 |
 |
 |
|
|
Немного о себе
Факультет: Економіки Кафедра: Економіки підприємства (ЕПР) Спеціальність: Управління инноваційною діяльністю (ДІ) Тема кваліфікаційної роботи магістра: Удосконалення методів оцінки вартості іноваційного підприємства
Керівник: к.е.н., доцент кафедри ЕПР Крапівницька Світлана Миколаївна
Середній бал у період навчання в магістратурі - 4,86. Володіння мовами: російська, українська, англійська (технічна), німецька (базова). Професійні навички: • Web-Програмування: HTML, CSS; • СУБД: Microsoft Access; • Робота із графікою: Adobe Photoshop, Coreldraw, Macromedia Flash; • Математичні пакети: Mathworks, Matlab; • Робота з ОС: Windows /98/Me/2000/XP/Vista/7; • Office: MS Office 98/2000/2003/2007/2010, MS Visio, MS Powerpoint. Ділові якості: аналітичний склад розуму, креативність, відповідальність, ініціативність, пунктуальність, цілеспрямованість. Особисті якості: уміння адаптуватися, комунікабельність, активність, націленість на результат, амбіційність, уміння й бажання працювати в команді.
Дитинство Ішов ранній ранок 12го травня 1987го року… У невеликому містечку Торезу, Донецької області, сніг, після тривалої зими, бурими заметами лежав на узбіччях. У той день я з'явився на світ й ощасливив мою родину своїм першим криком. Мама моя – Олімпієва Галина Іванівна працювала на ту мить головним інженером у Жеку, а тато – Олімпієв Олег Борисович начальником ділянки на шахті ім. Лутугіна. Дитиною я був спокійною, до трьох років розмовляв мало, що в наслідку дало чому то зворотну реакцію. Ще в ранньому дитинстві почали проявлятися мої математичні здатності, - до 6ти років свого життя в мене в голові вже як то містилася таблиця множення, і якимось загадковим образом з'явилася здатність складати тризначні числа. Окремо варто відзначити моє незабутнє дитинство, проведене в рідному дворі. Із сусідськими друзями ми часто придумували чим зайнятися, будь те футбол, будівля "халабуд", виготовлення луків, рогаток, бумерангів і незліченну безліч інших метальних знарядь. Увесь день ми грали в придумані нами ж ігри, змагалися із хлопцями із сусідніх дворів, і надвечір, коли стомилися, поверталися додому. Я дуже радий, що ми із друзями дитинства дотепер збираємося разом, через стільки років, приїжджаючи з різних міст на нашу маленьку батьківщину.
Школа І от він перший дзвінок. У школу я не палко бажав ходити, як і всі діти, але в першому класі я обзавівся друзями з якими спілкуюся й дотепер. Клас за класом, рік за роком, я почав захоплюватися географією, математикою, фізикою, - це, звичайно ж, у рамках школи. Особливо варто відзначити мої захоплення астрономією (мене завжди вабили незвідані глибини космосу) і хімією, яка давала про себе знати пролитими невідомими рідинами й порошками на домашній килим. Результатами даних захоплень стали закономірні перші місця в міських олімпіадах по вищезгаданих дисциплінах. Клас у нас був дуже дружний. Ми весело проводили час між уроками, як втім і на уроках. Разом часто їздили в туристичні злети, де брали участь у змаганнях і ночували в наметах, у Київ, по дорозі в який не спали 48 годин, і багато всього іншого. Згадується також і прогул уроків у кабінеті інформатики, у якім ми грали в ігри й досліджували Інтернет. Не без цього я швидко освоїв ази програмування й створення сайтів і в 11ом класі, вигравши міський конкурс МАН по інформатиці, відправився в Донецьк, де як говориться й людей подивився й себе показав. Питання про подальше навчання після школи стояв не у виборі університету (мої батьки теж закінчували ДонНТУ), а у виборі спеціальності з їхньої незліченної множини. Мене на той момент приваблювала індустрія Інтернету, що швидко розвивається, і мій вибір пав на факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики на спеціальність телекомунікаційні системи й мережі. Надійшов я по рейтингах на бюджет чому несказанно обрадував як себе, так і батьків. І от…
Університет 5 хвилин перед першою парою, група незнайомих людей під об'єднаною назвою ТКС-04, метушаться у величезному третьому корпусі в пошуках аудиторії… Курс за курсом пролетіло чимало веселих і безтурботних днів у колі дружного колективу одногрупників і інших друзів з університету. Травневі поїздки в Щурово, літні в Мілекіно, зимові у Святогірськ, шашлик на природі, - назавжди залишаться в мене в пам'яті. І от п'ятий курс пройдений, диплом фахівця отриманий, випускний відзначений, і начебто б уже повинен настати новий етап – пошук роботи, доросле життя, родина, діти, стоп – занесло, як я неждано негадано, як для всіх, так і для себе, вирішив вступити на другу освіту. "Управління інноваційною діяльністю", - думка про те як буде звучати назва цієї спеціальності з "Телекомунікаційними системами й мережами" тішило мій слух. Сказане – зроблене! І от знайомство з новою групою, новими викладачами... Навчання на зовсім новій спеціальності не склала мені особливої праці, і я швидко влився як у колектив, так і в навчальний процес.
Плани на майбутнє У майбутньому, я планую реалізувати всі свої мрії й досягтися поставлених мною цілей. У цьому мені допоможуть моя майбутня робота з гарними перспективами кар'єрного росту й моя любляча сім'я. Загалом, можу про себе підсумувати так: Невизнаний романтик, що йде по хиткій дорозі прекрасного й незвіданого, дивиться в кольорові далі майбутнього, живе незабутнім сьогоденням, й пам'ятає про безтурботне і яскраве минуле... |