Фінансові методи держави в забезпеченні інноваційного розвитку промисловості України
Автор: Нейкова Л.І.
Джерело: Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, 2009, № 2
Автор перекладу: Богданов Олексій Юрійович
Посилання на оригінал статті: Фінансові методи держави в забезпеченні інноваційного розвитку промисловості України
Науково-технічний прогрес передбачає вдосконалення всіх аспектів національного виробництва на основі розвитку й використання досягнень науки і техніки. У сучасних умовах він виступає як безперервний процес взаємозалежного й поступального розвитку науки, техніки, технології, виробництва та споживання впливаючи на розвиток продуктивних сил суспільства й охоплюючи: фундаментальні і прикладні наукові дослідження; доведення результатів дослідження до науково-технічних розробок й інженерних рішень; освоєння та виробництво нової техніки й технології нових видів виробів; постійне вдосконалення технічних засобів, форм і методів управління їх масовим виробництвом, реалізацією і споживанням.
Інтенсивність науково-технічного прогресу, його вплив на розвиток виробництва характеризуються строком від зародження наукової ідеї до її практичного впровадження у виробництво та отримання прибутку.
Прискорення технічного розвитку виробництва, впровадження науково-технічного прогресу вимірюється не лише кількістю та якістю наукових ідей, розроблених дослідними центрами, а й скороченням часу реалізації цих ідей, що пов'язане з величезними фінансовими і матеріальними витратами і висуває ряд проблем з управління цими процесами.
Основні функціональні завдання управління науково-технічним розвитком полягають в організації включення науково-технічного потенціалу до структури ринкової економіки та в забезпеченні регулювання відтворювальних пропорцій між головними ланками науково-виробничого циклу з використанням методів прямого і непрямого впливу на суб'єкти господарювання.
Визнання наукової праці продуктивною працею, наукових досліджень і розробок - особливою передвиробничою стадією відтворювального процесу дає змогу зробити висновок про необхідність на всіх стадіях циклу «наука - техніка - виробництво - реалізація» використовувати економічні методи управління, зокрема фінансові.
У процесі управління створенням, освоєнням і впровадженням нової техніки можна виділити гри основні напрямки впливу: економічний, організаційно-адміністративний і соціально-психологічний. На особливу увагу заслуговує економічний напрямок управління науково-технічним прогресом. Він визначає систему прогнозування планування розвитку науки і техніки, її фінансування і стимулювання, економічну оцінку ефективності використаних ресурсів, аналіз і контроль за результатами діяльності в цій сфері, використання єдиних вартісних важелів у рамках циклу «наука - техніка - виробництво реалізація».
В основі економічних методів управління лежить зацікавленість суб'єктів господарювання у високих кінцевих результатах своєї діяльності, являючи собою форму непрямого цілеспрямованого впливу на об'єкт управління, орієнтуючи його зацікавленість на розв'язання актуальних економічних проблем, що стоять перед національним господарством.
Економічні методи управління відрізняє непрямий, опосередкований вплив на об'єкт управління з використанням для цієї мети як прямих, так і зворотних зв'язків. Це положення є важливою методологічною основою для вироблення фінансових методів впливу на розвиток науки і техніки як специфічного різновиду економічних методів управління.
Незважаючи на увагу, яку багато хто з економістів приділяє проблемам управління науково-технічним прогресом, недостатньо вивченим залишається таке найважливіше питання, як економічна роль методів фінансування в механізмі управління процесами створення, освоєння та впровадження нової техніки.
Основою фінансових та економічних методів управління є грошові відносини, однак наявні відмінності між зазначеними методами дають змогу виділити фінансові методи зі складу економічних: якщо економічні методи охоплюють усі грошові відносини, то фінансові ґрунтуються тільки на грошових відносинах, пов'язаних з утворенням, розподілом і використанням грошових ресурсів. Фінансові методи управління тісно пов'язані з розподільчою і контрольною функціями фінансів і забезпечують їх здійснення.
Система економічного та фінансового забезпечення розвитку науки і техніки являє собою систему стимулювання створення умов для розвитку майбутніх процесів виробництва, що вступає у відому суперечність із потребами поточного виробництва. Відмінні й завдання, що вирішуються цими системами: одна більшою мірою стимулює стабілізацію поточного виробництва матеріальних благ, друга ж покликана стимулювати подальший розвиток виробництва, його перспективу, тобто створювати ефективніші умови для процесу виробництва цих матеріальних благ у майбутньому - в наступних циклах відтворення. Тут реально дається взнаки протиріччя між виробництвом і накопиченням.
