Автобиографія магистра Заняла Ю.С.

Отже...

2 лютого 1986-го року о шостій годині ранку разом з першими промінями морозного зимового сонця народилася я.

Дівчина Юля була першою та бажаною дитиною у молодій родині Кузяєвих. Батьки Тетяна та Сергій, як раз цього року закінчували факультет обчислювальної техніки та інформатіки Донецького політехнічного інституту. Мама - спеціальність "Програмне забезпечення", тато- "Обчислювальна техніка".

До моїх шести років ми періодично мешкали то в одніх бабусі з дідусем, то в інших, то знімали квартиру. На зйомній квартирі у віці півтора роки в мен з'явилася перша подруга, Олена Верховська, зараз вона студентка факультета ФОТІ ДонНТУ, спеціальність - ПЗ. Пізніше до нашої дитячої компанії приєдналася ще одна подруга - Аня Кошова (зараз - студентка економічного факультеу ДонНТУ).

До дитячого садку я не ходила через часті хвороби. За мною доглядала бабуся. Багато родичей каже, що я дуже на неї схожа. Я перейняла з її вдачі спокійне та розсудливе ставлення до життя, терпіливсть.

В моєму дитинстві (5-8 років) ми усією родиною часто їздили на дачу - стандартні 6 соток під Курахово. Мені ці поїздки подобалися - спілкування з природою, цілесенький день на свіжому повітрі - красота! Серед родичів старшого покоління ставлення мовчазливо поділялися - для одних було радістю спілкування з землею, інші сприймали садово-городні роботи як обтяжуючу необхідність.

Через два тижні після мого шестиріччя ми з батьками переїхали до власної квартири - тато отримав її, працюючи у МЖК (Молодіжному житловому комітеті). То був 92-й рік, Радянського Союзу вже не було, та батьки були одними з останніх щасливчвиків, хто все ж таки отримав житло, що було обіцяно.

Яким же ж щастям була окрема двокімнатна квартира! Тоді вона здавалася розташованою хто-зна де, в богом забутому місці, в новому, ще не облаштованому районі (потім район опинився навіть дуже непоганим), але нашої расдості це затьмарити не могло.

Неподалік від нашого дому опинилася велика лісопосадка. Навесні, влітку ми з батьками та друзями вибиралися туди на шашлики. Було дуже весело та привольно. Увесь день ми з подружками носилися лісом, вдиралися на дерева, збирали квіти, розводили свій власний, окремий від "дорослого" вогник та готували на ньому різні "смачнющості".

Школа

У версні того ж року я пішла до першого класу - середня школа №61. Було трохи незвично, але у великому колективі я швидко освоїлася. Навчання підкорювалося легко, я опинилася старанною ученицею.

У другому класі несподівано сама для себе записалася до музикальної школи. З цього часу я стала розважати сусідів віртуозною грою на сопілці - простому духовому інструменті. Досі пам'ятаю концерт, учасникам якого у винагороду давали шоколадки. Я принесла додому цю шоколадку з гордістю, з якою приносять першу зарплатню. Це відчуття я пам'ятаю й досі.

Роки навчання в школі спливали швидко. Практично усі предмети мені подобалися, оскільки були для мене легкі. Не подобалася лише фізкультура - вона не була для мене легкою. Пізніше я зрозуміла, що саме тому цей предмет і був для мене корисним - доводилося перемагати себе.

У середині 7-го класу я стала відвідувати коло журналістики, але скоро довелося припинити заняття, оскільки стало відомо про майбутнє поповнення нашої родини, отже батьки потребували моєї допомоги. Влітку 1998-го року в мене з'явився брат Андрій.

У 8-му класі я стала відвідувати підготовчі курси до Донецького технічного колежу. Серед знайомих він користувався дуже доброю репутацією, а навчатися у своїй школі мені було дуже легко. Наприкінці квітня я вступила до колежу, склавши рейтингові іспити.

Колеж

Зі вступом до колежу для мене розпочався новий яскравий період у житті. Там було цікаво навчатися, там у мене з'явилися нові чудові друзі, як серед учнів, так і серед вчителів. Старі знайомі шкільні предмети заграли новими фарбами. Захоплюючим було слухати математику у виконанні Пола Володимира Дмитрійовича, історію - Порошина Павла Івановича, англійський - Димковської Тетяни Леонидівни, біологію - Меркотун Тетяни Вадимівни, інформатику - Савченко Віри Леонидівни. А наша куратор, Авраменко Олена Андріївна, стала для усіх нас просто відмінним другом.

Серед своїх захоплень того періоду можу назвати літературу, поезію, математику, брідж. Вірши я почала писати з 12-ти років. Зі змінним успіхом пишу їх і зараз.

Захоплення бриджем зараз частково забуте через нестачу часу, а ось під час навчання у колежі я із задоволенням відвідувала Брідж-клуб Донецького колежу під керівництвом Поршина Павла Івановича.

З математикою в мене були особливі стосунки - давалася вона мені легко, мені подобалася точність та визначенність цієї науки. В результаті в 10-му класі я отримала 2-й, а в 11-му - 3-ій диплом на обласній олімпіаді з математики.

Мені завжди подобалося читати вголос вірші. У суспільному житті коллежу це знайшло своє пристосування. Мене запрошували вести концерти, остані дзвоники та інші колезькі свята. Мені це подобалося.

