Напрями розвитку фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні
Автор: Аіман Альмераі
Джерело: Праці Одеського політехнічного університету, 2008, вип. 2 (30)
Автор перекладу: Богданов Олексій Юрійович
Посилання на оригінал статті: Напрями розвитку фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності підприємств в Україні
Для досягнення економічного зростання країни необхідно підвищувати її конкурентоспроможність. При цьому державна політика повинна бути спрямована на удосконалення механізму стимулювання інноваційної діяльності підприємств шляхом прийняття відповідних організаційних, фінансово-кредитних та нормативно-правових рішень.
Український ринок інновацій характеризується невисокою активністю, розривом між наукою, виробничим сектором економіки та установами освіти, низьким рівнем розвитку малого інноваційного підприємництва, низькою інформаційною прозорістю інноваційної сфери, а також відсутністю достатніх фінансових ресурсів.
Фінансування є однією з найважливіших складових економічного забезпечення інноваційної діяльності. До його джерел відносяться державні асигнування, власні кошти підприємств, кредитні ресурси, венчурний капітал, приватні кошти, іноземні кошти.
У 2006 р. існувало таке розподіл джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств: власні кошти підприємств - 84,6%; кредитні кошти - 8,5%; кошти державного бюджету - 1,9%; кошти інвесторів тощо - 5% [1 ]. Таким чином, основним джерелом фінансування інноваційної діяльності виступають власні кошти підприємств.
Аналіз досвіду розвинених країн показує, що важливим фактором фінансового стимулювання інноваційного розвитку є відповідна податкова і амортизаційна політика. Наприклад, в США, Японії, Франції, Канаді, Швеції, Бельгії, Італії, Великобританії витрати на здійснення НДДКР віднімаються з доходу, який обкладається податком. У Німеччині, де ставки оподаткування і процентні ставки високі, промислові підприємства мають можливість активно займатися інноваційною діяльністю завдяки можливості перерахування прибутку в численні власні резервні фонди, звільнені від оподаткування [2]. У Японії промислові компанії, які здійснюють інвестування інноваційного обладнання для досліджень і розробок нової техніки, мають право обчислювати з податку на прибуток 7% розміру інвестицій, які забезпечують створення нових матеріалів та електронної техніки [3].
Сприяє інноваційної діяльності підприємств також прискорена амортизація обладнання для науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, що застосовується в Німеччині, США, Японії, Італії, Бельгії. У Великобританії в перший рік експлуатації списується повна вартість інноваційного обладнання [3].
До 2003 р. підприємства, які займалися інноваційною діяльністю, мали право на пільгове оподаткування і прискорену амортизацію основних фондів групи 3, а при ввезенні в Україну сировини, обладнання, комплектуючих та інших товарів для виконання пріоритетного інноваційного проекту звільнялися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість [4]. На даний момент суб'єкти інноваційної діяльності не мають пільги, що стимулюють їх діяльність, які є в розвинених країнах. Ускладнює ситуацію проблема недостатнього розвитку фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності підприємств.
Пропонуються шляхи розвитку фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, у т.ч. малого бізнесу Фінансово-кредитна система повинна забезпечувати фінансування всіх етапів інноваційного процесу: від стартових вкладень до венчурного і кредитного фінансування на завершальних стадіях.
Одним з головних елементів фінансово-кредитної системи є банки та ін кредитні установи, які надають довгострокові позики підприємствам. Досить вагомі обсяги фінансових ресурсів можна залучити шляхом отримання кредитів банків. Проте на даному етапі в країні отримати їх для реалізації ризикового проекту на довгостроковий період складно, до того ж існує високий рівень кредитних ставок. Таким чином, банківські установи слабо виконують свої кредитні функції. Тому з метою підтримки вітчизняного виробництва та розвитку економіки на державному рівні доцільно проводити політику залучення до фінансування інноваційних проектів комерційних банків.