Система економічного управління розвитком науки й техніки в промисловості має певну структуру, що складається з: прогнозування кінцевих результатів науки і техніки; узагальнюючих і приватних показників оцінки економічних результатів науково-технічного розвитку; фінансування та економічного стимулювання, до якого входить також і пошук способів формування і використання різноманітних фондів і методів фінансування та стимулювання робіт з освоєння випуску нової техніки, технічного переозброєння і реконструкції промислових підприємств; системи ціноутворення на нові види виробів і наукових розробок; оплати праці та організаційної системи, яка регламентує права, обов'язки, економічну і правову відповідальність усіх учасників відтворювального циклу.
У такий спосіб утворюється взаємозв'язаний комплекс, цілісна система економічного механізму управління науково-технічним розвитком виробництва, де особливе місце посідають фінансування і створення стимулів для подальшого розвитку виробничої сфери. В економічній літературі немає єдиного визначення понять фінансових методів стимулювання.
Д. Моляков [І] в одній зі своїх праць обмежується перерахуванням найважливіших фінансових важелів, до яких належать такі самостійні категорії, як ціна, прибуток, рентабельність і система фінансування науково-технічних робіт і капітальних вкладень.
Ю. Константинов [2, с. 160], аналізуючи вплив фінансових методів на підвищення ефективності виробництва, не навів їх визначення на сторінках своєї монографії.
Розглядаючи ефективність фінансових методів управління науково- технічним прогресом, К. Кедрова [3, с. 16] також не дає визначення їхньої сутності, розуміючи під системою фінансування і створення економічної зацікавленості «фінансово-економічні форми централізованого методу управління».
Н. Гаретовський ототожнює фінансові методи з економічною категорією: «За своєю сутністю фінансові методи стимулювання зацікавленості учасників виробництва виступають як особлива економічна категорія розподільчих відносин» [4, с. 8, 29].
Беручи до уваги, що економічне стимулювання науково-технічного прогресу можна охарактеризувати як процес зовнішнього впливу на економічні інтереси головних структурних ланок - суб'єктів відтворення для появи в них спонукального мотиву - зацікавленості (усвідомленого інтересу) у впровадженні у виробництво нововведень, заміни застарілої техніки й технології, бо це підвищує технічний рівень як нової продукції, що створюється та випускається, так і виробничої бази підприємства. Вважаємо, що для розкриття змісту фінансових методів стимулювання економічних інтересів необхідно врахувати таке:
Отже, фінансові методи стимулювання економічних інтересів упровадження нововведень і заміни застарілої техніки й технології, що не відповідає світовим вимогам, у галузях сфери промислового виробництва являють собою форму вираження фінансових відносин, закріплених у національному законодавстві та у відповідних нормативних актах, котрі визначають конкретні способи формуваннях розподілу й використання як традиційних каналів фінансування, цільових фінансових ресурсів, так і створення додаткових, принципово нових джерел фінансування інвестиційних потреб промислового виробництва відносно до умов економічного розвитку України.
Вплив фінансових методів стимулювання інноваційної активності проявляється в державній регламентації, прийнятті певних законодавчих актів, установленні найдоцільнішого порядку взаємовідносин із бюджетом, формуванні фондів фінансування науково-технічного прогресу та інших грошових фондів фінансування науки й техніки, а також додаткових джерел і методів забезпечення технічного розвитку сфери виробництва, умов використання цих коштів і здійснення фінансового контролю.
Пошук принципово нових каналів фінансування інноваційних процесів, інвестиційних потреб народного господарства України набуває особливої гостроти й значущості сьогодні, в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, нестачі власних фінансових коштів промислових підприємств усіх форм власності для оновлення їхньої матеріальної бази, що призводить до значного спаду виробництва й зниження ділової активності в промисловій сфері, випуску продукції, не конкурентоздатної на світових ринках.
Слід зауважити, що, незважаючи на безсумнівну актуальність проблем утворення й використання грошових фондів, які спрямовуються на фінансування науково-технічного прогресу, регулювання відносин промисловості з бюджетом, ці питання достатньо проаналізовані й вивчені, порівняно з фінансовим аспектом стимулювання процесу створення, освоєння і споживання нової техніки. Велике значення проблем, пов'язаних із використанням фінансових методів стимулювання інноваційного розвитку національної промисловості зумовлює необхідність більш докладного їх розгляду.
Під фінансовими методами стимулювання науково-технічного розвитку сфери виробництва доцільно розуміти регламентовану державою форму відбиття фінансових відносин, що визначає конкретні способи формування й використання цільових фінансових ресурсів, які забезпечують компенсацію підвищених витрат, пов'язаних із розробленням і впровадженням досягнень науки й техніки, а також гнучке використання системи диференційованого оподаткування, створення довгострокової економічної зацікавленості підприємств у здійсненні науково-технічної діяльності.
