Державне фінансування інноваційної діяльності в Україні
Автор: Дубинов А.О.
Джерело: Труды Одесского политехнического университета, 2004, вып. 2(22)
Автор перекладу: Богданов Олексій Юрійович
Посилання на оригінал статті російською мовою: Державне фінансування інноваційної діяльності в Україні
В умовах ринкової економіки політика держави у сфері інноваційної діяльності повинна полягати у створенні умов для зростання науково-технічного потенціалу країни, визначенні пріоритетних напрямів у сфері науково-технічної діяльності і підтримці їх розвитку через систему фінансово-кредитних і податкових інструментів. Фактично основною метою державної інноваційної політики є створення таких умов, за яких підприємства самі були б зацікавлені у веденні активної та ефективної інноваційної діяльності.
Основний контроль над реалізацією національних пріоритетів інноваційного розвитку покладено на Міністерство освіти і науки України, до цілей і завдань якого належать [1]:
- участь у формуванні та забезпеченні державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
- створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;
- забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу країни;
- визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
- сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;
- забезпечення інтеграції вітчизняної науки і освіти у світову систему із збереженням національних інтересів.
Аналізуючи викладене, можна помітити, що Міністерство освіти і науки України здійснює стратегічне формування та управління науково-технічної та інноваційної політикою, визначаючи пріоритетні напрямки розвитку країни.
Так само в процесі державного контролю над інноваційною діяльністю беруть участь Українська державна інноваційна компанія [2] та Державне агентство України з інвестицій та інновацій [3]. Українська державна інноваційна компанія була створена в 2000 р. як правонаступниця ліквідованого Державного інноваційного фонду, до функцій якої входять:
- розробка нових інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на забезпечення розвитку економії;
- фінансування інноваційних та інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету;
- супроводження інноваційних та інвестиційних проектів, здійснення контролю над їх виконанням і використанням коштів;
- фінансування за рахунок власних і залучених коштів;
- залучення коштів, у т.ч. зарубіжних, для фінансування науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та ін проектних робіт;
- забезпечення повернення інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інноваційним фондом та його регіональними відділеннями, а також забезпечення управління іншими борговими зобов'язаннями.
Хоча компанія не здійснює формування державної інноваційної політики, вона все ж є одним з ключових елементів механізму, що забезпечує державне фінансування інноваційної діяльності.
У 2006 р. створено Державне агентство України з інвестицій та інновацій, робота якого координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України. У завдання агентства входять:
- участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної та інноваційної політики;
- координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності;
Виходячи з цих завдань, агентство готує і надає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо формування державної інноваційної та інвестиційної політики, про пріоритетні напрямки державних інноваційних програм і необхідних обсягах фінансування. У теж час у функції агентства не входить фінансування будь-яких проектів як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок залучених коштів.
Основною програмою державного фінансування інноваційної діяльності є порядок, за яким фінансова підтримка здійснюється шляхом здешевлення довгострокових банківських кредитів, тому що найчастіше з усіх можливих джерел фінансування для підприємства найбільш доступним виявляються кредити комерційних банків [4]. Щорічно на конкурсній основі вибираються підприємства, чия інноваційна діяльність ведеться в пріоритетному для держави напрямку. Переможцям частково компенсується відсоткова комісія за залученими кредитами, тобто сам кредит для підприємства стає дешевше. Цим держава не стільки стимулює підприємство у пріоритетних для країни напрямах наукової діяльності, а й забезпечує розвиток ринку банківського кредитування.
Негативним є занадто велика кількість взаємодіючих організацій: Міністерство освіти і науки визначає перелік підприємств, що мають стратегічне значення і беруть участь у конкурсі, далі в ухваленні рішення беруть участь Міністерством економіки, Міністерством фінансів і Національний банк Україна, виплату компенсації комерційним банкам, що надали кредит, здійснює Державне казначейство . Для реалізації даної програми вистачило б одного спеціалізованого фонду, в завдання якого входило б визначення переліку підприємств, які отримують компенсацію, а так само, в рамках заздалегідь визначеного для даного фонду ліміту, і сам розмір компенсації. При цьому кількість учасників зменшується: підприємство-інноватор - фонд - Державне казначейство - комерційний банк, що прискорює час реалізації всієї схеми отримання компенсації і, як наслідок, робить банківський кредит ще більш привабливим і доступним для підприємства.
