Про себе

    Вільно володію російською, українською мовою, англійською (зі словником).
Маю досвід роботи з програмним забезпеченням: MathCad, Mathlab, Kompas, SolidWorks, AutoCad.
Програмую в середовищі VBA, Delphi, Pascal, Html. Маю навички роботи з мовою C + +.
Наукові інтереси: моделювання технічних систем і об'єктів, алгоритмізація та програмування, альтернативні джерела отримання енергії, методи математичного аналізу процесів із застосуванням ЕОМ.

Автобіографія

   Я, Перінський Максим Віталійович, народився 15 травня 1988 року. Місце народження: місто Донецьк, Донецької області, Україна. Батьки, Перінський Віталій Альбертович, 1957 року народження та Перінська Олена Володимирівна, 1966 року народження.

Дитинство

   У дитинстві я рано почав цікавитися комп'ютерами. Перший свій комп'ютер я почав освоювати на кафедрі обчислювальної математики та програмування, яка тоді ще була розташована в першому корпусі тоді ще Донецького політехнічного інституту. З чотирьох років захоплювався шахами. Читав розвиваючі книги, грав у футбол, займався повітряною гімнастикою, спілкувався з друзями.

Шкільні роки

   Мої шкільні роки почалися 1 вересня 1995 року в навчально-виховному комплексі № 1 (так хитромудро називається школа № 1).
У школі я вчився посередньо. Активно брав участь в житті колективу. Особливого інтересу до науки у мене, як це не парадоксально, не було. Але ще в школі моїми улюбленими предметами стали математика та фізика.
Математики нас вчила завуч Шушкевич Олена Григорівна. Це ім'я одне з небагатьох імен викладачів, які запам'яталися мені з шкільної лави. В Олени Григорівни був дуже цікавий метод навчання в повному обсязі, який я не розумію і до цього дня. З одного боку відзначалася суворiсть, з якою вона вимагала від нас знань, педантичність, з якою вона підносила новий матеріал, а з іншого боку це був доброї душі людина. Вона завжди знаходила підхід практично до всіх учнів. Можливо, тому я і полюбив математику.
Ще хотілося б відзначити Ситникова Зою Вікторівну, яка вела біологію, зоологію, анатомію, а так само Персань Олену Анатоліївну з російської мови та літератури. Так вийшло, що більше з викладачів шкільної лави мені не запам'ятався ніхто.
Фізикою я почав цікавитися в школі, але аж ніяк це не заслуга вчителя з фізики. І ще в школі я втратив всяке бажання вивчати хімію в зв'язку з тим, що вчитель нам практично не казав нічого, а тільки кричала, що ми нічого в ній не розуміємо, і проводила контрольні. У подальшому на моєму шляху я не раз намагався щось зрозуміти в хімії, але всі викладачі були схожі один на одного. Я зробив висновок, що всі хіміки такі, і задовольнився основними знаннями з хімії, які донині поки мені не знадобилися. У цілому перша школа дала мені багато чого, в основному мої фундаментальні знання в точних науках.
Після закінчення 9 класів я продовжив своє навчання вже в 14 школі і чесно кажучи ці два роки пройшли не дуже продуктивно. Особливо незрозуміло нам викладали інформатику. На тлі того, що інформатика в першій школі починалася з 7 класу, а в 14 школі з 10 класу, ясна рiч, що я вже знав усе, що мені потрібно знати з дисципліни, яку я вважаю своєю улюбленою. Проте після кількох уроків в 14 школі я став сумніватися, що це саме інформатика. Намагаючись пояснювати на прикладах, викладач остаточно плутав всіх і без того в не дуже зрозумілих алгоритмах. Тому можу з упевненістю сказати, що рівень освіти з інформатики, так само як і з математики, чотирнадцята школа дає дуже середній, тому за мої знання з цих дисциплін я зобов'язаний першій школі, Володимиру Миколайовичу Павлишу, з яким я готувався до вступних випробувань, і звичайно ж самому собі.

Університет

   Думав у який ВНЗ надходити я не довго, тому що хотів вчитися в ДонНТУ. Правда спочатку своєю спеціальністю я хотів вибрати комп'ютерне програмування, але допускаючи можливості не пройти конкурс все таки надходив на факультет енергомеханіки та автоматизації. Як показали результати рейтингів, я міг учитися і на програміста, але все-таки про свій вибір я не шкодую. Обрана спеціальність виявилася цікавою і якщо б мені знову довелося вибирати, я не роздумуючи вибрав би її ще раз. У процесі навчання було багато цікавих курсів, які читали чудові викладачі. Всі сесії я здавав без особливих зусиль. Особливо запам'яталися викладачі з теоретичної механіці - Шилінговський Микола Іванович, нарисної геометрії - Коломієць Анатолій Федорович, деталей машин - Нечепаєв Валерій Георгійович, гірничим машинам - Горбатов Павло Анатолійович та Гуляєв Володимир Георгійович, транспортним машинам - Шавлак Віктор Федорович. Ці викладачі дійсно зацікавили мене викладом своїх курсів. На четвертому курсі я здавав державний іспит і отримав оцінку "Відмінно", але ще до цього я вирішив вступати до магістратури, і мій середній бал дозволяв мені здійснити задумане. Тема моєї роботи вельми актуальна і що важливо цікава для людини, яка розуміє сенс вузько-технічних термінів і має інженерний уклад думок. Тому я не шкодую, що обрав шлях магістра.

Плани на майбутнє

   У 2011 році я планую закінчити університет і отримати диплом магістра інженерії. Цей університет багато чому мене навчив. Завдяки ДонНТУ, я отримав не тільки хороші інженерно-технічні знання, але й став культурною, та освіченою людиною з великим кругозором, що охоплює багато сфер. Я вважаю, що людина, яка отримує вищу освіту будь-якого навчального закладу, має бути, перш за все, людиною і тільки потім фахівцем. Завдяки ДонНТУ, я дивлюся в майбутнє з упевненістю та оптимізмом.