Езергайліс Андріс Гунтісович

Факультет: Eлектротехнічний

Кафедра: Eлектричних систем

Спеціальність: Eлектричні системи та мережі

Тема випускної роботи: Математичне моделювання електромеханічних перехідних процесів в турбогенераторах на основі складних еквівалентних схем заміщення

Научний керівник: Ларін Аркадій Михайлович

Про себе

   Середній бал у період навчання в університеті склав 4,49.

   Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Маю навички роботи з:

  • Windows 98/2000/XP/Vista, Windows 7;
  • Borland C++;
  • MS Office 2000/2003/2007, Microsoft Office Visio, Adobe Reader;
  • MathCAD, Matlab, Electronic Workbench;
  • Компас, Компас 3-D, AutoCAD.

Дитинство

   Народився 15 квітня 1988 року в невеликому місті Резекне, Латвія. Це містечко, побудоване на сьоми пагорбах та вважається «Серцем Латгалії». Мама, Езергайле (Гапоненко) Лілія Анатоліївна, народилася у 1961 році в Запоріжжі, Україна. Папа, Езергайліс Гунтіс Гербертовіч, народився у 1958 році в Єлгаві, Латвія. У дитинстві я був допитливою та дуже активною дитиною. З 1995 року переїхав в Україну. У цьому ж році 1 вересня пішов у 1-й клас загальноосвітньої школи № 4 міста Горлівки.

Школа

   Закінчивши перший клас, перейшов до школи № 54, яка знаходилася ближче до мого будинку. Перша вчителька, Мітченко Людмила Іванівна, стала для мене прикладом для наслідування. Саме ця людина пояснила нам, молодим і «зеленим» учням, що таке дружба, любов, довіра до людей. Після п'ятого класу моє життя змінилось, відкрилася нова сторінка моєї історії. Я перейшов у старшу школу, і нехай ми там були наймолодшими, та вже відчували свою значущість.

   Моїм класним керівником стала вчителька російської мови та літератури - Журавльова Алла Юріївна. Вона остаточно згуртувала наш клас, допомогла кожному знайти мету в житті та стати на вірний шлях. Завдяки їй, шкільні роки пройшли бурхливо і дуже продуктивно. Хочу зауважити, що зі мною вчилися дуже талановиті та цілеспрямовані особистості. Після закінчення 9-го класу чотирнадцять з нас отримали атестат з відмінними оцінками, а після 11-го - шестеро, включаючи мене, отримали медалі. Такого класу не було за всю історію нашої школи. Досі вчителі згадують нас з почуттям гордісті та поваги.

   Ще тоді я підсвідомо відчував, що буду вчитися в технічному університеті. Легше за все мені давалися точні науки - математика, фізика, хімія. Але одночасно мені подобалося мистецтво, і тому я здобув музичну освіту, захоплювався спортом, малюванням, іноземними мовами. Взагалі, я вважаю себе дуже різнобічною людиною.

   Згадуючи шкільні роки, розумію, що цей час не даремно називають самим безтурботним і щасливим періодом життя. І досі всі мої найкращі друзі - це мої однокласники.

   Довго не міг визначитися, ким нарешті хочу стати, тому документи подавав в декілька ВНЗів одночасно. Було декілька варіантів мого майбутнього - піти шляхом батьків і стати лікарем, вивчати мікроекономіку або ж освоїти електротехнічну спеціальність. Зваживши всі варіанти, я вирішив, що найперспективніше - це електрика. Електроенергія була, є і буде, і, що найголовніше, допоможе здобути фінансову незалежність і впевненість у завтрашньому дні. Вибір зроблено. Тому в липні 2005 року я успішно пройшов співбесіду в Донецький національний технічний університет і почав вчитися на «Електротехнічному факультеті» на спеціальності «Електричні системи та мережі».

Університет

   Під час навчання в університеті мій світ дуже змінився. Нове місто, нові люди, нове життя. Зацікавив нестандартний для мене підхід до навчання. Тепер є певний обсяг інформації, яку нам начитує лектор, і перелік конкретних завдань з кожного предмету, а от коли і як ти їх зробиш вже нікого не хвилює. Тепер не вчителі «бігають» за мною, а я за ними. Не стало ніяких домашніх завдань на кожен день, і своїм часом я розпоряджався самостійно. Нарешті, я отримав ту довгоочікувану незалежність, до якої так довго йшов.

   Я завжди захоплювався комп'ютерами, тому з перших днів мене зацікавив предмет «Основи програмування», який викладав Алексєєв Євген Ростиславович. Ця людина дуже приступно пояснила суть своєї дисципліни, чим викликала мою пошану як до нього, так і до його предмету. Тому на першому курсі я брав участь в олімпіаді, де програмував на С++, і зайняв 4-е місце.

   Так пройшли перші семестри, закінчилися загальні предмети і почалися спеціальні. Хочеться відзначити викладача кафедри ТОЕ Денніка Віталія Федотовича, який зміг закласти базові знання, без яких в подальше навчання на моїй спеціальності втрачає всякий сенс, за що я йому дуже вдячний.

   Навчання в університеті було дуже цікавим та різноманітним. Воно подарувало мені багатий життєвий досвід, багаж неоціненних знань і нових надійних друзів. Саме в університеті я остаточно повірив у свої сили і став незалежною особистістю зі своїми твердими поглядами і переконаннями в житті.

   Після отримання диплома бакалавра, я вирішив підняти свою освіту на новий рівень, і вступив до магістратури, так як ця наукова ступінь визнана в усьому світі. Тому зайнявся математичним моделюванням електромеханічних перехідних процесів з моїм науковим керівником Ларіним Аркадієм Михайловичем.

Плани

   Що стосується поглядів на майбутнє, то після закінчення університету хочу і далі підвищувати свій рівень знань, впроваджувати їх на практиці й не забувати удосконалюватися як особистість.

   Планів у мене багато, але вважаю, що жити треба, як я це називаю, «методом найближчої мети», тобто сьогоднішнім днем. Не заглиблюватися в занадто далеке майбутнє, а йти і досягати того, що потрібно від мене зараз. Як сказав Альберт Енштейн:

«Я ніколи не думаю про майбутнє. Воно настає досить швидко ».