Названі методи відображають фінансову політику, яку проводить держава у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності для досягнення довгострокових економічних цілей, що також сприяють зміцненню соціальної бази країни. Конкретні форми застосування фінансових засобів стимулювання розвитку науки і техніки визначаються рівнем економічного розвитку держави, організаційними зв'язками науки з виробничою сферою, системою ціноутворення та кредитними відносинами.
Привертає увагу та обставина, що в теоретичних положеннях науки про фінанси доперебудовного періоду фінансово-кредитним відносинам в економіці народного господарства відводилася суто другорядна роль. Основним завданням було повне фінансування банком передбачених підприємством- клієнтом витрат без гарантії їхньої окупності й розрахунків фактичної ефективності витрачених коштів. Фінансова наука традиційно виходила з пріоритету матеріально-речових ресурсів порівняно з грошовими. Основна увага приділялася матеріальним обіговим коштам і незначною мірою - коштам у розрахунках і фінансових зобов'язаннях, незважаючи на прискорене наростання обсягів прострочених платежів у народному господарстві, особливо з виданих банками кредитів, порівняно з іншими показниками, а кожен карбованець, вкладений в економіку, приносив дедалі меншу віддачу [11, с. 77].
Не завжди бралося до уваги значення фінансів в управлінні інноваційним розвитком у вітчизняній економічній літературі. їм відводилася пасивна роль забезпечення стабільного надходження коштів на витрати наукових установ. Наприклад, Г. Лахтін зазначав, що управлінські регулюючі впливи на наукові установи «здійснюються, передусім, у формі постановки проблеми виділення штатів. Фінансування йде слідом, у завданнях з управління воно виступає обмеженням, а не варійованою незалежною змінною» [12; 13, с. 136-137].
Постановка науково-технічної проблеми, певна річ, є визначальним пунктом. Водночас в управлінні реалізацією цієї проблеми фінанси не «йдуть слідом», а виявляють активний стимуляційний вплив на прискорення розв'язання наукової проблеми, впровадження її результатів у виробництво через вибір найдоцільніших і найефективніших методів прямого і непрямого фінансування науково-технічного розвитку. Внутрішні закономірності розвитку науки й техніки, відносна економічна відособленість окремих співвиконавців, системний розрив процесу «наука — техніка — виробництво — споживання», розрив у часі проведення витрат і одержанні результатів зумовлюють необхідність створення в Україні спеціальної системи прямого й непрямого фінансування розвитку науки й техніки.
Література
- Моляков Д. С. Фінансові важелі технічного прогресу в промисловості. - М.: Фінанси, 1969. - 91 с.
- Константинов Ю. А. Фінансові методи підвищення ефективністю виробництва. - М.: Фінанси, 1969. -319 с.
- Кедрова К. П. Фінансове забезпечення науково-технічного розвитку галузі / / Питання економіки. - 1980. - № 8. - 16-19 с.
- Гарстовскій Н. В. Фінансові методи стимулювання інтенсифікації виробництва. - М.: Фінанси, 1972. - 319 с.
- Бажал Ю. Актуальність інноваційність Теорії економічного розвитку / / Економіка України: минуле, сучасне І майбутнє. - К.: Науч, думка, 1993. - 13.-17с.
- Бесчасний Л., Мельник В. Інновації як засіб підйому економіки України // Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. - К.: Наук, думка, 1993. - 17-22 с.
- Глазьєв С. Ю. Економічна теорія технічного розвитку. - М.: Наука, 1990.- 232 с.
- Кочетков А. В. Нові високоскладних технології та управління / / Системні дослідження, методологічні проблеми. - М.: Наука, 1988. - 158-185 с.
- Рожков Ю. В. Фінансово-кредитні методи регулювання інвестиційних ринків. - Л.: Вид-во ЛФЕІ, 1991. - 327 с.
- Фінансування та кредитування капітальних вкладень / Под ред. П.Д. Подшіваленко. - М.: Фінанси і статистика, 1983. - 267 с.
- Нова якість економічного зростання в умовах НТР / Под ред. С.С. Ільїна. - М.: МДУ, 1990. - 171с.
- Лахтін Г. А. Диференційований підхід до проблеми впровадження результатів розробок: методологія і оцінка його ефективності / / Матсріали IX наук.-практ. конф. - Новосибірськ,1986. - 283 с.
- Лахтін Г. А. Управління наукою в умовах його інтенсивного розвитку / / Розвиток науки і проблема інформації. СЗВ. - М.: Комітет з науч .- техн. співпраці,1980 - 168 с.