Вільно володію російською та українською мовами, в об'ємі, достатньому для чітання та переписки, володію англійською мовою.
Маю уявлення про програмування в середовищі DELPHI, на мовах Turbo Pascal, C, С++, Visual С++, HTML, Java, Java Script, Assembler, VBA, VHDL.
особисті якості: чесність, ретельність, комунікабельність, здатність до навчання, цілеспрямованість
Захоплююсь малюванням. Нещодавно захопився 3Д моделюванням. В роботі використовую: Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Draw, Corel Painter, 3D Max, Maya, Poser, ZBrush, VRay.

БІОГРАФІЯ

Я народився 19 лютого 1985 року, в місті Донецку. В сім'ї слюсара Грищенко В'ячеслава Івановича та вчительки трудов Грищенко Ольги Петрівни.

дитинство

У нашому дворі бул дитячий садок, але я до нього не ходив – мене відводили до іншого, котрий був поодаль, десь у 20ти хвилинах пішки від дому. Причина цього проста – батьки з самого дитинства намагалися дати мені усе найкраще! (саме тому я пізніше їздив до школи через усе місто і змінював їх раз у 3 роки). В дитячому садку вихователі мене поважали та вважали най відповіднішим у групі, та якщо відлучалися на деякий час, то залишали за старшого. Ну, я, якщо уж зовсім відверто, цього не пам'ятаю, але мама говорить, що саме так все й було, а матусі завжди говорять правду – це кожен знає! Що я точно пам'ятаю, так це те, що від мене завжди було повно клопоту: я постійно бився, кусався та усіма способами відстоював свою честь і власність… а потім дома отримував ременю… Одного разу в мене ледь не вкрали велосипед двоє старших хлопців, пам'ятаю як уїзджав від них через двори, а вони щось кричали мені вслід. Іншого разу мене образив якийсь хлопчисько та вже я, з повными жменями каміння гнав його нашими дворами, а мати кричала мені з балкону, щоб припинив. Ще пам'ятаю, як мене выдправили за хлыбом, але його в магазины не було, та по дорозы додому мене обыкрав якийсь беспризорник. Короче кажучі, багато було всього глупого та забавного, сумного та приємного.
Коли мені було 5 з половиною років, народився молодший братик Сергій, та сильно захворала бабуся. Не знаю точно скільки часу вона хворіла, але, мабуть, не більше месяця, а потім померла…

школа

В 7 років я пішов до школи №13. Не пам'ятаю того переломного дню, коли став іншою людиною, але в школі я вже не пустував та не ліз у драки, старанно вчив уроки й радував батьків добрими оцінками. Літом того ж року, в перші мої літні канікули, мы змінили квартиру і переїхали жити до іншого району. Наступної осені (в другий клас) я пішов вже до іншої школи - у «прогімназію». Вона була зоснована на базі дитячого саду, там вчились тільки до 3го класу, в групах було не більше 15ти дітей, з нами займались майже індивідуально, і було багато корисних та цікавих уроків, котрих не дають в звичайних школах.
У 5ый клас ми всім гуртом перейшли до ОШ №22. У прогімназії з нами навчався хлопчик, мама якого була директором цієї школи, тому для нас було створено спеціальний гімназичний клас. Тут, паралельно з головними предметами, нас вчили словесності й бальним танцям. А я ще ходив на карате До, дзюдо та плавання. Прийшовши першого вересня до 7го класу, нас всіх чекала сумна новина - із-за недостатнього фінансування наш клас зібралися розформувати. Тому, 23го вересня того ж року я вже перейшов до УВК №1. Тут, паралельно навчанню, я почав займатися тхэквондо. Приймав участь в різноманітних виступах і навіть зайняв 2е місто - на обласних змаганнях. Та тільки одного разу на мій виступ прийшов подивитися батько. Того разу мені (втім, як завжди) в супротивники дістався хлопець на декілька років старший за мене, та ще й на голову вищий (я завжди попадав у останню вісову категорію!!). Окрім того він явно краще за мене владів тхэквондо і мені від нього дісталося. Батьку не сподобалось, що я постійно змагаюсь зі старшими, він сказав, що це шкідливо для мого здоров'я. Але тренер відмовився займатися зі мною, якщо я не буду приймати участь у змаганнях, тож я залишив тренування.
В школі я вчився досить добре, і хоч золотої медалі не отримав - закінчив школу з відмінним атестатом і грамотами з історії та інформатики!

університет

Влітку, по закінченні школи, в моєму житті відбулася не дуже приємна подія, післе якої я надовго опустив руки... Можливо це й стало причиною моєї плохої встигаємості в університеті, не знаю. Але пам'ятаю, що пішов на ВТ з надією мистецьки оволодіти комп'ютером, а головне – познайомитися з комп'ютерною графікою і далі працювати в цьому напрямку. Однак система навчання в інституті побудована декілько инакше, ніж у школі та враховуючи, що інформатика у школі дається на дуже низькому рівні, вчитися в інституті мені було тяжко та й комп'ютерну графіку ми вивчали зовсім не ту, на котру я розраховував. Короче вчился я тяп-ляп і втратив 3 роки в гульбі та безділлі. Тільки на 4ому курсі я отямився і взявся за самоосвіту. Я вирішив, що раз уж нихто мене не вчить тому, що я хочу знати, то буду вчити це сам. Так я освоїв Photoshop, знов почав малювати, навіть пішов на курси рисунку, де робив успіхи. За пів року я пройшов 2 курси художнього училища і малював би далі, але мій вчитель уїхав до Києва. Заміни йому знайти я не змог, та він теж мені нікого не порадив. Щоб вчитися далі самому потрібно дуже багато часу, тому я вирішив трохи змінити профіль та перейшов на тривимірне моделювання, вважаючи цю галузь творчості більш перспективною. На щастя у нас на факультеті ведуться роботи в цій області, і мені дістався диплом, напряму пов'язаний з тривимірним моделюванням. Зараз я виконую дипломне завдання, пов'язане з архітектурним моделюванням і паралельно розбираюсь у особливостях моделювання персонажів, таким чином, я сподіваюсь поєднати знання традиційного малюнку, отримані мною на уроках малювання та нові віяння в тривимірній графиці.

В майбутньому я збираюся стати професіоналом в області створення фотореалістичних тривимірних зображень, будь то персонажі, архітектурні будівлі або іншого плану проекти. Розраховую працювати через Інтернет з иноземними замовниками та, можливо, невдовзі уїхати жити за кордон(просто в Донецьку з екологією ну зовсім погано). Думаю, на мене чекає світле та цікаве майбутнє :)

• • •