Деякі негативні явища сучасної української мови

Євтюшкіна А.Б., Кривошеєва І.В.

Источник: «Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації» матеріали докладів конференції. Хмельницьк, 2008 р. – с. 139

    Невід'ємною частиною нашої мови й життя є лайки. Але останнім часом ці слова все частіше звучать на телевізійних каналах, на радіо, з'являються на сторінках газет, журналів. Нецензурна лексика у сфері літератури, музики й кіно стала настільки звичною, що незабаром навіть найгрубіші вирази можуть легалізуватися. Таким чином культура мови перебуває під загрозою. При цьому варто врахувати, що більшість із нині вживаних лайок походять від слів, які споконвічно мали зовсім невинні значення.
    Проведемо етимологічний аналіз деяких слів. Так, наприклад, слово «зараза» раніше носило позитивний зміст і було синонімом слова «вразити». У XVIII столітті так називали прекрасних жінок, які своєю красою, «заражали», «вражали» чоловіків. Однак церква надала цьому слову гріховне значення а пізніше й образливе. Тепер воно перейшло до галузі медицини й уживається для позначення хвороби.
    Але буває, що слово змінило значення та із грубого й образливого стало майже комплементом. Так, модне сьогодні слово «стерво», у яке вкладають зміст «фатальна жінка», насправді означає «падло», «м'ясо, що гниє». Цим словом чоловіки із презирством називали особливо підлих і шкідливих повій, а вже пізніше воно отримало позитивний зміст.
    Значна частина лайок спрямована на те, щоб скривдити людину і указати при цьому на її слабкі розумові здатності. Наприклад, слово «ідіот» у давній Греції позначало «приватна особа». Словом «ідіотес» називали людину, що не ходила на голосування. Пізніше це слово придбало новий зневажливий відтінок – «обмежений», а у римлян воно почало позначати – «невіглас».
    Слово «кретин» на діалекті жителів з гірських районів Франції значить «християнин». Значення «недоумкуватий» це слово прийняло у зв'язку з тим, що в цих районах часто зустрічалися розумово відсталі люди через недолік йоду в воді. З іноземної мови до нас також прийшло слово «дебіл», що у перекладі з латинського означає – «слабкий».
    Слово «даун» походить від прізвища лікаря Л.Дауна, який описав хворобу, пов'язану із затримкою психічного розвитку.
    Словом «лох» два сторіччя назад називали лосося: знесилена після нересту риба спускалася вниз за течією ріки й легко попадалася в мережі до рибалок. Пізніше цим словом торговці стали називати мужика – селянина, що приїжджав із села до міста і якого було легко обдурити.
    Перенесення властивостей тварини або рослини на людину з метою її скривдити або образити є досить частим явищем. Наприклад, як відомо, дуб є дуже твердою породою дерева. У зв'язку із цим дубом часто називають не дуже розумну людину. А от слово «бидло», яким поляки часто називали поневолених селян західної України, позначає худобу.
    Слово «сволота» утворилося від давньослов'янського «сволочати» і означало зволакувати. Сволотою спочатку називали сміття, що згрібали до купи. Потім цим словом стали називати покидьків суспільства – злодіїв, бурлаків, воно стало синонімом черні [1].
    Зазначені явища словотворення та перекручування змісту вже добре відомих слів тривають у мові й сьогодні – від уже поганих слів утворюють нові слова, змінюючи в них літеру або додаючи яку-небудь частину. Наприклад, слово «фіга» (дуля) пішло від французького «підлість» [2]. Пізніше до цього слова додали суфікс і вийшло «фігня». Це слово також часто більш грубим способом заміняє в контексті інші слова «ні фіга» – «ні чого», «на фіга» – «навіщо».
    Від слова «падло» за допомогою заміни однієї літери вийшло слово «падла», «падлюка».
    Лайки використовувалися не тільки в усній мові, а й в літературі. Багато українських письменників зверталися в своїх творах до евфонії (лайки) з різною метою, здебільшого для висміювання ворогів: єретиків (у проповідях), вбивців св. князів Бориса та Гліба («псі злії»), панів та підкреслення «високого» та «низького» у реалістичному житті. Шевченко використовував лайки з метою підкреслити внутрішню вульгарності зовні «високого» (наприклад, царського двору у «Сні»), Котляревський в «Енеїді» вживає їх з метою гумористичною, щоб викликати сміх у читачів, бо ці вульґаризми («Юнона суча дочка») вжито до античних героїв або античних богів там, де звичайно вживалися в той час слова «високого стилю», Нечуя-Левицький використовував лайки, щоб підкреслити і висміяти оточення того часу.
    Таким чином, можна стверджувати, що раніше наша мова була більш чистою. Лише брутальність, безграмотність і порочні сфери людського життя перетворювали зовсім невинні слова на грубі й жорстокі лайки. Тільки гарне виховання людини, повага до рідної мови будуть сприяти очищенню мови або хоча б допоможуть зупинити подальше її засмічення. Кожний із нас повинен стежити за своїм мовленням, інакше незабаром лайки й жаргонізми зовсім витіснять з мови свої цензурні аналоги.


    Література:

    1. http://etymolog.ru – Етимологія і історія слів (етимологічні словарі і книги).

    2. http://www.rubricon.com – Словарі та енциклопедії «Рубрікон».