Важливість кредитних ресурсів полягає в тому, що кредит - це по більшій частині створення купівельної спроможності для передачі її підприємцю, але не просто передача йому існуючої купівельної спроможності у вигляді кредитних платіжних засобів, що підтверджують факт наявності продуктів. Створення купівельної спроможності, в принципі, характеризує метод, яким здійснюється господарський розвиток у відкритій економіці. Кредит відкриває підприємцям доступ до народногосподарському потоку благ ще до того, як вони отримають на це обгрунтоване право; як наслідок: протягом деякого часу видимість права замінює підприємцю реальне право. Надання кредиту в цьому значенні діє як наказ народному господарству пристосуватися до цілей підприємців, доручення (ордера) на отримання потрібних йому благ, як надання йому продуктивних сил. Тільки так міг би відбутися процес економічного розвитку, якщо б він виходив за межі простого кругообігу. Саме ця функція кредиту є наріжним каменем сучасної кредитної системи [5].
Законом України передбачено наступне [4]:
- повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;
- часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;
- повна або часткова компенсація відсотків (за рахунок тих же бюджетів), сплачених суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та ін фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
- надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;
- майнове страхування реалізації інноваційних проектів страховщікамів.
Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених відповідними бюджетами. Але вона недостатня. Сприяє розвитку інноваційної діяльності грантове фінансування та тендери (державні торги). У першому випадку відбираються найкращі проекти. У другому - вибираються на конкурсній основі виконавці для здійснення конкретних пріоритетних для країни проектів науково-технічного розвитку. Інвестуванням інноваційних проектів займаються інноваційні, інвестиційні, венчурні фонди. Інвестиційні фонди широко поширені в США, де їх називають «альтернативною американською банківською системою» [6].
Їх недолік в тому, що все управління концентрується в руках невеликої групи менеджерів, які можуть одноосібно розпоряджатися великими коштами мільйонів вкладників.
Існують некомерційні інвестиційні фонди. Вони можуть бути як державними (Національний науковий фонд США, Інвестиційний фонд Міністерства енергетики США, Японська корпорація по дослідженнях і розробках), так і філантропічними центрами, створеними громадськими організаціями та приватними фірмами.
В Україні працюють представництва міжнародних фондів, які на конкурсній основі дають можливість отримати фінансування інноваційних проектів.
Світовий досвід свідчить, що особливу роль у розвитку ринку інновацій грають венчурні фонди, які фінансують ризикові інноваційні проекти і приймають участь в управлінні їх реалізацією. Динаміка світового ринку венчурного капіталу показує щорічний середній pocт інвестицій 35%, близько 2 / 3 з них - вкладення в галузі високих технологій [7]. Венчурний капітал, наприклад, вплинув на розвиток наступних галузей промисловості: інформаційні технології, біотехнології, напівпровідникова електроніка.
В Україні венчурне фінансування знаходиться на початковій стадії розвитку. Венчурні фонди акумулюють капітал інвестиційних фондів, компаній, банків, пенсійних та інших фондів, страхових компаній, особисті заощадження інвесторів, іноді державні кошти. Венчурні інвестори беруть пайову участь у капіталі інноваційної компанії, надають кошти на довгостроковий період на безповоротній та безпроцентній основі, не вимагаючи гарантій або застави. Кошти або слідують в акціонерний капітал, або надаються у вигляді інвестиційного кредиту, причому найчастіше використовується комбіноване венчурне інвестування, що поєднує обидва види.
Для стимулювання інноваційної діяльності в Україні доцільно:
- збільшувати обсяги державного фінансування наукової і науково-технічної сфери;
- збільшувати обсяги державних замовлень науковим організаціям на конкурсній основі;
- збільшувати фінансування витрат, пов'язаних з міжнародним співробітництвом інноваційних організацій;
- поширювати систему пільгового кредитування інноваційних проектів;
- розвивати систему страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері;
- поширити відшкодування частини кредитних відсоткових ставок за рахунок бюджетів всіх рівнів;
- розробити систему стимулювання довгострокового кредитування інноваційних проектів комерційними банками;
- створювати сприятливий клімат для розвитку вітчизняних венчурних фондів;
- розробити систему фііансово-кредитної підтримки малих інноваційних підприємств;
- створити спеціальний державний інноваційний банк, основною функцією якого буде довгострокове кредитування пріоритетних інноваційних проектів під низьку процентну ставку.
