|
Середній бал за період навчання в університеті 4.8. Вільно володію російською та українською мовами.
В обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською та від жовтня 2008 р. вивчаю польську.
Маю досвід роботи з такими програмними продуктами як Microsoft Office, MathCad, AutoCad, Delta Digitals.
Вивчала в інженерних цілях мову програмування Delphi. Також маю базові знання СКБД, вивчала SQL.
Батько, Чистяков Сергій Васильович, закінчив фізичний факультет Донецького національного університету.
Мама, Чистякова Тетяна Вікторівна, закінчила біологічний факультет цього ж навчального закладу.
Захоплення: керування як процес, моніторинг міських земель, кадастр міських земель, психологія спілкування,
люди та все, що пов'язано з ними, музика, література, кіно, подорожі, прикладне мистецтво.
Автобіографія
У 1776 році 4 липня в одній із найрозвиненіших на даний момент країн світу була прийнята Декларація
незалежності. На той момент це було наслідком перемоги 13 британських колоній, що розміщуються вздовж східного берега Північної Америки.
У наслідок війни, що почалася в 1775 році, колоністи змогли не лише покращити умови життя, але й відстояти незалежність від Великобританії.
Та це все справи минулого. Вже за наших часів (точніше рівно 212 років потому) вранці спекотного четвертого
липневого дня народилась я. Так, можу відверто сказати, що народилась у понеділок, що не завадило мені першу чверть свого життя прожити
спокійно та радісно. А все, як і завжди починається із самого початку, з щасливого та безтурботного періоду життя людини.
...«Сонечко», «Сонечко», виглянь у віконечко...
Як і у більшості моїх одноліток перші, достатньо усвідомлені спогади пов'язані з відвідуванням дитячого садка.
Коли мені виповнилось 3 або 4 роки (вибачайте, але точніше не пригадаю), мама радісно відвела мене до дитсадка «Сонечко».
Не зважаючи на таку теплу назву цього дошкільного закладу особливої радості від необхідності його відвідування я не відчувала, бо полюбляла
спати, а вставати доводилося близько 7 години (така рань!). Хоч повинна визнати, про садок та вихователів зберегла виключно приємні спогади...
...сторінками шкільного зошита...
...як би дивно це виглядало, але 1 вересня 1995 року я пішла до 1 класу Ясинуватської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів № 6. Не можу стверджувати з абсолютною впевненістю, але, пам'ятається, я була у білій сорочці й чорній спідниці, а в руках тримала
букет квітів. На відміну від багатьох моїх знайомих я із задоволенням приносила квіти ще й на останній дзвоник.
Стосовно школи можу сказати, що мені пощастило. По-перше, і це найголовніше, у мене була найкраща перша
вчителька. Тюріна Галина Іванівна не лише гарний педагог, людина виключних душевних якостей, але ще й чудовий організатор усіляких
розважальних заходів! Жодне свято у нашому класі не відбувалося стандартно й нудно: Галина Іванівна завжди вигадувала що-небудь нове і їй
чудово вдавалося поєднувати розваги з навчанням. Тож перші три роки навчання були дуже цікавими…
Та вже 1 вересня 1998 року я пішла до 5 класу і потрапила до великої школи, в якій було багато учнів, багато кабінетів та нових вчителів.
Спочатку це трохи спантеличувало, а потім стало навіть цікаво. Саме в цей час я зрозуміла, що з усіх предметів мені найбільш подобається
математика та географія. Від початку навчання мала деякі складності з вивченням російської мови, тому мені порадили більше читати. І те, що я
стала це робити, - велика заслуга мого батька, оскільки саме він навчав мене читати (і виявив при цьому дивовижне терпіння!), а після пропонував
лише найцікавіші книги. Саме в цей час я познайомилась із творчістю Жюля Верна та Олександра Дюма-батька. Моїми улюбленими творами цих
авторів є «Таємничий острів» та «Граф Монте-Крісто» відповідно. Тоді я почала дуже цікавитися далекими країнами та місцями, а книжки
допомагали мені розширювати світогляд та розвивали грамотність. Можливо, саме захоплення цікавою літературою посприяло тому, що у школі
мені подобалось писати твори та вигадувати оповідання (що потім знадобилося у подальшому навчанні).