Крім фінансово-кредитних інструментів, державні інститути, що регулюють інноваційну діяльність, можуть використовувати цільове державне фінансування інноваційних проектів, чия успішна реалізація може стати ключовим елементом науково-технічного потенціалу країни. В Україні щорічно визначається перелік інноваційних проектів підприємств, що мають стратегічне значення для економіки [5], фінансування яких здійснюється державою, зокрема, за рахунок коштів, отриманих від приватизації державного майна. Перелік фінансуються стратегічно важливих для держави проектів в 2006 р. розбитий на шість основних категорій:
- проблеми демографічної політики, розвиток людського потенціалу та формування громадянського суспільства - 18 проектів;
- збереження навколишнього середовища - 17 проектів;
- нові біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань - 23 проекти;
- нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства - 14 проектів;
- нові технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі - 53 проекту;
- нова сировина та матеріали - 16 проектів.
Фактично дана програма орієнтована скоріше на фінансування фундаментальних досліджень, ніж інноваційних проектів підприємств. Кошти державного бюджету сильно обмежені і йдуть, в основному, на підтримку фундаментальних досліджень наукових установ, але у підприємств теж є можливість здійснювати інноваційні проекти за рахунок державних коштів. Наприклад, за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету України, який забезпечує надання коштів у розмірі 70% від загальної вартості інноваційного проекту, інші 30% підприємство фінансує за рахунок власних коштів [6]. Грошові кошти надаються на термін до семи років. Для підприємств, які реєструють свої інноваційні проекти в передбаченому законодавством порядку, як стимулювання передбачені податкові пільги, а так само частина імпортованих товарів, сировини та обладнання звільняється від митних зборів. Забезпеченням поворотності коштів може служити заставу, банківська гарантія, договір страхування або договір поруки. Основними критеріями для вибору проекту, що фінансується служать його ефективність, забезпечення збільшення обсягів експорту і зниження обсягів імпорту, створення на підприємстві додаткових робочих місць.
Головний фактор, що не дає повноцінно реалізовувати державну інноваційну політику, - відсутність єдиного і єдиного центру, функції якого полягали б не тільки у формуванні державної політики інноваційної діяльності, але також у здійсненні контролюючих і стимулюючих повноважень.
Зокрема такий інститут повинен мати можливість аналізувати, контролювати і направляти грошові потоки, що йдуть на підтримку інноваційної діяльності, для чого у даного органу повинні бути повноваження, які в даний час притаманні Міністерству фінансів. Єдиний центр, у якого буде можливість не тільки формувати інноваційну політику, але й здійснювати її регулювання за допомогою доступних йому фінансово-кредитних інструментів, буде діяти значно ефективніше, ніж велика кількість різних міністерств і відомств.
Єдиний державний центр, який підпорядковується безпосередньо Кабінету Міністрів Украї ¬ ни, що формує інноваційну політику відповідно з національними пріоритетами, здійснює контроль і моніторинг її реалізації, а головне, що має можливість забезпечувати не тільки її інформаційно-організаційну підтримку, а й фінансову, підвищить гнучкість і ефективність державної інноваційної політики в цілому, забезпечить державі кращий контроль за витрачанням бюджетних коштів.
Література
- Про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 08.06.00р. № 773/2000 // CD-ROM «Інфодиск: Законодавство України». — 06.2006.
- Питання Української державної інноваційної компанії: Постанова КМУ від 15.06.2000 р. № 979 // CD-ROM «Інфодиск: Законодавство України». — 06.2006.
- Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій: Указ Президента України від 30.12.2005 р. № 1873/2005 // http://www.president.gov.ua/documents/3805.html. — 21.10.06.
- Про затвердження Порядку надання фінансової підтримки суб'єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету шляхом здешевлення довгострокових кредитів: Постанова КМУ від 17.11.04 р. № 1563 // CD-ROM «Інфодиск: Законодавство України». — 06.2006.
- Про фінансування науково-технічних проектів державних науково-технічних програм (ДНТП) з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки у 2006 році: Наказ МОН від 15.03.2006 р. № 192 // http://www.mon.gov.ua/laws/MON_192_.doc. — 21.10.06.
- Про затвердження Порядку використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансову підтримку інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва: Постанова КМУ від 05.10.2004 р. № 1316 // CD-ROM «Інфодиск: Законодавство України». — 06.2006.