Автореферат

     Я, Дубік Марина Сергіївна, весела і досить цілеспрямована. Я точно знаю, що мені потрібно і чого я хочу. Мій середній бал 4,0. Моєю мрією була вища освіта і ось, моя мрія, майже здійснилась. До найвідповідальнішого моменту в моєму житті - здобуття диплома, залишилося зовсім трохи. Я маю диплом про закінчення музичної школи з класу фортепіано та диплом бакалавра за фахом «Безпека трудової діяльності». Вільно володію російською й українською мовами, в обсязі достатньому для читання володію англійською мовою. Маю досвід роботи із програмами Microsoft Office, MathCad і Компас.

     Одного осіннього ранку, 15 листопада 1987 року, в 9-30 народилася маленька дівчинка з великими блакитними очима, яку назвали Марина. Дитинство проходило весело і дуже бурхливо, подряпані коліна та лікті, синці й купа дитячих вражень.

     Мій батько - Дубік Сергій Яремович, дата народження - 24 жовтня 1964 р. Працює на шахті «Ждановська», має диплом за фахом «Розробка корисних родовищ» - от тому я, напевно, і пішла по сімейним стопах.

     Моя мати - Дубік Людмила Вадимівна, дата народження - 5 травня 1965 р. Працює вчителем у школі №41, з її досвіду я дізналась, як важко бути педагогом.

     У 1989 році мати відвела мене в дитячий садок «Казка». З цього часу всі вихователі втратили спокій, я була настільки непосидючою, що встежити за мною було практично неможливо, але все-таки деяким це вдавалося. У садку мені особливо подобалося клеїти жувальні гумки на стілець вихователям, а також брати участь у святкових заходах, на яких я була сніжинкою та снігуркою. Взагалі все було гарно, доки мені не схотілося в школу. І от на моє прохання, коли мені виповнилося 6 років, мама відвела мене в школу.

     У 1993 році безпомічне маленьке створіння з портфелем, що вдвічі більше за неї, переступило поріг школи №16. Шкільні роки були не менш веселими та цікавими, ніж роки в садку. У початкових класах усі уроки я проводила в кутку, тому що іншим чином заспокоїти мене було неможливо. Учителі неодноразово скаржилися матері, а потім мене чекала виховна бесіда вдома. Десь у 5-му класі я стала зразковою ученицею, почала добре вчитися та захоплюватися читанням книг. Я дуже добре читала, перечитала чимало літератури і довідалася багато нового та цікавого. Коли підійшов час закінчувати навчання в школі та одержання атестата, виникло питання подальшого вибору життєвого шляху: що робити?, куди йти?, на кого вчиться?. Своєю порадою допомогли батьки.

     1 вересня 2004 року я стала студенткою Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) за фахом «Безпека трудової діяльності». Відверто кажучи, гордість переповнювала мене, адже не кожний може вчитися в університеті. Роки навчання були веселими та сповненими вражень. Щодня я одержувала купу вражень, і дізнавалася що-небудь нове - мені це дуже подобалося. Коли закінчилися загальноосвітні предмети, прийшов час зануритися у свою майбутню професію. Чим більше я дізнавалася про спеціальність, тим ставало все цікавіше, а при кожній практиці отримувала можливість побувати в шахті, а це захоплююче відчуття. Ось так промайнули 4 роки й після держ. іспитів я вирішила спробувати себе ще й у ролі магістра. У цей час займаюся написанням магістерської роботи з теми «Дегазація тупикових виробок при нормальних і аварійних режимах» під керівництвом доц. Чистюхіна В.В.

     Найближчим часом планую успішно закінчити магістратуру та захистити диплом; потім знайти цікаву роботу, що буде приносити не тільки задоволення, але й непоганий заробіток.

Автореферат