Як і більшість відмінників, я часто приймала участь у шкільних та міських олімпіадах. На деяких з них займала
призові місця, за що регулярно у кінці року отримувала грамоти.
Окрім безпосередньо процесу навчання мені було дуже до вподоби громадське життя. У школі в нас часто
проводили різноманітні культурні заходи, конкурси та змагання між класами. Я активно приймала в них участь, і після 9 класу мені подарували
путівку до дитячого табору на з'їзд обдарованих дітей. У рамках молодіжної програми «Школа лідерів» було відділення «Школа молодого
журналіста», куди мені й пощастило потрапити. Протягом 3 тижнів ми, мов справжні журналісти, займалися пошуком «гарячих» фактів та цікавої
інформації про життя табору для щотижневого випуску нашої газети «ГайдарWood» Також ми готували радіовипуски. Цей з'їзд та ще одна поїздка
до табору за цим же напрямком були, мабуть, найяскравішими та насиченими спогадами того періоду. Навики та знання, здобуті там, я потім з
успіхом застосовувала на практиці у шкільному прес-центрі «Горизонт». Спільно з його керівником Прядко О. Г. ми освітлювали події у школі і
писали статті на соціальні теми, деякі з яких потім були надруковані у місцевій «Ясинуватській газеті» і молодіжній газеті «Смотри в оба».
Для ще більш різнобічного розвитку моєї особистості батьки відвели мене до музичної школи. Тож наступні 5
років я з більшою або меншою старанністю опановувала ази гри на струнному народному музичному інструменті - домрі.
З першого класу я також почала займатися у зразковому ансамблі естрадного танцю «Молодість», виступи
у складі якого завжди були яскравими подіями, які запам'яталися надовго.
…роки студентства...
Не зважаючи на те, що математика завжди давалась мені легко, я розуміла, що для вступу до технічного внз моїх
знань недостатньо. Тому з 11 класу я додатково займалася з чудовим викладачем із Донецького національного технічного університету. Ця людина
не лише прекрасно розуміється на своїй справі, але й вміє вірно та цікаво донести необхідну інформацію до студентів.
Таким чином, добре підготувавшись і успішно переживши рейтингові випробування, я ще під час навчання у школі
поступила у ДонНТУ на спеціальність «Землеустрій та кадастр». За час навчання в університеті я дуже добре запам'ятала, що девіз нашої кафедри
(Кафедри геоінформатики і геодезії) - «Ми не шукаємо легких шляхів»!! Цей принцип червоною ниткою пройшов крізь все навчання. Також серед
студентів кафедри існує думка, що «Важко у навчанні, а на практиці ще важче». Та це, звичайно, лише жарт. На справді наша кафедра дуже
піклується про своїх студентів і викладачі намагаються якомога краще підготувати нас для подальшої трудової діяльності.
На початку 5 курсу я проходила виробничу практику на ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру». Мені
пощастило пропрацювати там 4 місяця, які стали першими в моїй трудовій діяльності..
Після закінчення практики я повернулась до навчання у свою «Alma mater», але вже як магістрант. Керівником
моєї магістерської роботи став д.т.н., проф. Могільний С. Г. Сергій Георгійович - один з відомих у світі спеціалістів в області геодезії, прикладної
фотограметрії і дистанціонного зондування та їх застосування у промисловості, перш за все у маркшейдерській справі на відкритих горних
розробках. Саме мій науковий керівник допоміг мені з вибором теми магістерської роботи.
…плани на майбутнє.
Перш за все, звичайно, хочу благополучно завершити навчання й захистити магістерську роботу. Після цього
хотілося б відпочити добренько, але це скоріше мрії, а в планах, безумовно, - знайти цікаву роботу. Крім того, дуже бажаю сповнити свою мрію
і деякий час провести за кордоном. Оскільки я - патріот своєї країни, не маю бажання працювати деінде, але не маю нічого проти того, щоб
працювати на спільному підприємстві..
|
