БАБАКІНА Олена Олексіївна Факультет: Экології і хімічної технології Специальність: Обладнання хімічниих виробництв і підприємств будівельних материалів Тема випускної работи: Оптимізация конструкцій коксових машин на прикладі дверезйомної машини Науковий керівник: Топоров Андрій Анатолійович

       Середній бал за період навчання в університеті 4.8. Вільно володію російською, українською мовами. У об'ємі, достатньому для читання і перекладу володію англійською мовою. Маю досвід роботи з програмами: MS Office, Turbo Pascal, Delphi, Компас. Багато читаю, як класику, так і сучасних авторів, люблю хороше вітчизняне кіно, пишу вірші. Якщо є можливість, малюю і дарую свої твори друзям і коханим.

______________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________

       Я, Бабакіна Олена Олексіївна, народилася 14 листопада 1987 року в місті Донецьку. Моя мама, Бабакіна Лідія Олексіївна, працювала у той час головним геологом на шахті, і весь колектив із захопленням поздоровляв її з народженням двійнят: мене і братика Олексія. Удвох нам ніколи не було нудно: говорити, повзати, ходити ми вчилися разом, наслідуючи один одного у всьому. У дитячому садку ми стояли один за одного горою, хоча вдома билися, як і всі близнята. У 1994-у ми разом пішли в перший клас загальноосвітньої школи № 69, а в 2000-у удвох вступили в Донецький технічний ліцей, який і закінчили в 2004-у. Я – з відзнакою і численними грамотами за участь в різних олімпіадах і культурно-масових заходах, а брат – твердим хорошистом. Вчилася я добре, улюблених предметів не було, але отримувати знання було приємно і цікаво. У ліцеї в мені несподівано прокинулвся потяг до літератури. Крім читання всього, що потрапляло під руку, я сама почала писати. Це могла бути як проза, так і поезія, і, звичайно, як і належить в цьому ніжному віці, всі мої твори були наповнені переживаннями, поневіряннями, пошуком сенсу життя і відповідей на вічні питання.

       Крім навчання я відвідувала секцію художньої гімнастики, спортивних бальних танців, малювання, а пізніше, в 1999 році вступила в Донецьку дитячу школу мистецтв № 4 на спеціальність образотворче мистецтво. Багато своїх робіт відправляла на різні художні виставки, міжнародні і всеукраїнські конкурси. Деякі з цих творінь були відмічені дипломами і навіть призами. Закінчила я школу мистецтв в 2002 році, про що одержала свідоцтво.

       Після закінчення ліцею, в тому ж 2004 році, пройшовши на відмінно співбесіду з математики, я вступила на перший курс Донецького національного технічного університету на факультет екології і хімічної технології, обравши спеціальність «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів». На виборі учбового закладу настояла мама, тому що сама вчилася в тоді ще ДПІ, а спеціальність і факультет - це тому, що я більше механік, ніж хімік, але не достатньо для механічного факультету, і вже тим більше не програміст, а економістом мені бути не хотілося. Вирішивши, що я вже достатньо доросла і можу хоч трохи допомогти мамі, яка крім мене одна виховувала ще і близнюка-брата, я майнула на пошуки роботи з гнучким графіком. Спочатку я працювала в агентстві нерухомості розклеювачем оголошень. Я відчувала себе на вершині світу - в кишені завжди була зайва копієчка та і часу на навчання цілком вистачало. Потім, абсолютно випадково, потрапила в одну комп'ютерну фірму, куди мене узяли промоутером. Незамінний життєвий досвід одержала я, працюючи там. Я потрапила в справжній колектив, я одержувала справжню зарплатню, на мені була відповідальність. Йшов час і я упевнено крокувала кар'єрними сходами. До кінця другого курсу я вже була начальником відділу реклами в цій невеликій комп'ютерній фірмі. Сесії, одну за одною, я здавала без трійок, одержувала стипендію, допомагала мамі. У 2008 році одержала диплом бакалавра і влітку, тепер уже усвідомлено і цілеспрямовано влаштувалася працювати безпосередньо за фахом - інженером-конструктором на завод.

       За чотири роки в університеті я встигла написати наукову роботу по філософії, прийняти участь в першій міжвузівській студентській науково-практичній конференції 22 травня 2008 року, у всеукраїнській олімпіаді по українській мові, написати декілька статтей в газету «Донецький політехнік», і, що запам'яталося мені найбільше, виступити в гала-концерті, присвяченому ювілею рідного факультету.

       Восени 2008 року я була зарахована до магістратури. Моїм науковим керівником, як і впродовж всіх чотирьох років навчання, залишився Топоров Андрій Анатолійович. Ми плідно працювали разом, а при виборі теми магістерської роботи керувалися потребами коксохімічної промисловості України, і в цьому нам допомагав головний конструктор заводу на якому я працювала.

       Мине ще зовсім небагато часу, закінчиться навчання, іспити, заліки, пари, курсові, дзвінки. Почнеться інше, вже зовсім доросле життя, в якому не буде лекторів, лабораторних і практичних робіт і таких довгоочікуваних п'ятихвилинних перерв. Залишиться лише один, найважливіший іспит, і списати його не вийде, і на підказки розраховувати не варто. А приймати його будуть наші нащадки, і лише від нас самих залежить, чи будуть вони пишатися нами, черпати віру і надхнення в наших вчинках, чи захочуть продовжити розпочату нами справу.