Магістратура Донецького національного технічного университету

Борисенко Роман Євгенович

Факультет: екології та хімічної технології

Спеціальність: хімічна технологія високомолекулярних сполук (ТХВ)

Тема випускної роботи: розробка синтезу, фізико-хімічні дослідження заміщених солей флуорен-9-іл амонію та флуорен-9-ілідів амонію на їх основі

Керівник: Мисик Дмитро Дем'янович

           Про себе. Середній бал за період навчання – 4.78. У цей момент я є студентом Донецького національного технічного університету. Улітку 2007 року, після складання державного іспиту зі спеціальності «Хімічна технологія високомолекулярних сполук (ТХВ)» одержав диплом бакалавра «з відзнакою». На даний момент продовжую навчання в магістратурі за даною спеціальністю. Вільно володію українською та російською мовами, а от англійською мовою, нажаль, володію на рівні школи й першого курсу інституту. Маю навички роботи з комп'ютером: Turbo Pascal 7.0, MathCad, LabView 6.0, HTML, а також Microsoft Office Word та Excel. У людях більше за все ціную простоту та чесність.

           Коротка автобіографія. Я, Борисенко Роман Євгенович, народився в середині осені – 15 жовтня 1986 року в місті Донецьк. Період мого раннього дитинства (дошкільні роки) проходив на стику двох епох: останні роки існування Радянської держави й становлення української державності. Відтоді в спогадах залишилося небагато речей. Мешкали ми в той час у місті Макіївка. Найбільш яскравим спогадом є відвідування дитячого садка «Волошка», який на даний момент, на жаль, не функціонує.

           І ось прийшов 1992/93 навчальний рік! Довгоочікувані «Перший раз у перший клас» і перший дзвінок! На який я з якоїсь причини не потрапив... У школу №27 міста Макіївки я прийшов через декілька днів, коли вже багато дітей встигли перезнайомитися. Перша вчителька – Пушкар Тетяна Володимирівна, незважаючи на свій молодий вік, здавалася дуже строгою, але, згадуючи вже через роки, справедливою. У молодших класах я нічим не відрізнявся від більшості своїх однокласників: не вчився краще інших, але й не був позаду усіх. Домашні завдання робив з небажанням і не завжди. Все таки краще було піти на вулицю та пограти із друзями! Але проте в молодших класах навчався я добре. Поруч із нашим будинком знаходився будинок дитячо-юнацької творчості із всілякими гуртками. Найбільше мені подобалося відвідувати шаховий гурток, можливо само тому найкраще запам'яталися відвідування саме цього гуртка. Всі шкільні канікули я проводив у селі в бабусі з дідусемї. До них я завжди їхав з величезним задоволенням, тому що міське повітря не могло замінити свіжого, чистого степового повітря, та й просто погостювати було дуже приємно. На літніх канікукалах завжди ходив на водойми ловити рибу. Уловом ніколи похвастати не міг, але в даному занятті головне не результат, а сам процес. Йшов 1996 рік. Цього року я закінчив молодшу школу й перейшов у середню, потрапив у клас із поглибленим вивченням української мови. У середній школі справи з навчанням не заладилися: чи то вимагати стали більше, чи то я став не встигати – зараз судити вже важко. Закінчивши п'ятий клас, я, як завжди, поїхав у село. А от у школу №27 я більше не повернувся... Тоді було прийнято рішення переїхати жити в село до бабусі з дідусем. Таким чином, у середині серпня 1997 року я став учнем Новоселівськой загальноосвітньої школи. У новому класі освоївся досить швидко. Із предметів шкільного курсу завжди подобалися математика й географія. Потім у середині десятого класу раптом мені сподобалася хімія! Знання з цієї дисципліні залишали бажати кращого, тому довелося вивчати все практично заново. За рік я зумів вивчити не тільки програму шкільного курсу, але й деякі розділи поза цією програмою. Під час навчання у школі, активно брав участь у районних предметних олімпіадах. Найбільшого успіху досяг на олімпіаді саме з хімії, посівши перше місце серед одинадцятих класів. Вступати до Донецького національного технічного університету задумав ще коли був учнем десятого класу. Питання про вступ до інституту вирішив не відкладати на потім, тобто на літо. Тому вирішив взяти участь у рейтингових випробуваннях і ,як виявилося, не даремно. У такий спосіб я став студентом ДонНТУ не закінчивши школи – ще навесні. Спеціальність вибирав, що називається «пальцем у небо». Того, вже далекого 2003 року, подав заяву на спеціальність «Хімічна технологія високомолекулярних сполук». Як показав час не помилився, адже технологія виробництва вибухових речовин це дуже цікаво та завжди актуально.

           Починалося вже інше, доросле й самостійне життя, далеко від рідної домівки. Знайомство з інститутом почалося зі знайомства з гуртожитком... Перше враження від побаченго було, м'яко кажучи, не дуже. Але згодом усе стало на свої місця й гуртожиток став моєю другою домівкою, хоча й не надовго. З інститутом же все було інакше: широкі й довгі коридори 7-го корпуса, заплутані коридори 3-го – усе стало відразу рідним і, через деякий час, таким знайомим... Освоївся досить швидко, але далі все пішло начебто пройшов не вересень, а, як мінімум кілька років. На першому курсі була помітна величезна різниця в підходах і методах середньої й вищої шкіл – біля дошки й кафедри був уже не педагог, а викладач. Але незабаром усе, що було в школі залишилося позаду. Складніше за все було звикнути не записувати в щоденник завдання додому, а запам'ятовувати й вчасно про них згадувати. Сесії давалися мені «малою кров'ю», тому що я намагався робити все протягом семестру. Серед інших предметів мені дуже подобалася дисципліна «Процеси й апарати хімічної технології». На другому курсі нашому потоку читали органічну хімію. Читав нам її доцент кафедри «Фізичної та органічної хімії» Мисик Дмитро Дем'янович, що згодом став моїм науковим керівником. На даний момент ми працюємо над синтезом стабільних флуорен-9-ілідів піридинію.

           Влітку 2007 року успішно склав державний іспит за своєю спеціальністю та одержав диплом бакалавра. На даний момент є студентом магістратури за фахом «Хімічна технологія високомолекулярних сполук». По закінченні університету хотілося б влаштуватися на роботу за фахом «Хімічна технологія».