Зуб Михайло Олександрович

Дитинство

Я народився 7 січня 1989 року в місті Макіївка Донецької області в сім'ї інженерів-будівельників. За національністю - українець. Мама - Зуб Марина Михайлівна. Тато - Гетьман Олександр Семенович. Я єдина дитина в сім'ї. Мої батьки розлучилися через пару років після мого народження, і я залишився жити з мамою. З дитинства у мене залишилися безліч яскравих, але уривчастих спогадів, без всякої хронології. Пам'ятаю, як багато грав у дворі нашого будинку, пам'ятаю свої іграшки, пам'ятаю, як мені читали книги. Я був хворобливою дитиною і не ходив в дитячий садок, тому під час відсутності мами моїм вихованням займалися дідусь з бабусею. Ці заняття не минули марно, і вже у шість років мене вирішили відправити до школи.

Школа

У 6 років я пішов у загальноосвітню школу № 37 м. Макіївки. Моїм першим вчителем була Іванова Людмила Георгіївна. Я потрапив у якийсь експериментальний клас. В якості експерименту, нам додатково викладали інформатику і іноді пригощали цукерками і мармеладом за правильні відповіді на заняттях. А ще нам відразу роздали значки з іменами, щоб було легше знайомитися. Значки не протрималися й тиждень.

Час летів швидко. Четвертого класу в школі не було, тому з третього класу ми перейшли відразу в п'ятий. Моїм новим класним керівником стала Лісняк Тетяна Олександрівна, вчитель географії та економіки. Класи змішалися, з'явилося безліч нових знайомих і друзів. Йшло звичайне шкільне життя - уроки, зміни, домашні завдання, контрольні, ігри на спортивному майданчику, дружба і бійки.

За наполяганням батьків я почав займатися англійською мовою. Моїм першим вчителем англійської, яка заклала фундамент моїх знань, була Бабенко Надія Андріївна, викладач ДонНАБА. Спочатку мені було складно, але я швидко втягнувся і навіть полюбив мову. Після того як Надія Андріївна переїхала до Харкова, я продовжив заняття з Василенко Людмилою Іванівною, відточуючи та вдосконалюючи навички.

Старші класи проходили більш усвідомлено. У 9 класі я почав займатися важкою атлетикою в спортзалі недалеко від школи й досяг успіхів. За час навчання в старших класах я отримав багатий досвід виступу на різних конференціях, зборах та громадськіх заходах. Я навчився правильно готуватися і організовувати виступ перед публікою. З тих пір я не відчуваю проблем виступити перед великою аудиторією з презентацією або доповіддю. Також я брав участь у міських олімпіадах з російської мови, історії, інформатики та математики. Обіймав призові місця в олімпіадах з інформатики.

Напевно мій професійний шлях частково визначило те, що в 12 років мені купили комп'ютер. Зрозуміло, спочатку я використав його тільки для ігор. Будучи допитливим, мені було цікаво вирішувати проблеми, які виникали при його використанні. Мій інтерес до техніки помітила викладач інформатики Архипова Неллі Іванівна, завуч школи. У школі був гурток програмування, де ми вивчали принципи алгоритмізації та писали програми на Borland Pascal.

Я недовго думав над вибором ВНЗ та спеціальності. Вже в 10 класі я твердо знав, що хочу бути програмістом. Підготовку до вступу я почав заздалегідь, займаючись математикою зі шкільним вчителем Расторгуєвим Миколою Григоровичем та інформатикою зі співробітником ДонНТУ Меренковою Людмилою Львівною. Вони структурували весь той хаос знань, який на той час накопичився у мене в голові. Це був дуже важкий, але цікавий час.

У 2005 році я закінчив школу із золотою медаллю, фактично вже вступивши в університет.

Університет

Вибір ВУЗу та спеціальності був недовгим. У 2005 році за результатами рейтингової олімпіади, здавши рейтинги з математики та інформатики, я вступив у найбільший ВНЗ Донбасу - Донецький національний технічний університет на спеціальність "Комп'ютерні системи та мережі. Спеціалізація: захист інформаційних систем" на бюджетну форму навчання.

