In God we trust
Головним, що вважаю відзначити про себе– це працелюбство та вміння працювати на результат. Також відзначаю за собою вміння швидко опрацьовувати новий матеріал. Після першого року роботи в IT-компанії повністю усвідомив етапи розробки програмного забезпечення. Поглибив свої знання в цій галузі. Мав можливість реалізувати на практиці отримані теоретичні знання та впровадити їх у виробництво. Професійні інтереси: системне адміністрування, GNU/Linux, серверна родина ОС Windows, безпека, програмування, використовуючи мови високого рівня, скриптові мови програмування. Вільно володію українською, англійською та російською мовами. Використовуючи словник, здатен листуватись німецькою.
Захоплююсь історією України, а саме національно-визвольною боротьбою українського народу. Люблю вести активний спосіб життя(ролики, походи, гірські сходження, екстрім пробіги, спортивне орієнтування, полювання).
Я народився 26 серпня 1987 року у м. Курахове, завдяки двом дуже дорогим мені людям, моїм батькам- Володимиру Володимировичу Просянко та Любові Василівні Просянко. Я друга в родині дитина, відповідно наймолодша. Мій старший брат- Олексій Володимирович Просянко. До найяскравіших події з дитинства можу віднести дитсадок. Це те місце, де мені було дуже цікаво знаходитись. Конкретну причину назвати не можу. Але речі, котрі на це впливали, знаю напевно. По-перше- це вихователі (Ольга Іванівна та Богдана Дмитрівна), та по-друге – одногрупники. Більшість з них жили зі мною в одному будинку та ми мали безліч спільних інтересів. Але настав 1994 рік.
Саме цього року зухвалий хлоп Дмитро Просянко пішов до школи. Чомусь мені було не лячно, скажу навіть більше- мені взагалі ніяк не було. Школа й школа- нема питань. Але, нажаль, все було не так просто, як мені здавалось. Мій відкритий розум не дуже розуміли викладачі, та й з однокласниками не все ладилось. Новий навчальний рік другого класу я почав з іншим класом. Там ситуація трішки поліпшилась. Але не набагато. До 2005 року (рік випуску) все ж таки я дійшов, і можу гордо заявити – більшість випускників 2005 року м. Курахове- мої однокласники. Зацікавився комп’ютерами я десь у 8-му класі. Сам не знаю, як так вийшло. Але чомусь стало дуже цікаво. Я навіть вступив до ОЗШ “Ерудит” у м. Донецьку. Але довго там не протримався. Наступним кроком мого 9-го класу було навчання в КА ШАГ. Саме там я почув про Linux, TCP/IP, DNS. Перший свій кабель я обжимав саме там. Я навчався за фахом- системне адміністрування. Можу сказати, що це, в певній мірі, було дуже визначним для мене. Також я захоплювався математикою та фізикою. Але, математикою менше. Фізика була для мене живою. Я мав можливість доторкнутися до неї. Математику вчив поглиблено, бо розумів, що без неї далі буде важко. Але 2005 рік зробив крутий поворот. Я не пішов вчитись за IT фахом. Вгадаєте? Я вступив на перший курс ОНМА (Одеська національна морська академія).
Що вплинуло на цей вибір, скажу прямо. Мій старший брат. Протягом 5 років я бачив, як він приїжджав та відїжджав. А найцікавіше було – це чути його розповіді про далекі країни, морські байки та курсантські билини. Також вагомим аргументом була наявність форми. Як же я потрапив в ДонНТУ? Завдяки своїм гарним оцінками деканат судноводійського факультету направив мене до проходження інтерв’ю в одній німецькій компанії “VBSK”, котре я пройшов. Та мені випала нагода на власній шкурі відчути усі тонкощі морської професії. Я був майже на всіх материках світу. Проходив два рази екватор, мав два понеділка (лінія зміни дат) поспіль, бачив та відчував хвилі заввишки 20 метрів. Але я відчув, що ця професія не моя та зробив все можливе, щоб перевестись до ДонНТУ на КНТ, КС.
І ось я тут. Магістратура…
Але я не забув з чого я починав. Тема моєї магістерської роботи пов’язана з морем. А саме, я планую розробити моделюючу систему навігаційного тренажера.
На сьогоднішній день, маю безмежну кількість планів, дасть Бог, все вийде реалізувати.