Фінансування інноваційної діяльності в сучасних умовах економіки України
Автор: Бєляков В.М.
Джерело: Портал Дніпровського регіонального центру розвитку.
Автор перекладу: Богданов Олексій Юрійович
Посилання на оригінал статті: Фінансування інноваційної діяльності в сучасних умовах економіки України
Однією з найважливіших функцій венчурного фінансування є підтримка малих інноваційних підприємств на початковому етапі їх діяльності. Венчурне фінансування полягає в довгострокових (на 5-7 років) інвестиції в акціонерний капітал новостворюваних або діючих малих інноваційних підприємств. Всі такі операції таять високу ступінь ризику, тому венчурні капіталісти ретельно відбирають об'єкти для інвестування і проводять одночасно кілька венчурних операцій, створюючи нові компанії і працюючи з уже існуючими.
Вирішальна роль в успіху венчурного підприємства належить як оригінальності конструктивної і технологічної ідеї нового продукту, так і якості управління підприємством. Тому інвестор завжди проводить ретельний відбір інноваційних ідей в частині їх можливостей подальшої капіталізації і детально оцінює стан підприємства-рецепієнта і потенціал його управлінської ланки. Венчурні інвестори - творці ризикових компаній, зважившись на реалізацію будь-які ідеї, організують ініціативну групу підтримки з числа відомих менеджерів, юристів, вчених, фахівців-практиків і виділяють кошти, необхідні для роботи інвестованого компанії протягом перших двох-трьох років. Надалі роль інвесторів обмежується в основному оцінкою пройденого періоду та субсидуванням наступних етапів, якщо є позитивні проміжні результати. Особливу увагу приділяється виконанню заздалегідь узгодженого бізнес-плану, а дотримання термінів завершення робіт є умовою отримання додаткових коштів.
Венчурні капіталісти (фонди, компанії або приватні особи) вважають за краще вкладати капітал у фірми, чиї акції не обертаються у вільному продажі на фондовому ринку, а повністю розподілені між акціонерами - фізичними або юридичними особами. Інвестиції направляються або в акціонерний капітал закритих або відкритих акціонерних товариств в обмін на частку або пакет акцій, або надаються у формі інвестиційного кредиту на термін від 3 до 7 років. На практиці частіше зустрічається комбінована форма венчурного інвестування, при якій частина коштів вноситься в акціонерний капітал, а інша - надається у формі інвестиційного кредиту. Відсоткова ставка за такими кредитами або не встановлюється, або встановлюється на 2-4% вище середньої лондонської міжбанківської ставки пропозиції (London Interbank Offered Rate - LIBOR + 2-4%), за якою лондонські банки надають позики під розміщені в них депозити. Для комерціалізації більшості інноваційних проектів найбільшою мірою підходить дуже гнучка і виборча система венчурного фінансування, яка спонукає всіх учасників реалізації таких проектів брати активну і творчу участь у досягненні ринкового успіху. Такий підхід являє собою основну відмінність венчурного інвестування від банківського кредитування або стратегічного партнерства. Кінцевий прибуток венчурних інвесторів виникає лише після 5-7 років після вкладення коштів, тому вони не зацікавлені в розподілі щорічних дивідендів і вважають за краще весь отриманий прибуток реінвестувати в бізнес. Якщо за цей період венчурне підприємство домагається комерційного успіху і його вартість збільшується в кілька разів порівняно з початковою, то ризики всіх партнерів виявляються виправданими, і вони отримують відповідний прибуток, яка може багато разів, а то і в десятки разів перевищити витрати, особливо при виході на міжнародні ринки патентів і технологій. Таким чином, спільна діяльність венчурного капіталу, підприємця та винахідника, що інвестують свої ресурси в інноваційній сфері, може принести обом величезний фінансовий успіх. Невдачею вважається ситуація, коли компанія не досягає успіху і венчурний інвестор може втратити вкладені кошти або повернути їх, не отримавши прибутку.
Прагнучи до зниження ризику, венчурні капіталісти та їх уповноважені представники часто-густо безпосередньо беруть участь в управлінні підприємством, входячи до Ради директорів. З метою мінімізації ризику венчурні капіталісти розподіляють свої кошти між кількома проектами або кілька інвесторів групують свої капітали для підтримки одного великого проекту. При цьому завжди практикується поетапне інвестування у вигляді невеликих траншів, коли кожна наступна стадія розвитку венчурного підприємства фінансується в залежності від успіху попередньої. На відміну від банківського кредитування венчурні інвестиції надаються без застави або будь-яких гарантій, при досить великі шанси на успіх інноваційного проекту. Характерною особливістю венчурного фінансування є й те, що інвестор практично ніколи не прагне придбати контрольний пакет акцій інвестованого компанії, чим принципово відрізняється від «стратегічного інвестора» або «партнера». Створюючи нову компанію, венчурні інвестори купують звичайні і привілейовані акції, що дає їм можливість в критичній ситуації обміняти привілейовані акції на прості і таким чином набути контролю в управлінні компанією. Це часто дозволяє врятувати венчурну компанію від краху за рахунок зміни стратегії розвитку та мінімізувати частину ризиків.