Для стимулювання банківсько-кредитних установ доцільно звільняти від оподаткування частини прибутку банків, одержаної ними в результаті подання довгострокових кредитів для реалізації інноваційних проектів. Також можна дозволити комерційним банкам не здійснювати відрахування до резерву Національного банку України на суму залучених ресурсів в обсязі кредитів, які були надані банками під освоєння у виробництві результатів вітчизняних науково-технічних розробок.
Комерційні банки, вважаючи за краще не ризикувати, особливо в нестабільному економічному середовищі, прагнуть видавати кредити великим і середнім підприємствам, які можуть надати ліквідну заставу, під неризикові проекти. Але світовий досвід показує важливу роль малого бізнесу для економічного зростання країн. Фірми, які спеціалізуються на створенні нової продукції, з чисельністю зайнятих до 300 осіб, дають в 2,4 рази більше нововведень на кожен долар, вкладений в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, ніж великі корпорації з чисельністю зайнятих понад 10 тис. осіб і в 2,5 рази - на одного зайнятого [6].
Для розвитку малого інноваційного підприємства доцільно впровадити наступну фінансово-кредитну підтримку:
- розробити систему податкових пільг комерційним банкам, які надають середньострокові і довгострокові кредити суб'єктам малого інноваційного підприємництва;
- забезпечити низькопроцентні кредитування малого інноваційного бізнесу, для чого забезпечити субсидії з місцевих бюджетів на часткову компенсацію комерційним банкам втрат від такого кредитування;
- розробити механізми гарантійного повернення кредиту для малих інноваційних підприємств, для чого може бути створений спеціальний фонд;
- створити мережу регіональних агентств, які будуть вести реєстр кредитних історій позичальників - малих підприємств і підприємців з метою зниження ризиків при кредитуванні та зменшення витрат при розгляді проектів.
Таким чином, у здійсненні інноваційної діяльності підприємств в Україні дуже важливу роль відіграє фінансування, воно є однією з основних складових економічного забезпечення інновацій. Також досить важливим фактором фінансового стимулювання інноваційного розвитку є відповідна податкова і амортизаційна політика. Для ефективності науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок важливу роль відіграє прискорена амортизація обладнання.
Головними центрами фінансово-кредитної системи є банки та інші кредитні установи, які й надають довгострокові позики підприємствам. Саме шляхом отримання кредиту можна отримати великі обсяги коштів. Тому з метою підтримки вітчизняного виробництва та розвитку вітчизняної економіки на державному рівні доцільно проводити політику залучення комерційних банків до фінансування інноваційних проектів. Особливу роль у розвитку ринку інновацій грають венчурні фонди, які фінансують ризикові інноваційні проекти і приймають участь в управлінні їх реалізацією.
Для стимулювання інноваційної діяльності необхідно здійснювати ряд заходів, які включають в себе збільшення обсягів державного фінансування наукової і науково-технічної сфери, поширення системи пільгового кредитування інноваційних проектів, розвиток системи страхування інвестиційних ризиків в інноваційній сфері.
Для розвитку малого інноваційного підприємства необхідно розробити систему податкових пільг комерційним банкам, забезпечити низькопроцентні кредитування малого інноваційного бізнесу, розробити механізми гарантійного повернення кредиту для малих інноваційних підприємств.
Література
- Джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств (дані Державного комітету статистики України за 2006 р.) [Електронний ресурс] / / Сайт Державного комітету статистики України. — http://www.ukrstat.gov.ua. — 11.08.08.
- Захарін, С.В. Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств / С.В. Захарін / / Фінанси Україні. — 2003. — № 1. — С. 13 — 20.
- Ткачова, М.М. Державна підтримка інноваційного процесу, як фактор підвищення конкурентоспроможності продукції / М.М. Ткачова, Т.А. Гончарова / / Економічні інновації. - 2003. - Вип. 15. — С. 51 — 60.
- Про інноваційну діяльність: Закон України № 40-IV від 04.07.2002 / / Інтелектуальна власність. — 2002. — № 10. — С. 63 — 70.
- Шумпетер, Й. Теорія економічного розвитку / Й. Шумпетер. - М.: Прогрес, 1992. — 231 с.
- Горфинкель, В. Інноваційні комунікації та форми їх організації / В. Горфинкель, В. Швандар / / Економіст. — 2002. — № 10. — С. 17 — 24.
- Антонюк, Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Моногр. / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. — К.: КНЕУ, 2003. — 394 с.