Середній бал у період навчання в університеті 4.98. Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й листування, володію англійською мовою. Я є досвідченим користувачем наступних програм: Microsoft Office Word, Microsoft Office Excel, Microsoft Office Visio, P-Cad, Mathcad, Matlab, Internet, Компас, Micro-Cap. Захоплююсь баскетболом, читанням,подорожуванням.
Я, Шеватуріна Катерина Сергіївна, народилася 25 лютого 1986 року в місті Дімітров, Донецькій області, але не одна, зі мною на світ з'явилася моя сестра-близнюк Таня. Завдяки цій події, зі мною по життю йде дорога й рідна людина, яка є не тільки сестрою але й кращою подругою.
Мій тато, Шеватурін Сергій Максимович, народився 25 січня 1944 року, помер 6 грудня 1993 року; мама, Шеватуріна Валентина Анатоліївна, народилася 24 серпня 1951 року, пенсіонер; сестра, Давидюк Ольга Сергіївна, народилася 5 листопаду 1968 року, працює вихователем в дитячому садку; сестра Шеватуріна Тетяна Сергіївна, народилася 25 лютого 1986 року, навчається на п'ятому курсі Донецького Національного Технічного університету.
Враховуючи ту обставину, що на момент нашого народження старшій сестрі було 17 років і незабаром вона поїхала вчитися, наше народження було великою радістю для всіх, особливо для батьків, у яких почалася друга молодість.
З самого дитинства ми були оточені любов'ю і турботою батьків, а також увагою численних тіточок і дядечків. Я з сестрою були дуже рухомими дітьми, і батьки не завжди встигали за нашими витівками. У нас з самого дитинства було багато друзів, оскільки ми дуже товариські, але нам і одним ніколи не було нудно. Коли нам з сестрою було 4 роки, старша сестра вийшла заміж і поїхала жити до Донецька, незабаром в нашій сім'ї з'явився новий маленький чоловічок, наша улюблена племінниця. Вона стала для нас молодшою сестричкою. Ми дуже близькі з нею, можна сказати, виросли разом, оскільки багато часу проводили у сестри, особливо на свята і на канікулах. У неї був наш другий будинок, де ми завжди були оточені любов'ю і теплом.
У півтора роки ми з сестрою пішли в дитячий садок, де я швидко знайшла нових друзів і заслужила любов вихователів. Через свою товариськість, ніколи не могла заснути під час тихої годинни, і заважала відпочивати своїм сусідам. Я з радістю ходила в цей заклад, багато однолітків, великий потік інформації, всілякі конкурси і ігри, що розвивають здібності й кругозір.
У 1993 році пішла в перший клас загальноосвітньої школи № 5 м. Димитрова. Це був незабутній момент мого життя: лінійка, перший дзвінок, перший урок, перше домашнє завдання. Вчитися було не дуже складно, оскільки клас був дуже веселим і дружним, а добрий і висококваліфікований класний керівник мав підхід до кожного учня, завжди в ігровій формі давав важкий матеріал, і тому весь учбовий матеріал засвоювався швидко і легко. За успіхи в навчанні я була нагороджена похвальною грамотою. Проте, радість від школи була затьмарена страшною подією - у нас помер батько. Це був тяжкий удар для нашої сім'ї, яка стала ще більш згуртованою.
Закінчивши перші три класи я перейшла в старшу школу. Вчитися стало значно цікавіше, але небагато складніше, оскільки з'явилися нові предмети і вчителі. Мені легко давалися як точні, так і гуманітарні науки.
Мене завжди привертали командні види спорту. Вони розвивають навички роботи в команді, взаємовиручку і взаєморозуміння. Особливо привертав увагу баскетбол, який дозволяє не тільки тримати себе у формі, але й розвиває точність і влучність. Тому не дивно, що ми з сестрою пішли в секцію баскетболу, яким захоплюємося і до цього дня.
Під час навчання я брала активну участь в житті школи і класу: брала участь у всіляких шкільних заходах і спортивних змаганнях.
У 9-ом класі захопилася комп'ютерами і два роки ходила на комп'ютерний курси при міському будинку творчості дітей і юнацтва (ДТДЮ).
У 11-ом класі серйозно встало питання про подальшу освіту. Ми з сестрою впритул зайнялася математикою, тому що дуже хотіли поступити в ДонНТУ. Хоча і було мало вільного часу, але ми встигали брати участь ще і в житті школи.
Після закінчення школи в 2003 році, я з сестрою успішно склали іспити в два вищі учбові заклади (ДонНТУ і ДонДУЕТ). Але оскільки нас завжди привертали точні науки, то ми вибрали ДонНТУ, ставши студентами спеціальності «Автоматичне управління технологічними процесами» (АУП) факультету енергомеханіка і автоматизація (ФЄМА).
Спочатку було важко. Здавалося, що нас учать якійсь фантастиці. Абсолютно нова обстановка, розпорядок, нові особи, викладачі, поїздки з корпусу в корпус, лабораторні, контрольні, семінари. Нічого, як мовиться «вижили» і навчання пішло своєю чергою, А оскільки ми все робили вчасно і поступово, нічого не залишаючи на потім, то з навчанням і іспитами у нас практично не було проблем.
На третьому курсі нам викладали курс «Гідравліка і гідропривід». Ця дисципліна мені дуже сподобалася, тому не дивно, що моїм науковим керівником став висококваліфікований фахівець в цій області, кандидат технічних наук, доцент кафедри ГЄА Никулін Едуард Костянтинович, який спеціалізується на автоматизації водовідливних установок.
Під час навчання в університеті я виступила на VII Міжнародній науково-технічній конференції аспірантів і студентів «Автоматизація технологічних об'єктів і процесів. Пошук молодих».
Також я брала участь в олімпіадах по накреслювальній геометрії й сопромату.
У 2007 році, склавши державні іспити на відмінно і одержавши диплом бакалавра з відзнакою, я поступила в магістратуру.
Під керівництвом Никуліна Э.К. я працюю над наступною темою магістерської роботи - «Розробка системи автоматичного захисту шахтних насосів від кавітації».
Які мої плани на майбутнє? Мені хотілося б вивчити декілька іноземних мов, побувати в багатьох країнах світу, мати хорошу роботу з можливістю професійного зростання, міцну сім'ю, масу захоплень, не переставати самоудосконалюватися. Найближчим часом планую успішно захистити магістерську роботу.