Магістр ДонНТУ Зубов Олексанр Вікторович

Я, Зубов Олександр Вікторович, в 2002 р закінчив Донецький електрометалургійний технікум за спеціальністю: «Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств» і получив диплом молодшого спеціаліста, в 2006 р получив диплом бакалавра у Донецькому національному університеті за спеціальністю: «Технологія машинобудування». В теперішній час закінчую магістратуру за тим же фахом. Характеризуючи себе, можна виділити: цілеспрямованість і відповідальність. Вільно володію російською та українською мовами. Маю знання французької технічної мови на рівні достатнього для спілкування та переписки. Маються навики роботи з комп’ютером на рівні користувача, вивчаю різні прикладні пакети систем CAD/CAM. Захоплення: техніка, подорожування на автомобілі.

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, народився у передмісті Донецька у селі Новоолександрівка, Красноармійського району у простій родины. Батько Зубов Віктор Васильович все життя працював у місцевому КСП, а мати Зубова Надія Іванівна – вихователем у дитячому садку. У сім`ї я не одна дитина. До мене шістьома роками раніше народився мій старший брат Яків, а через рік після мого народження і молодша сестра Наталя. Наше з сестрою дитинство і виховання проходило в основному у бабусі. Дома ми знаходились під наглядом старшого брата, тому що батьки були постійно зайняті. Однією з подій у дитинстві стала купівля батьками для мене з сестрою велосипеда. Як і люба нова іграшка він став у центрі уваги та місцем багато чисельних спорів. Але де який час по тому, брат зібрав із запчастин і подарував мені ще один велосипед, який вирішив усі проблеми.

У школу я пішов 1989 році у перший тоді ще «А» класс. Шкільні роки проходили зі змінним успіхом. Було і весело, і тяжко, і не дуже. Грамот і дипломі я в школі не здобув, але добрих подій хватало – це і районі олімпіади, і спортивні змагання, як у школі так і за її межами. І на протязі усього мого шкільного життя моїм вірним другом був той самий велосипед, на якому я проїхав усю округу. Вже тоді у ті юнацькі роки в мене проявився інтерес до дороги і до мандрувань, який не згасає і сьогодні. Закінчення школи завершилось десятим класом, я вирішив спробувати себе у ролі абітурієнта технікуму. Перший вибір пав на Донецький політехнічний технікум. Але там нажаль на той момент, на щастя на сьогодні я не поступив. Вертатися до школи мені чомусь не хотілося і я не довго думаючи подав документи у Донецький металургійний технікум, куди з успіхом поступив. Вибір спеціальності був не випадковим. З Самого дитинства мене зваблювали різні механізми, а підрісши, не один раз приходилось допомагати батькові у ремонтах різної сільгосптехніки, так що я мав уявлення чим мені прийдеться займатися.

Життя у гуртожитку оставило добрі згадування. Перші походи на дискотеки, перший досвід на любовному фронті, що в свою чергу не заважало мені добре вчитися. Літні канікули в основному проходили у батьків, де й получив свій перший трудовий досвід, працюючи водієм на одному з фермерських господарств. Першим службовим автомобілем для мене стала невелика вантажівка під назвою «Авіа». Це чудо французької інженерної думки, яку оживили чеські майстри, не давало мені спокою ні днем ні в ночі. Це авто було непередбачуване. Ну як кажуть, у всьому негативному можна знайти і добре. Цим добрим став незамінний опит прийняття інженерних рішень у польових умовах.

Закінчення технікуму прийшлося на 2002 рік. Перед мною відкривалися два основні шляхи: робота-армія або вища освіта. Вибір пав на другий варіант.

Довго над вибором спеціальності та факультету думати не прийшлось, єдиним виключенням стала рекомендація сестри про вступ на французький технічний факультет при механічному, мол: «Вивчиш іноземну, в житті знадобиться».

На сьогоднішній день я навчаюсь у магістратурі «Донецького національного технічного університету», розвиваючи свій потенціал, працюючи над своєю магістерською роботою на тему «Проектування абразивного інструменту з орієнтованими зернами на неметалічній зв`язці». Я вважаю, що ця тема є актуальною і розкриття її знайде нове якісне застосування. Моїм науковим керівником є Байков Анатолій Вікторович. Я выбрав його за своєю ініціативою, враховуючи його викладацькі, та особисті якості.

Після закінчення університету, хотілось би реалізувати се6е як спеціаліста у своїй області, для того щоб мої знання приносили добробут не тільки мені, але спільноті. Як воно буде далі покаже майбутнє. У наш економічно і політично нестабільний час треба надіятися на краще і на себе.

Зубов Олександр Вікторович

ПРО СЕБЕ: