Семиболотний Артем Олександрович

Факультет: Економіки

Кафедра: Економіки підприємства

Спеціальність: Менеджмент інноваційної діяльності

Тема випускної роботи: «Удосконалення логістичних методів формування інноваційного потенціалу підприємства»

Науковий керівник: Бондарєва Ірина Олександрівна

Реферат з теми випускної роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасної економіки стає все більш залежним від ефективного генерування, купівлі, розповсюдження і застосування інновацій. Впровадження знань через інновації та використання інформації стає головним чинником міжнародної конкурентоспроможності, а тим самим, підвищення рівня життя.

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку, проголошена Концепцією економічної стабілізації і зростання в Україні, Законом України "Про інноваційну діяльність", вимагає від вітчизняних суб'єктів господарської діяльності докорінної перебудови всієї системи управління, створення на засадах сучасних концепцій менеджменту системи оперативного пошуку нових сфер і способів формування та реалізації власного інноваційного потенціалу. За цих умов закономірним є посилений інтерес вчених і практиків до теоретичних проблем розроблення ефективного організаційно-економічного механізму управління процесами інноваційного розвитку суб'єктів господарської діяльності у ринковому середовищі.

Основи теорії інноваційного розвитку закладені у роботах М. Туган-Барановського, Й.-А. Шумпетера, М. Кондратьєва, їх поглиблення стосовно проблем управління нововведеннями викладено у працях Р. Солоу, Б. Твісса, Б. Санто, Н. Менсфілда. Подальший розвиток теорії та практики управління інноваційними процесами висвітлено в тій чи іншій мірі у працях І. Ансоффа (США), Е. Брукінга (США), Я. Воронецького (Польща), Л. Водачека (Словацька республіка), С. Гомулкі (Польща), П. Друкера (США), Б. Карлофа (США), М. Кастельса (США), Ф. Котлера (США), П. Кузьмішина (Словацька Республіка), М. Купера (США), Ж. Ламбена (Великобританія), Д. Ламберта (Великобританія), Т. Левітта (США), М. Мелоуна (США), І. Нонакі (Японія), М. Портера (США), Я. Такеучі (Японія), Ш. Тацуно (Японія), М. Хаммера (США), М. Уотербаха (США), Дж. Чампі (США), інших.

Проблемам інноваційної діяльності, її окремим аспектам присвячені роботи українських учених В. Александрової, Ю. Бажала, Л. Безчасного, П. Бєлєнького, Є. Бойка, С. Вовканича, В. Гейця, М. Герасимчука, Г. Доброва, М. Долішнього, С. Злупка, М. Козоріз, О. Кузьміна, О. Лапко, І. Лукінова, Б. Малицького, В. Мунтіяна, П. Перерви, Й. Петровича, Я. Побурка, І. Продіуса, В. Соловйова, М. Чумаченка, А. Чухна, І. Школи, інших відомих вітчизняних вчених і практиків.

Переважна більшість досліджень з проблем інноваційної діяльності орієнтується на виробничу концепцію інноваційного розвитку, в якій акцент роблять передусім на продуктові і технологічні інновації. Проте за умов нестабільного, швидко змінюваного середовища, загострення конкуренції на вітчизняному ринку і через те пошуку нових резервів у підприємницькій діяльності, ключовими чинниками успіху стають не тільки виробничі нововведення, а й організаційно-управлінські інновації, зокрема логістичні. Адже в сучасних умовах ще не досить ефективно розробити та виготовити інновацію. Не менш важливим є розв’язання (можливо, ще на етапі проектування) проблем адаптації інновації до потреб цільового ринку, комерціалізації та дифузії інновації, доставки інновації споживачеві вчасно в належне місце з мінімальними витратами фінансових ресурсів та часу. Зростання ролі окремих суб'єктів господарської діяльності (насамперед підприємств високотехнологічних галузей), важливість їхньої орієнтації саме на інноваційний тип розвитку актуалізує проблему формування та використання їхнього інноваційного потенціалу. Ефективне вирішення цієї проблеми передбачає наявність логістичного забезпечення виявлення і використання існуючих і перспективних ринкових можливостей, прийняття стратегічних і тактичних рішень щодо інноваційного розвитку підприємства з метою досягнення ним стійких конкурентних переваг, максимізації показників прибутковості, високої прихильності споживачів на ринку тощо. Вирішення цієї проблеми дасть змогу трансформувати стихійний, некерований ринковими регуляторами чи адміністративно, інтуїтивний підхід у науково обґрунтований пошук шляхів формування інноваційного потенціалу підприємств, забезпечивши перехід на концепцію інноваційного розвитку.

Незважаючи на зростання кількості досліджень і публікацій, присвячених, з однієї сторони, питанням інноваційного менеджменту і логістики, а з іншої – проблемам формування і реалізації інноваційного потенціалу підприємств в умовах ринкової економіки, відчувається відсутність інтегрованого підходу до теоретичного вирішення названих проблем. За цих умов набувають актуальності дослідження сутності та структури інноваційного потенціалу підприємства, його моніторингу, аналізу ринкових можливостей інноваційного розвитку та формування цільових ринків для їхньої реалізації, ролі та місця організаційно-управлінських інновацій у процесі формування інноваційного потенціалу, вимагають розробки питання методичного забезпечення прийняття логістичних рішень в інноваційній діяльності, виступають як першочергові питання системного підходу до управління інноваційним потенціалом підприємств стосовно досягнення поточних і стратегічних цілей.

Актуальність окреслених вище проблем теорії формування інноваційного потенціалу та розширення діапазону наукового пошуку в цій важливій сфері економіки стали основою для вибору теми дослідження, визначили мету та завдання дослідження, очікувані практичні результати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломна робота відповідає науковим напрямам кафедри економіки підприємства Донецького національного технічного університету: "Логістика в інноваційній діяльності", "Інноваційний потенціал підприємства", "Формування інноваційної політики підприємства", "Управління інноваційним потенціалом підприємства".

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне дослідження шляхів використання логістичних методів при фомуванні інноваційного потенціалу промислового підприємства та обґрунтування пропозицій щодо їх удосконалення відносно проблеми інноваційної діяльності.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання в роботі таких завдань:

проаналізувати розвиток логістичних методів управління;
теоретично обґрунтувати сфери інтеграції логістики в інноваційній діяльності підприємства;
обґрунтувати систему економічних критеріїв і методичні підходи до оцінки та моніторингу інноваційного потенціалу підприємства з метою вибору стратегії інноваційного розвитку господарюючих суб'єктів;
оцінити роль та місце організаційно-управлінських інновацій та окреслити напрями їх використання в інноваційному розвитку підприємств;
дослідити сутність механізму логістичного забезпечення формування інноваційного потенціалу підприємств;
дослідити теоретичні аспекти і запропонувати шляхи поліпшення процесу прийняття рішень щодо проектування параметрів інновації відповідно до вимог логістичного забезпечення формування інноваційного потенціалу підприємства.

Об’єктом дослідження є інноваційний потенціал підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні засади формування інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Методологія дослідження. Фундаментальна методологія. Принципи діалектики, детермінізму, ізоморфізму. Загальнонаукова методологія. Принципи історичного підходу, термінологічний принцип, принцип системного підходу. Конкретна наукова методологія економіки, маркетингу, менеджменту.

Методи дослідження. Системний аналіз, статистичний аналіз, порівняльний економічний аналіз, факторний аналіз, вибірковий метод.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні специфічних зв'язків логістичної концепції і системи інноваційного розвитку підприємства. Визначено ефективність концепцій логістики у формуванні інноваційного потенціалу підприємства, при цьому логістика визначається і як безпосередній вид інновацій, і як процес забезпечення трансформації інновації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні основи використання логістичних методів в системі управління підприємством" досліджено місце логістики та її інтеграція в інноваційній діяльності підприємства, а також розкрито сутність концепції інноваційного розвитку підприємства

На сучасному етапі теорія інновацій займає особливе місце в економічній теорії загалом та у стосунку до окремими економічних наук. У світовій практиці існує понад сто різних визначень терміну "інновація", що вимагає відповідної їх систематизації. Різні підходи до трактування у світових і вітчизняних джерелах поняття "інновація" дозволяють класифікувати їх за різними ознаками. Зокрема, можна виділити етимологічне, комерційне, соціальне, функціональне, статичне, процесне, трактування з точки зору конкурентної переваги. Розглядаючи інновацію як використання нових для організації ідей через їх втілення в товарах, процесах, послугах або системах управління, якими оперує підприємство, автор пропонує класифікації: за рівнем мультиплікативності, кон’юнктурну класифікацію та класифікацію за логістичною ознакою. Запропонована класифікація за рівнем мультиплікативності дає можливість оцінити синергічний ефект, реалізація якого від впровадження інновацій формується і залежить від співвідношення попиту і пропозиції та структури учасників ринку інновацій. Кон’юнктурна класифікація розглядає інновації з позицій підприємства та з позицій споживача, що дозволяє максимально задовольнити споживчі потреби з урахуванням можливостей підприємства.

Логістична класифікація розглядає організаційно-управлінські інновації в логістичних процесах, які стосуються використовуваних методів і механізмів організації та управління логістичними процесами (транспортними, складськими, маніпуляційними, пакувальними тощо), серед яких штрих-кодування, стандартизація вантажних одиниць, позначення тощо; продуктові інновації стосовно логістичних властивостей товарів, що підвищують транспортно-складську їх податливість; продуктові інновації стосовно експлуатаційних властивостей, які стосуються засобів виробництва та техніки логістичних процесів (інфраструктури логістичних процесів).

Можна спостерігати інтенсивний розвиток логістики у формі окремих (паралельних) тенденцій розвитку, тобто перехід від трактування їх як спеціальних функцій на підприємстві до все більш розбудованих концепцій управління, які визначають одночасно все більш реальні і потенційні передумови і сфери для інтеграції. Інтеграція логістики в інноваційній діяльності підприємства і розроблення його стратегії конкурентних переваг передбачає врахування як витратних, так і ринкових чинників, які визначають ефективність функціонування підприємства у ринковому середовищі.

Реалізація запропонованих теоретичних засад на практиці дає можливість гнучко реагувати на потреби на ринку та на підставі обраної стратегії конкурентних переваг приймати адекватні маркетингові, логістичні та інноваційні рішення. Це проявляється насамперед у створенні споживчої цінності в процесі інноваційної діяльності.

Системний підхід тією чи іншою мірою причетний до створення цінностей не тільки для споживача, але й для самого підприємства, оскільки покращання за допомогою логістики корисності місця і часу в кінцевому результаті впливає на прибутки підприємства. Зменшені за рахунок логістики витрати та сильна ринкова позиція відповідно підсилить логістичну систему, що вплине на становище підприємства загалом.

Логістична концепція розширює коло корисних властивостей інновацій – логістичною придатністю, під якою ми маємо на увазі здатність інновації до ощадного виконання над нею логістичних операцій, а саме відвантаження, розвантаження, перевезення, відпуск зі складу, збереження, перевантаження з одного виду транспорту на інший, сортування, консолідацію, маркування тощо. Виконання кожної логістичної операції супроводжується відповідними витратами, які несуть конкретні ланцюги логістичної системи. Якщо врахувати існуючу тенденцію до зміщення центру ваги витрат у напрямі від виробничих до транспортно-складських та пакувальних, то логістика є сферою діяльності, де залишаються істотні потенційні можливості скорочення витрат підприємства. Оскільки проблема максимального використання резервів ефективності за рахунок мінімізації логістичних витрат є надзвичайно актуальною для вітчизняних підприємств, вона вимагає конкретних практичних рішень, які автор пропонує у вигляді вдосконалення логістичної придатності інновацій.

У другому розділі "Дослідження методологічних засад формування інноваційного потенціалу підприємства" досліджено еволюцію підходів від науково-технічного до інноваційного потенціалу, розкрито сутність та показники оцінки інноваційного потенціалу, його значення у створенні споживчої цінності, представлено результати досліджень інноваційного потенціалу підприємства.

Під інноваційним потенціалом промислового підприємства мається на увазі здатність підприємства створювати нову вартість через цільову інтеграцію матеріальних і нематеріальних активів для забезпечення його інноваційного розвитку. Інноваційний потенціал формується з двох основних складових: інноваційного потенціалу матеріальних ресурсів, інтелектуального потенціалу (рис. 1). Кожна складова інноваційного потенціалу має специфічні цілі використання і розвитку, підлягає впливу різних чинників і залежно від рівня розвитку може бути зарахована до сильних або слабких сторін підприємства.

Інноваційний потенціал матеріальних ресурсів формується за рахунок основних засобів і оборотних активів, які ідентифікуються згідно з чинним в Україні законодавством. В інформаційну епоху врахування в управлінському обліку переважно матеріальних активів не повністю відповідає дійсності, оскільки першочерговим джерелом створення вартості підприємства стають маркетингові та трудові ресурси, інші нематеріальні необліковані активи. Упродовж останніх десятиліть на світових ринках відбувся справжній прорив у провідних галузях науки і техніки, зокрема в інформаційно-комунікаційних технологіях.

Основні складові інноваційного потенціалу підприємства

До витрат на інноваційний розвиток підприємства слід відносити витрати на НДДКР, придбання патенту, ліцензії, витрати на освоєння і впровадження у виробництво продуктових інновацій, витрати на освоєння і впровадження у виробничий процес технологічних інновацій, витрати на впровадження організаційно-управлінських інновацій (в т.ч. маркетингових, логістичних).