Купуючи пакет акцій або частку, меншу, ніж контрольний пакет, венчурний капіталіст стає співвласником підприємства і розраховує, що вкладені ним кошти будуть використані для забезпечення прискореної розробки та реалізації інноваційної ідеї, розширення бізнесу і підвищення його ринкової вартості. При цьому інвестор або його представники беруть на себе тільки фінансові ризики, тоді як виконавчі партнери (персонал підприємства і носії ідеї) беруть на себе всі інші ризики (технічні, ринкові, управлінські, цінові та ін.) Поділ спільних ризиків між венчурним інвестором і підприємцем під час тривалого періоду їх взаємодії і відкрите декларування обома сторонами своїх цілей є однією з основ ймовірного успіху.
Вкладаючи кошти у венчурні підприємства, інвестори хочуть збільшити свій капітал не менш ніж у 5-10 разів за 5-7 років. У цей період вкладений у компанію венчурний капітал неліквідний, а величина прибутку стає відомою лише після виходу підприємства на фондовий ринок. Таким чином, венчурний інвестор перетворюється у власника пакета акцій, що користуються попитом на фондовій біржі, і може отримати дохід за рахунок продажу своїх акцій за суму, що істотно перевищує обсяг спочатку вкладених коштів. Прибуткова капіталізація коштів, вкладених у розвиток венчурного інноваційного підприємства, може бути здійснена у зв'язку із значним зростанням їх вартості шляхом виходу на фондовий ринок та продажу акцій підприємства за багаторазово збільшеною ціною. З цього випливає, що венчурний капіталіст співпрацює з інвестованого компанією тільки до моменту виходу акцій цієї компанії на фондовий ринок. Якщо венчурної компанії вдалося першій створити нову продукцію, вийти з нею на ринок і, збільшивши капітал, стати публічною компанією, колишні інвестори негайно розпродають акції і виходять зі справи, щоб включитися, як правило, в новий ризиковий бізнес. Вихід інвестора з венчурної компанії з метою отримання очікуваного прибутку зазвичай здійснюється за трьома основними варіантами:
- продаж акцій на фондовому ринку, якій передує первинне розміщення акцій за первісною відкритою підпискою (Initial Public Offering - IPO);
- продаж акцій за ставками системи автоматичного котирування «Національної асоціації біржових дилерів з цінних паперів» (National Association of Securities Dealers automated quotations - NASDAQ);
- пряма продаж компанії або її частини шляхом злиття або поглинання (Mergers and Acquisitions - M & A) тим, хто готовий її придбати за ціною, що забезпечує інвестору запланований обсяг прибутку.
На основі викладеного можна виділити наступні основні особливості венчурного фінансування:
- Венчурний капітал направляється до чинних і нові малі високотехнологічні компанії, орієнтовані на розробку інноваційних проектів з випуску наукоємної продукції, що пов'язано з перспективою отримання дуже високого прибутку при вдалій реалізації проекту. Проте тут криється і великий ризик втрати вкладеного капіталу при можливу невдачу.
- Венчурний капітал надається на середній та тривалий термін і не може бути вилучений до завершення життєвого циклу компанії.
- Інвестиції здійснюються в компанії, акції яких ще не котируються на фондовій біржі.
- Венчурне фінансування надається переважно інноваційним компаніям на термін до 5-7 років з потенційною можливістю зростання і нині не приносить високий прибуток.
- Венчурні інвестиції не можуть бути вилучені до завершення проекту або життєвого циклу компанії протягом 5-7 років, тому що є беззаставною формою довгострокового кредиту за відсутності гарантій на повернення.
- Венчурне фінансування пов'язане з пайовими вкладеннями в акції компаній, що розвиваються, які не котируються на фондовій біржі, тому банки не наважуються вкладати свої кошти в подібні проекти.
- Венчурний капіталіст вкладає свої кошти не безпосередньо в компанії, а в її акціонерний капітал, іншу частину якого складають інтелектуальна власність засновників цієї компанії та її активи.
- Венчурний капітал направляється на підтримку нетрадиційних (нових, а іноді і зовсім оригінальних) компаній, що, з одного боку, підвищує ризик, а з іншого - збільшує ймовірність отримання надвисоких прибутків.
- Взаємний інтерес засновників компанії та інвесторів в успішному та динамічному розвитку нового бізнесу пов'язаний не тільки з вірогідністю отримання високих доходів, але і з можливістю стати учасником створення нової прогресивної технології, стимулюючої науково-технічний прогрес.
- Роль інвестора в успішному розвитку венчурної компанії включає передачу свого досвіду і ділових зв'язків, що сприяють розширенню діяльності компанії, появи нових контактів, партнерів і ринків збуту.
- Вкладення венчурного капіталу в інноваційні компанії продиктовано бажанням отримати наднормативну прибуток і створити нові ринки збуту, зайнявши на них панівне становище. Для венчурного фінансування не може бути постійно привабливих галузей реального сектора економіки.
- Венчурний капіталіст, направляючи інвестицію в нову малу компанію, повинен заздалегідь визначити шляхи виходу з інвестиції шляхом продажу пакету акцій на фондовій біржі або за рахунок продажу всього підприємства іншій компанії.
- Успішність розвитку венчурної компанії визначається зростанням ціни на її акції, реальністю прибуткового продажу компанії або її частини, а також можливістю реєстрації компанії на фондовій біржі з наступною прибутковою купівлею-продажем акцій на фондовому ринку.