Вступ

    Інноваційні зміни можуть визначати конкурентоспроможність країни. Сприйнятливість змін в умовах глобалізації економікою є індикатором її конкурентоспроможності. Локомотивом та основним замовником інноваційного розвитку є розвинута промисловість, в якій переважають середньота високотехнологічні виробництва.
    Аналіз національної економіки для висвітлення цілісної „картини” розвитку на основі інноваційних змін потребує врахування сучасних трансформаційних процесів глобальної цивілізації. Посилення глобальної конкуренції поряд із втратою значної частки світових ринків вітчизняними підприємствами створює значні перешкоди на шляху використання ними наявних можливостей розвитку. В даній ситуації особливого значення набувають питання щодо оптимальної структури економіки, процесів конкуренції та монополізації, концентрації виробництва для підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Актуальність теми

    При розгляді конфігурації та трансформації цивілізаційної структури сучасного світу потрібно усвідомлювати, що у витоків успіхів та невдач знаходяться не лише найпрогресивніші технології, фінансові механізми чи військові альянси, а насамперед система моральних цінностей. Саме вікові традиції, мораль мають стримувати гіпертрофоване та небезпечне уявлення про те, що сенс життя полягає в нестримному матеріальному, а не духовному збагаченні, у виключно ажіотажно-споживацьких настроях, стимулах.
    Зазначене свідчить, що світ змінюється, змінюється досить швидкими темпами, змінюється з позицій розробки і впровадження інновацій, особливо інформаційно-комунікаційних технологій, трансформації системи виробництва й ринку робочої сили, створенні глобальної валютно-фінансової системи, глобальної власності ТНК, прискорення розвитку міжнародної торгівлі та процесів інвестування, диктату ідеології невгамовного збагачення і споживання, зростання розриву у рівні економічного потенціалу між країнами «золотого мільярду» та іншими (майже 200) країнами. У цій ситуації кожна країна, її владні структури мають віднайти найуспішнішу стратегію поліпшення добробуту та якості життя людей. Цей постулат стосується й України, яка має визначити своє місце, свою перспективу, свою роль в інтеграційних процесах по відношенню до США, країн “G7”, ЄС, Росії, СНД, країн-сусідів, функціональних та інших угруповань з позицій концепції сталого розвитку.

Висновки