Емпіричні дослідження інноваційного потенціалу під¬приємств Донецької області підтверджують загалом низький рівень їх інноваційної, недостатнє фінансове забезпечення їхньої інноваційної діяльності. Аналіз показує, що роздержавлення підприємств сьогодні істотно не покращує їхньої інноваційної активності. Недержавні підприємства не проявляють високої інноваційної активності, а в деяких випадках мають навіть дещо нижчий інноваційний клімат, ніж великі державні підприємства. Незважаючи на незначні масштаби інноваційної діяльності, позитивний вплив на показники виробництва інноваційно активних підприємств є безперечним. Більшість підприємств, що впроваджували інновації, одержали приріст продуктивності праці, оновили асортимент продукції, підвищили конкурентоспроможність, розширили ринки збуту.

Логістичні рішення у сфері досліджень і розвитку повинні бути чітко зорієнтовані на вимоги, пов’язані з наступними фазами процесів створення інновації, які залишаються у підприємстві. В межах управління процесом досліджень і розвитку відбувається процес поглиблення структуризації продукту в аспекті основних критеріїв (час, вимоги екології тощо), що згодом дозволяє проектувати логістично придатну інновацію. Важливо ще на етапі розробки інновації забезпечити її логістичну придатність, що дозволяє значно скоротити логістичні витрати, зокрема витрати на придбання, опрацювання замовлень, транспортування. складування, логістичне обслуговування, контроль за матеріально-технічними ресурсами, з точки зору як окремого підприємства, так і всіх учасників логістичного ланцюга. При цьому на підприємстві вирішується класична задача "зробити чи купити?": розвивати власні НДДКР зі створення продуктових і технологічних інновацій чи купувати ліцензії на використання інновацій інших розробників.

Логістичні компоненти, які не будуть створюватися на даному підприємстві, знаходяться в межах відповідальності сфери постачання. На сучасному етапі процес постачання орієнтований передовсім на ідентифікацію, пошук і використання ефективних з точки зору витрат джерел постачання. Інтеграція стратегічних критеріїв успіху в рішеннях, які пов’язані з постачанням, викликає істотні модифікації у сфері виробництва інновації, пов’язані з об’єктом, джерелами, ринком, місцем і інтенсивністю постачання.

Логістична циркуляція визначає нові, у концептуальному сенсі, межі охоплення і стратегічного аналізу всіх істотних для підприємства процесів створення цінності – в інноваційних, часових, якісних, екологічних, витратних і інших категоріях. Інтеграція і координація часткових процесів створення і трансформації вартості в масштабі згаданої циркуляції охоплює як інноваційні аспекти (процес створення ідеї і проекту логістичного продукту), так і аспекти, які мультиплікуються. При цьому істотні джерела нових цінностей і логістичних ефектів містяться у сферах, які одночасно становлять так звані маркетингове і логістичне середовище, інформація з яких у свою чергу створює змістовну підставу усіх сфер діяльності підприємства. Підхід такого роду до проблематики структуризації системи логістики і стратегічного аналізу логістичних процесів сьогодні на практиці застосовується досить рідко. Розширення обігу інформації у першому сегменті логістичної циркуляції інформацією зворотного зв’язку призводить до більш адекватного – з точки зору споживчих переваг, а також можливостей і інтересів підприємства – створення ідеї і проекту продукту, а як наслідок до збільшення ефективності цілого процесу створення нових ринково-економічних цінностей.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Василенко В.О, Шматько В.Т. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
Гриньова В.М., Власенко В.В. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємствах: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005. – 200 с.
Джонсон Д., Вуд Д., Вордлоу Д., Мэрфи-мл. П. Современная логистика. 8-е изд. — М.: Издательский дом Вильямс, 2009.
Кальченко А. Г. Логістика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с.
Про інноваційну діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №36. – Ст. 266.
Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради України № 916-XIV від 13 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №37. – Ст. 336.
Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності. Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165.
Сток Д. Р. Стратегическое управление логистикой. — М: Инфра-М, 2005.
Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. - 2-е изд. – М.: Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. – 624 с.
Чухрай Н.І. Інноваційний розвиток України в контексті європейської інтеграції // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку". – Київ: Інститут економічного прогнозування, 2002. – С. 146 – 148.
Чухрай Н.І. Логістичне забезпечення інноваційної діяльності підприємства / За наук. ред. Є.В. Крикавського. – Львів: ІРД НАН України, 2003. – 44 с.
Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове і логістичне забезпечення: Монографія. – Львів: Націон. ун-т "Львівська політехніка", 2002. – 315 с.
Федулова Л.І. Інноваційна економіка. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
Яковлєв А.I. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах. – Харків :Бізнес Інформ, 2001. – 56 с.