Перший курс був простим. Мінімальний обсяг спецпредметів і поблажливе ставлення викладачів до вчорашніх школярів давали про себе знати. Але, починаючи з другого курсу, за нас взялися серйозно. Було дуже складно, і витримали не всі. Коли наш потік закінчував бакалаврат, в ньому залишилося тільки 32 людини з 90, що поступили. Весь гігантський обсяг знань, якими нас невпинно забеспечували викладачі, більш-менш засвоївся тільки до четвертого курсу.

Напевно ми всі уявляли університет зовсім не таким, але дійсність вносить свої корективи. Вчитися було складно. Іноді цікаво, іноді не дуже. Але випробування лише загартували нас. Озираючись назад, я думаю, що кожен з нас, випускників ДонНТУ, тепер знає, чого він хоче від життя.

Під час навчання в університеті я закінчив військову кафедру ДонНТУ за фахом "Технічне забезпечення, експлуатація та ремонт радіолокаційних станцій гарматного наведення і радіоприладних комплексів зенітної артилерії" і отримав звання молодший лейтенант. Шкода тільки, що на ЗСУ-23-4 ми так і не покаталися.

Здавши держекзамен і отримавши диплом бакалавра, я вступив до магістратури на бюджетну форму навчання. Керівником магістерської роботи я вибрав Красічкова Олексія Олександровича, доцента кафедри комп'ютерної інженерії.

Під час навчання в магістратурі я прослухав курс, присвячений технологіям Java. Заняття проводив доцент кафедри ПМІ Віктор Світозарович Бабков. Хочу порекомендувати цей курс всім, хто цікавиться технологією Java. Повірте, було дуже цікаво. Особисто я бажаю продовжити вивчення платформи Java і здати іспит SCJP (Sun Certified Java Programmer).

До складу курсу увійшли такі програми, як:

• "Fundamentals of Java Programming Language" SL-110-SE6
• "Object-Oriented Analysis and Design Using UML" OO-226
• "Java Programming Language" SL-275-SE6

Тему своєї магістерської роботи я вирішив пов'язати з бездротовими технологіями управління та збору даних. Не секрет, що wireless все більше і більше входить в наше повсякденне життя. Такі технології, як Bluetooth, Wi-Fi і WiMax вже давно ні в кого не викликають здивування. Однак обширний простір для впровадження бездротових технологій залишається, як у цивільній, так і в промисловій області.

У рамках розвитку теми магістерської роботи, я брав участь у науково-технічних конференціях для студентів, аспірантів і молодих вчених. Високий інтерес учасників конференцій до цих виступів демонструє актуальність обраної теми. Статті були опубліковані у відповідних збірниках конференцій і додатково викладені в розділі "Бібліотека". На обох конференціях мої доповіді зайняли перше місце у секції.

Плани на майбутнє

Маючи великі амбіції, потрібно дуже багато працювати для їх здійснення. У нашій спеціальності, день, коли скажеш собі: «Я знаю достатньо», буде першим днем кінця твоєї кар'єри. Щоб бути конкурентоспроможним фахівцем, необхідно постійно вдосконалювати свої знання та навички.

Моєю мрією, як фахівця, є цікава, корисна і добре оплачувана робота. Тільки на такій роботі можна повністю розкрити свої професійні навички і таланти. У ДонНТУ я отримав хорошу підготовку в галузі проектування та розробки апаратного забезпечення, а також відповідні навички програмної інженерії. Тому мені, як фахівцю, найбільш цікава область вбудованих систем, яка знаходиться на стику програмної та апаратної частини.

Слід зазначити, що в час, коли на ринку знаходяться кілька різних операційних систем, важливість повторного використання коду зростає. Тому я планую продовжувати роботу з кросплатформними засобами розробки. Велику увагу хочу приділити відкритого програмного забезпечення, роботі з ОС GNU\Linux, можливо прийми участь у міжнародному open source-проекті.

Також, я планую продовжити вивчення іноземних мов - англійської чи німецької. І, якщо пощастить, продовжити навчання комп'ютерним технологіям в одній з країн Євросоюзу.