У колежі велика увага приділялася вивченню англійської мови. Якійсь час ми навіть листувалися з учнями з Амеріки.

Дуже запам'яталася поїздка до англійського табору від Донецького колежу. Було це на літніх канікулах наприкінці 10-го класу. Нашими вожатими були гості з Амеріки - добровольці з корпусу Міра, з якими у колежу були міцні зв'язки. Зрозуміло, що говорили усі лише англійською.

Крім того, що ми отримали значний досвід англомовного спілкування, там ще було й дуже цікаво проводити час. У лісному таборі біля Слав'яногорську облаштувалися самі лише колежани - скрізь були знайомі обличчя, усі знали один одного, а тому було дуже весело; вожаті та наші вчителі розважали нас як могли - конкурси, ігри, прогулянки. За тиждень відпочинку ми отрмали купу вражень.

Три роки навчання в колежі промайнули дуже швидко та яскраво. В одинадцятому класі почалася лихоманка з приводу вступу до вузів. Усі відправилися по репетиторах та підготовчих курсах. Я теж займалася - підтягувала інформатику. Я збиралася піти шляхом батьків - факультет ОТ, спеціальність ОТ. Рухалося у мене в душі щось поетичне та нетехнічне, але я прислухалась до батьківських міркуваннь, мовляв, якщо здібності до усіх наук розвинуті однаково добре, треба обирати той напрямок, у якому є зв'язки.

Перший рейтинг мене трохи розчарував, але вже на другому я досягла достатнього балу з математики. З інформатики я покращила свій результат ще й на третьому рейтингу та ... пройшла на бюджетну форму навчання.

Потім були екзамени в колежі, золота медаль, випускний вечір. Чомусь саме на випускному особливо гостро відчулося, які усі там стали близькі та рідні за ці три роки. І ось тепер було час іти...

Університет

Перше, що мене здивувало в університеті, був склад моєї групи. Ні, я, звичайно, звикла, в колежі, що хлопчиків удвічі більше за дівчаток; я знала, що йду на чоловічу спеціальність; але щоб так - 5 дівчат на весь потік, 90 студентів - це було цікаво...

Спершу я не цілком розуміла чоловічу психологію своїх одногрупників. А розмови про машини та різного роду технічні новинки навівали на мене тугу десь до третього курсу, потім я звикла, а іноді стала навіть прєднуватися до них. У хлопців я навчилася ставитися з іронією до жіночіх капризів (і до власних у тому ж числі), дивитися крізь пальці на чоловічі слабкості та надто не ускладнювати життя. Дуже хочется вірити, що вони також навчилися в мене чомусь корисному.

До другого курсу я навчалася старанно та сумлінно, приділяючи навчанню максимум часу. На другому курсі я згадала, що в душі поет та вирішила зайнятися гуманітарною частиною своєї освіти, але якось так сталося, що мої починання відклонилися від мети та вилилися в раціонально обгрунтоване рішення отримати другу освіту за спеціальністю "бухгалтерський облік та аудит". Раціональне обгрунтування було те ж саме, що штовхнуло мене на ОТ - намір піти по стопах батьків, які займаються розробкою та підтримкою бухгалтерських програмних продуктів. Таким чином, я віддала навчанню ще й частину своїх вечорів та вихідних.

На третьому курсі я почала потроху влаштовувати особисте життя. Виявилося, що поряд зі мною навчається дуже милий, спокійний, надійний такий хлопець - Дима Заняла. Отже, я звернула на це увагу. Якщо раніше навчання просто заповнювало моє життя багатьма справами, то тепер іноді воно стало життя просто псувати - катастрофічно не вистачало часу на все, що хотілося здійснити. Однак, виявилося, що я можу бути, майже, відмінницею навіть знаходячись у цейтноті.

Наприкінці четвертого курсу цейтнон закінчився. Причиною було... моє заміжжя. Ми узаконили свої стосунки, припинивши день за днем, мов у ліхоманці, шукати можливості більше часу провести разом. Стало й так зрозуміло - увечері зустрінемося.

Наше весілля здивувало групу, але не сильно. Було дуже приємно відчувати безмовну підтримку та схвалення найближчих друзів.

В середині п'ятого курсу я закінчила другу освіту, отримавши діплом бакалавра. Продовжувати освіту в цьому напрямку далі сенсу я не бачила, оскільки базові принципи даної науки я вже зрозуміла, а практичне застосування отриманих знань вимагало лише більш детального вивчення нормативної бази, що постійно (!) змінюється.

Научная работа

Своїм науковим керівником я обрала Гусева Бориса Семеновича. Темою, над якою я працюю, є захист інформації в межах навчаючої системи, що розробляється колективом з декількох студентів. Актуальність питання про захист інформації, гадаю, не викличе ніяких сумнівів у будь-кого, хто хоч раз міркував про гарантії безпеки грошей, припустимо, на власній електронній карточці, або на рахунку своєї фірми. У навчаючій системі захисту потребують:

а) відповіді на тестові питання;

б) мережний зв'язок між частинами системи.

Особисто мені в усьому різноманітті засобів захисту найбільш цікавить галузь кріптографічного шифрування інформації.

Планы на майбутнє

Майбутню професійну діяльність планую зв'язати з інформаційними технологіями. Але не у чистому вигляді, а з пристосуванням до цікавих життєвих задач.