| Автореферат |
 | Кроз Валентина Володимирівна Факультет: Екології та хімічної технології
|
Мій середній бал у період навчання в університеті - 4,73.
Вільно володію російською, українською мовами, англійською - на рівні читання й перекладу. Володію ПК на рівні користувача. Маю навички роботи в Компас. На достатньому рівні володію мовами програмування Turbo Pascal 7.0, LaTeX. У 2008 році одержала диплом бакалавра.
Цілеспрямована, комунікабельна, активна, рішуча.
Теплим серпневим вечором 13 числа 1986 року о 18.50 з вагою 3,900 на світло з'явилася я. Назвали Валентиною на честь матері батька. У сім'ї я - наймолодша, третя дівчинка. Сестричок моїх звуть Людмила та Лілія. Вони доросліші від мене на одинадцять та шість років відповідно. Жили ми дуже дружно, незважаючи на велику різницю у віці. Обидві сестри вже одружені і мають власних дітей. Людочка живе у Греції, а Лілічка - у Донецьку.
Ми дуже дружні, незважаючи на відстань між нами.
У 1993 році у віці семи років я пішла в загальноосвітню школу № 2 міста Костянтинівка. Я була дуже старанною ученицею, вчилася на четвірки і п'ятірки. Дуже поважаю свою першу вчительку Умрихіну Надію Степанівну. Вона - талановитий вчитель і прекрасний оповідач. Найбільше я любила всесвітню історію, російську літературу та, звичайно, хімію. У школі захоплювалася волейболом і баскетболом. Займалася вокалом, брала участь у міських конкурсах.
Трохи захоплювалася поезією.
Була дуже «гаряча» пора - випускні іспити й вступ до університету. Вступала я в травні за співбесідою після закінченні підготовчих курсів. Дуже сильно переймалася! У такі моменти важлива підтримка рідних та близьких. Потім були випускні іспити, які я всі здала на «відмінно». У червні довідалася, що поступила. Моєму щастю не було межі. Адже я вступила до ДонНТУ!
Група в нас виявилася гарною. Всі веселі та дружні.
Батько мій, Кроз Володимир Юхимович, випускник ДПІ 1972 року, зараз вже на пенсії, але працює на Донецькому металопрокатному заводі інженером у технічному відділі. До переїзду в Донецьк, він працював на Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе начальником відділу технічного контролю. Саме він дав мені моє ім'я.
Я росла дуже непосидючою й допитливою дитиною. Дуже рано пішла, ще до року. Вже в чотири роки читала та рахувала. Ходила в дитячий сад «Зіронька» міста Костянтинівка. Із задоволенням брала участь у різних заходах. Дуже любила влітку ходити з батьком на риболовлю та на дачу. Фізична праця мене не лякала і я йому допомагала боротися з бур'янами, садити, а потім збирати врожай.
Шкільна пора
У 2002 році ми з батьком переїхали в Донецьк, де я пішла в 10 - 11 класи в загальноосвітню школу № 117. У нас був дуже дружний клас. Усього 9 хлопчиків й 26 дівчинок! Я дуже швидко освоїлася й подружилася практично з усіма. Брала участь в олімпіадах з української та англійської мовам, а також з історії. Коли вчилася в одинадцятому класі, пішла на підготовчі курси з хімії й української мови на базі Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Я ще не визначилася, на яку спеціальність поступити, але знала напевно, що буду вступати до хімічного факультету.
Визначитися з вступом і якісно підготуватися мені допомогла керівник курсів з хімії, доцент Чудаєва Галина Володимирівна, за що я їй дуже вдячна.
Університет
Вчитися завжди важко, особливо в технічному ВНЗ. Багато чого не відразу вдається, доводиться додавати максимум зусиль для рішення найрізноманітніших завдань, але, в остаточному підсумку, завдяки знанням, терпінню й завзятості все вдається! За свої знання я дуже вдячна всім викладачам. Особливу вдячність виражаю професорові Миколі Йосиповичу Біломері, доцентові Аллі Юріївні Шевченко. Це люди, які завжди допоможуть студентові. Микола Йосипович - мій науковий керівник, чому я безмірно рада, тому що він дуже досвідчений і талановитий викладач і завжди знаходить час, щоб мені допомогти й підтримати. Саме Микола Йосипович допоміг мені визначитися з темою магістерської роботи - «Керамічні матеріали будівельного призначення на основі техногених викидів».
Магістратуру закінчую в грудні цього року та чим ближче закінчення навчання, тим складніше розлучатися з рідним університетом.
Плани на майбутнє
Після закінчення університету планую знайти гарну роботу з гідною оплатою. Звичайно ж, вийти заміж за кохану людину і створити люблячу, дружну й міцну сім'ю. Дуже хочеться побувати в різних країнах, особливо в Італії, Іспанії, Греції і Єгипті. Мрію про власний затишний будинок, повний щастя.
Через двадцять років бачу себе успішним керівником, коханою дружиною й мамою.
Якщо всі мої плани реалізуються, я обов'язково допоможу своїй улюбленій кафедрі в придбанні нового обладнання.
Мій життевий девіз - «Усе, що не відбувається, усе на краще »!!!
© ДонНТУ 2009 Кроз В.В.
| Автореферат |