|
|
Коротко про себе:
Середній бал в період навчання в університеті склав 4.8. Маю диплом бакалавра за фахом «Хімічна технологія палива і
вуглецевих
матеріалів». Під час навчання в університеті проходила практику на ВАТ «ЮЖНІІГІПРОГАЗ». Вільно володію російською і
українською мовами, англійською - зі словником. Маю досвід роботи в хімічній лабораторії,
проведення різних аналітичних досліджень. Володію навичками роботи з пакетами MS Excel, MS Word, КОМПАС,
MatCad, AutoCad; програмування на мові Turbo Pascal 7.0 і в середовищі графічного програмування
LabView. Маю посвідчення водія категорії В. Мне властиві такі якості, як цілеспрямованість, комунікабельність,
сумлінність, посидючість, працьовитість, завзятість, тактовність, допитливість. Володію лідерськими якостями.
Не приймаю брехні, лестощів, несправедливості, неорганізованості, невихованості. Люблю читати, причому як твори
класичної, так і сучасної літератури. Величезне задоволення приносять подорожі. Обожнюю в компанії друзів ходити в
клуби, кінотеатри, кафе, тир або просто гуляти по вечірньому Донецьку.
Автобіографія:
Легкі сутінки закутують тихий міський парк. Вечір скоює непримітне диво: вимикає гучні звуки.
Тишу порушують лише спів птахів і шелестіння дерев. Сонце сідає, віддаючи свої останні теплі проміннячка.
Темніє. Ось і перша зірка! Потрібно загадати бажання...
Але яке? Перший раз в житті я зрозуміла, що я щаслива, щаслива по-справжньому. В мене є любимі та люблячі
мене батьки, вірні друзі, цікаве заняття...
Йшов 1986 рік. На календарі 8 листопада. Осіннє місто - затишне, тихе, утихомирене. Цей бал, цей вихор
різноколірного листя - вітер навмисне, по-господарські розкидав їх на лавках, на тротуарах, в дворах.
Звідкись віє солодкуватим гаром - листя палять. Небо густіє, стає пронизливо-синім, і перша сніжинка, за нею друга,
третя падають на долоню батька, що стоїть біля вікон роддому... Ось вже навпродовж двадцяти одного року на мій день
народження випадає перший сніг.
|
Я народилася в місті Донецьку у великій і дружній сім'ї. Мої батьки подарували мені життя, свою любов і тепло.
Моя мама, Коміссарова Олена Федорівна - дончанка, батько, Коміссаров Володимир Миколайович - теж дончанін,
але родом з Донецька Ростовської області. Мама працює у ВАТ «ЮЖНІІГІПРОГАЗ», а батько - на ПП «Укрспецдеталь».
З першої хвилини мого життя батьки захищали мене від всіх проблем, неладів, допомагали долати життєві
перешкоди, і як би ні було важко, над моєю головою завжди світило ясне сонечко і небо завжди було чистим і безхмарним.
Також я була оточена любов'ю моїх тіток, бабусь і дядьків. У ранньому дитинстві я всім розповідала, що в мене
три мами і три тата.
Свої перші кроки я зробила в 6 місяців. Весь свій вільний час мама присвячувала мені, а тато, приходячи з роботи,
кожен вечір приносив мені нові іграшки.
Мені виповнилося два роки і мама вийшла на роботу, а я залишалася з бабусею. Я дуже любила, коли вона читала мені
книжки вголос. А свою улюблену книжку брала з собою навіть на прогулянку. Я дуже любила грати зі
своїми численними іграшками і кататися на гойдалці. Я росла спокійною, слухняною дитиною.
9 травня 1991 року в мене з'явилася сестричка Катя. Підійшовши до манежу, в якому лежав маленький комочок,
який дивився на мене своїми величезними синіми очима, я відчула себе дорослою: тепер я - старша сестра.
У цьому ж році мене стали водити в дитячий садок, куди ходити не було анінайменшого бажання, адже там опівдні
потрібно було спати, їсти кашу, та і до того ж зовсім не можна пустувати - моєю вихователькою була наша сусідка,
і, звісно, мама завжди дізнавалася про мої витівки.
|
|
Коли мені було шість років, мама відвела мене до школи. Уразивши вчителів своїм умінням рахувати і читати,
мене узяли в клас до семирічок, і, таким чином, мені не довелося вчитися у четвертому класі.
1 вересня 1993 року я стала ученицею 1-Г класу загальноосвітньої школи міста Донецька №112.
