Науменко Іван Олександрович

Факультет компьютерних інформаційних технологій та автоматики
Кафедра АТ
група ТКС-08м

тема:«Дослідження особливостей використання RFID-технології в корпоративних телекомунікаційних мережах».
науковий керівник: доц., к.т.н., доц. каф. АТ Воропаєва В.Я.

Про себе

Середній бал під час навчання в університеті склав 4.92.
Маю досвід роботи з операційними системами Windows, Linux, UNIX; пакетами MS Office, NetCracker 4.0, Paket Tracer 5.0, Opnet, MathLAB, Microwave office, SystemView, LabView, Компас 5.11, MS Visio; мовами програмування Pascal, C++, Algorithm Builder.
Володію російською та українською мовами, англійською мовою достатньою для читання технічної літератури.
Захоплююсь грою на гітарі, ігровими видами спорту (футбол, волейбол, настільний теніс), грою в покер, психологією.

Моя біографія

Дитинство

Я, Науменко Іван Олександрович, народився 4 травня 1987 року в м. Маріуполі Донецької області. Того часу, мій батько, Науменко Олександр Борисович, працював механіком в Азовському морському пароплавстві, а мати, Науменко Валентина Пилипівна — бухгалтером в Маріупольському електромеханічному технікумі. В цілому, був спокійною і слухняною дитиною. З іграшками поводився дуже дбайливо. Тому знайома мами, яка працювала в магазині, дозволяла брати мені іграшки додому. У дитячий садок мене не віддали і моїм вихованням зайнялася бабуся, Тарасова Таїсія Устіновна, яка навчила мене читати і писати, і за що я їй щиро вдячний.

Школьные годы

У віці семи років пішов в школу №29. Впродовж всього періоду навчання отримував грамоти. У віці десяти років мене віддали в музичну школу в клас гри на гітарі. Особливого інтересу гітара в мене не викликала і частіше мене просто примушували грати. Проте певних труднощів з навчанням також не було. Іноді я абсолютно нічого не робив удома, а, коли приходив на заняття, викладач говорив, що я граю значно краще, ніж минулого разу, і ставив п'ять. Музичну школу я закінчив на відмінно і тепер можу годинами із задоволенням грати і жалкую, що раніше не приділяв грі на гітарі більше уваги.

Після восьмого класу поступив до Маріупольського міського ліцею у фізико-математичну групу. Рівень навчання в ліцеї був значно вище, ніж в будь-якій школі міста. Надалі, отримана підготовка дуже сильно допоможе під час вступу і навчання в  університеті. Хочу подякувати прекрасним викладачам фізики і математики і просто чудовим людям — Бабенко Миколаю Федоровичу та Мірошніковій Ользі Володимирівні за їх працю, витрачені сили та нерви.

Университет

В одинадцятому класі з'явилася проблема вибору професії. Я готувався поступати до Азовського морського інституту Одеської національної морської академії на спеціальність Менеджмент організацій морського флоту. Взимку я дізнався від свого одногрупника, що в Донецькому національному технічному університеті проводяться рейтингові випробування, успішна здача яких прирівнюється до вступних іспитів. Можливість перестрахуватися, наперед склавши вступні іспити, зацікавила мене. Я узяв газету «Донецький політехнік» і став обирати спеціальність. Мій вибір впав на Телекомунікаційні системи і мережі (ТКС). Коли я приїхав подавати документи, на ТКС було подано більше всього заяв, і я вирішив, що зробив правильний вибір. Дві спроби скласти рейтинги з математии виявилися невдалими. Залишався останній рейтинг з фізики, за результатами якого я і вступив до університету.

Після переїзду до Донецька почалося самостійне життя. Перший час було досить важко психологічно (нове місто, новий колектив). Проте група виявилася дружною, минув деякий час і все стало на свої місця. Вчитися було досить легко і з кожним семестром ставало все легше і легше. Особливих старань в навчанні я не прикладав, здавав сесію на чотири і п'ять.

З дитинства у мене є друг, який живе в Росії і приїжджає до Маріуполя на літо. Одним таким літом у нас з'явилася мрія створити міжнародну холдингову кампанію. Тоді я сказав, що є можливість отримати червоний диплом і запитав, чи знадобиться він нам. На що друг відповів, що з червоним дипломом гірше не буде (нічого нового я не дізнався, проте…). З тих пір я став більш-менш прагнути здавати все на п'ять і, як результат, отримав червоний диплом бакалавра. Сподіваюся, що диплом магістра буде того ж кольору.

На четвертому курсі у складі команди з п'яти чоловік брав участь в конкурсі «Професіонали майбутнього», який проводив оператор мобільного зв'язку «МТС». Приємно відзначити, що наша команда зайняла третє призове місце і була нагороджена дипломами і мобільними телефонами фірми «Nokia».

Щороку з групою ми їздили відпочивати. Взимку в Святогірськ, навесні в Щурове, літом в Мелекино та до Криму. Ці поїздки я не забуду ніколи, як і всі роки навчання.

Є думка, що наш факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики найкращий в університеті. Гадаю, це завдяки таким викладачам, як: Воронцов Олександр Григорович, Воропаєва Вікторія Яківна, Дегтяренко Ілля Вячеславович, Бессараб Володимир Іванович і багатьом іншим. Величезне вам спасибі.

Мій науковий керівник, Воропаєва Вікторія Яківлівна, темою магістерської роботи запропонувала обрати « Дослідження особливостей використання RFID-технології в корпоративних телекомунікаційних мережах». Я одразу ж погодився, тому що дана технологія проходить стадію інтенсивного розвитку та дуже перспективна у майбутньому.

Плани на майбутнє

Зараз мене часто питають, чи збираюся я залишитися в Донецьку або повернутися до Маріуполя. Звичайно, я б хотів залишитися в Донецьку, за час навчання це місто стало мені як рідне.

Після закінчення університету для будь-якого студента найголовніше знайти хорошу високооплачувану роботу. Я не виключення, але крім заробітної плати, хотілося б, щоб робота приносила задоволення, і робочий колектив був такий же дружний, як наша група.

Ближче до тридцяти років обов'язково створю сім'ю і докладу усіх зусиль щоб зробити їх найщасливішими.

І, звичайно ж, створення міжнародної холдингової компанії залишається в силі.