама, Алдохіна Раїса Іванівна, і папа, Алдохін Анатолій Євгенійович, виховували в мені з дитинства найнеобхідніші, на мій погляд, риси такі як скромність, любов до праці та настойчивість. З самого дитинства вони прививали мені любов до спорту та спілкуванню.

В 1991 році пішов до ЗШ №20 міста Донецька і одночасно почав займатися бальними танцами. Вдавалося сполучати навчання та захоплення, але через декілька років повинен був залишити танці із-за тяжіння до серйозного спорту – кікбоксінгу. Брав участь у змаганнях з цьогу виду спорту, займав призові месця. Потім повинен був пійти з цілью збереження свого здоров`я та нервів моїх батьків.

Молодші класи пройшли без особливої моєї уваги, тому що я не зміг знайти для себе цікавий предмет, але в старших класах з`явилась пристрасть - це точні науки та активна участь в суспільному житті школи. Як не дивно вдавалося і те і інше: брав участь в олімпіадах з математики, виходив на регіональний рівень, а також приймав участь в змаганнях з танців між школами.

Моє позашкільне життя було дуже різноманітним, бо я знову почав займатися, але вже естрадними танцями на професійному рівні. Разом з танцевальним колективом був у багатьох городах України. У випускних класах зрозумів що потрібно обирати – вища освіта або танці. Вибір був зрозумілий, я почав готуватися до вступу в університет.

Вибір професії не склав мені труднощів, тому що тільки на спеціальності «Технологія машинобудування» я зміг знайти все те, що мене цікавило: точні науки, развиток здатності логічно мислити, оріентування у просторі. В 2001 році, подав документи для проходження рейтингів в ДонНТУ, де набрав 56 балів із 60-ти можливих поступив на механічний факультет, спеціальність «Технологія машинобудування».

Навчання в університеті на перших курсах здалося не таким важким, як я собі його уявляв, що дало мені можливість підробляти диск жокеєм у вечері. Але вже з третього курсу почалися спецпредмети, і я зайнявся навчанням вплотну, відклавши усі інші турботи в сторону, на котрі то і часу не вистачало. Це дало мені можливість проявити себе: я брав участь в олімпіадах з опору матеріалів, де зайняв перше місце серед вищих навчальних закладів Донбасу, в конференціях, а також опублікував свою статтю в журналі "Інженєр" (2005р.). В 2005 році здав іспит на бакалавра, отримав червоний диплом і поступив до магістратури.

Після закінчення степені магістра планую здавати іспити до аспірантури. Це даст мені гарний поштовх для моєї подальшої діяльності, яку я хотів би присвятити розробці нових технологій у сфері машинобудування, а при вдалому збігу обставин мати власне діло у цій сфері, результатом якого буде матеріальне винагородження за виконану роботу. Можливо, до того часу мені буде необхідна економічна освіта, яка дозволить мені развиватися далі в матеріальному і духовному плані, не зупиняючись на досягнутом.