З першого класу я вчилася на «відмінно». Всі предмети давалися мені з легкістю, ось тільки ніколи не любила уроки
музики - співаю я жахливо і дотепер, тому мене дуже рідко викликали до піаніно. Навчаючись в п'ятому класі, я
почала відвідувати кухлі рукоділля: в'язання, вишивання; захоплювалася виготовленням виробів зі шкіри і соломи, а
особливо шиттям м'яких іграшок. Мої роботи перемагали не тільки на міських виставках, але і на обласних, за
що я була нагороджена численними грамотами.
За час навчання в школі я брала участь в олімпіадах по математиці, російській та українській мовах, а також
брала активну участь в різних шкільних заходах.
У восьмому класі у мене почалися уроки хімії. І саме моя перша вчителька по хімії прищепила мені
любов до цього предмету.
У 2000 році я закінчила дев'ятий клас з відмінністю. І, пройшовши співбесіду, була зарахована до гімназичного
класу школи №30 міста Донецька. Жалкую, що не перейшла в цю школу раніше, оскільки тут був абсолютно інший
(значно вищий) рівень викладання і відношення учнів і вчителів. Навчаючись в цій школі, якнайбільше я любила уроки
російської мови і літератури (знову ж таки величезний інтерес до предмету залежав від вчителя).
|
|
Над вибором майбутньої спеціальності я стала замислюватися, навчаючись в старших класах. Я знала, що в Донецькому
національному технічному університеті можна отримати найбільш кваліфіковану технічну освіту, і оскільки, моїм улюбленим
предметом завжди була хімія, свій вибір я зупинила на «Факультеті екології і хімічної технології» спеціальності
«Хімічна технологія палива і вуглецевих матеріалів». На мій вибір вплинула і та обставина, що фахівці з такою освітою
зараз досить затребувані. Готувалася до вступу я дуже серйозно, регулярно займалася з чудовим викладачем
Іваном Олександровичем, який не тільки дуже цікаво підносив предмет, але і є дуже різносторонньою особою.
Ця людина прищепила мені багато життєвих установок, якими я керуюся на даному етапі свого життя. Завдяки
Івану Олександровичу і своїй завзятості, я мала дуже високий рівень підготовки й один з найвищих результатів на
рейтингових випробуваннях.
Вже будучи студенткою, в 2003 році я закінчила школу №30 з відмінністю.
|
|
З 1 вересня 2003 року почався новий етап мого життя. В університеті для мене все було новим і незвичайним:
великі похилі аудиторії, замість уроків - пари, звертання викладачів на «Ви», лекції, лабораторні, модулі, сесії,
дні факультету...
Я дуже задоволена тим, що поступила саме сюди. На нашій кафедрі працюють чудові висококваліфіковані
викладачі, які з повагою відносяться до своїх студентів і передають їм своє справді безцінне багатство -
знання. Тут панує атмосфера взаєморозуміння і взаємоповажання. В університеті я знайшла величезну кількість друзів,
чию дружбу дуже сильно ціную. Навчання дається мені легко, з цікавістю: просто потрібно багато працювати і все
здавати вчасно. Можна по пальцях перерахувати іспити, які мені доводилося складати: майже всі сесії я здавала
«автоматом». З першого курсу всі п'ять років я була старостою самої згуртованої та дружної групи ХТ-03.
Яскраве студентське життя захоплює в свій бурхливий потік, потік подій і емоцій... Зупинишся, озирнешся назад,
а за спиною залишилися п'ять років студентського життя. Ці веселі і безтурботні роки неначе - один світлий вчорашній день.
|
|
Зараз я вчуся в магістратурі. Займаюся науковою роботою по темі: «Розробка теоретичних основ розрахунків очищення
технологічних газів розчинами етаноламінів». Задачею моєї магістерської роботи є розробка класичної методики
розрахунків процесів абсорбції і десорбції, заснованої на рівнянні масопередачі для апаратів з безперервним контактом
фаз або на визначенні числа ступенів змін концентрації для апаратів із ступінчастим контактом фаз. Ця задача є актуальною
як для технології переробки природних газів, так і для коксохімічної промисловості у зв'язку з проектуванням установок
моноетаноламінового сіроочищення коксового газу на деяких заводах України.
Величезних планів на майбутнє я не будую, оскільки життя - те, що трапляється з нами, поки ми будуємо плани на
майбутнє. Життя непередбачуване, воно все одно все розставить по своїх місцях.
Зараз збираюся всі зусилля направити на виконання наукової роботи, отримання диплома магістра, після чого
постараюся влаштуватися на цікаву високооплачувану роботу, в якій зможу реалізувати себе.
© ДонНТУ Коміссарова О.В. 2008
|
