Переходченко Олексій Олександрович

Факультет: гірничо-геологічний

Кафедра: технологія і техніка геологорозвідувальних робіт

Спеціальність: буріння свердловин

Тема магістерської роботи: Розробка колонкового снаряду зі зворотної призабойною циркуляцією рідини

Керівник: доцент Русанов Владислав Адольфович

АВТОБІОГРАФІЯ

ПРО СЕБЕ (ГОЛОВНЕ)

Під час навчання в університеті середній бал склав 4.67. Вільно володію російською і українською мовами. В об'ємі, достатньому для ведення листування і читання, німецькою мовою. Маю досвід роботи з програмними пакетами: Microsoft Office: Word, Excel; Компас; мовами програмування: Pascal, Delphi, HTML. Під час проходження виробничих практик працював помічником машиніста бурової установки. Захоплююся парашутним спортом, музикою, автомобілями.

ДІТИНСТВО

Історія мого життя почалася в одну із самих холодних і сніжних зим, які тільки траплялися в наших широтах. А було це 3 лютого 1987 року від Різдва Христова. Саме в цей морозний день, у лікарні №6, завдяки самовідданій праці наших ескулапів з'явився на світ я. Але справедливості заради прошу помітити що двома роками раніше (15 вересня 1984року) у цей тлінний світ прийшла моя єдина сестра Світлана Олександрівна.

Моя мама Переходченко Світлана Миколаївна закінчила Ясиноватский будівельний технікум. У цей момент працює на Донецьком металургійному заводі.

Мій батько одержав освіту в Донецьком технікумі промавтоматиці, починаючи з переддипломної практики й по сьогоднішній день, уже більше 25 років, працює за спеціальністю. Батько є представником найпоширенішої в Донбасі й, на жаль, самої небезпечної професії - шахтар.

Моя сестра Переходченко Світлана Олександрівна закінчила ДонНТУ за фахом "Технологія й техніка розвідки родовищ корисних копалин". Паралельно одержувала утворення на ФПК у наслідку чого стала власником відразу двох дипломів: гірського інженера й фінансиста. На сьогоднішній день успішно працює в одному з банків України.

Дитинство моє пройшло на вільних хлібах, у садок я не ходив. Оскільки читати я навчився досить рано, можливо батьки порахували відвідуванні мною цього закладу зайвим.

ОСВІТА

В 1994 році я пішов у перший клас загальноосвітньої школи №40. Перший день школи запам'ятався на все життя. Кожній дитині на піджак шкільної форми пришили своєрідне сонечко з ім'ям. Оригінальна ідея, нічого не скажеш! Учився я добре, просто чудово, у другому класі мені навіть дали похвальну грамоту. У цій школі провчився я не довго всього 7 класів, далі моє утворення тривало в стінах Донецького технічного ліцею. Перший рік навчання в ліцеї збігся із введенням дванадцятибальної системи оцінки знань. Було досить забавно спостерігати як напружуються вчителі й не менш учні намагаючись уловити різницю між вісімкою й дев'яткою. Учитися в ліцеї довелося ретельно, так як за неуспішність могли відрахувати.

Хоча ліцей були й технічним мої улюблені предмети були досить гуманітарні, а саме історія, географія, біологія(посів друге місце на міській олімпіаді) і звичайно ж закордонна література. Але не дивлячись на це й слова вчителя літератури, що мені не погано б навчатись на філологічному , з атестатом у руках і із фразою на вустах "Поэтом можешь ты не бать, но инженером быть обязан" з'явився я в приймальну комісію Донецького національного технічного університету. Не довго думаючи подав документи на спеціальність "Буріння свердловин", і конкурс був не великий та й романтикою небагато віяло від цього словосполучення. Здавши не дуже складний екзамен з математики, і написавши диктант по українській мові, був зарахований у ряди студентів. Улітку як старанний першокурсник ходив на відпрацьовування, відмивав нами всіма улюблений третій корпус. А потім почалося навчання. Першу сесію, втім як і другу, здав не дуже успішно, бігав у деканат за "бігунками", був під загрозою відрахування. Починаючи із третього семестру, як говоритися взявся за розум. Час летів невблаганно швидко, прийшло жарке літо 2008, а з ним і держіспит. Бакалаврат для мене пройшов досить успішно, усе було здано вчасно й на відмінно і я був прийняти у магістратуру.

Хочу пару слів сказати про свою літню практику на ділянці №9 поле шахти "Росія" 2007 року. Саме на ній я довідався що таке праця буровика, їхній побут і середовище перебування. Робота ця сувора, чисто чоловіча, всю зміну доводиться проводити у воді, у бруді й машинному маслі причому в будь-який час року. И проте, як не дивно, кількість дівчат бажаючих учитися в нас на кафедрі росте з кожним роком!

Зараз продовжую навчання в магістратурі під керівництвом доцента кафедри Русанова Владислава Адольфовича. Тема моєї магістерської роботи: "Розробка колонкового снаряда зі зворотної призабойною циркуляцією рідини". Суть винаходу складається в зменшенні пальового ефекту який виникає при поглибленні колонкового снаряда в ґрунт під час проведення інженерно-геологічних досліджень. Фізико-механічні властивості ґрунту необхідно знати вірогідно перед будівництвом інженерних споруджень, тому що ці властивості визначають умови й технологію будівництва. Отже, проба ґрунту, узята для визначення цих властивостей, повинна бути ушкоджена мінімально. Тому моя робота спрямована на створення конструкції пробовідбірника, що забезпечує максимальну якість зразка ґрунту.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Наполеонівських планів на майбутнє я не будую. На даний момент головною метою є успішне закінчення університету. Сподіваюся що роки витрачені на одержання вищого технічного утворення пройшли не даремно. Мені здається що не варто припиняти свою освіту по закінченню ВУЗА, хочеться розширити свій кругозір, вивчити хоча б одну іноземну мову й навчитися грати на гітарі. А ще хотілося б помандрувати по горах Тибету, пошукати легендарну Шамболу, розкрити таємницю світобудови й зробити цей мир краще.