Русский
Українська
Біографія
Дитинство
Я, Мілан Вікторович Зайцев, народився 10 липня 1990 року в місті Костянтинівка Донецької області. Мій батько, Віктор Іванович Зайцев, закінчив Московську ветеринарну академію, нині працює інструктором по службовому собаківництву в Краснолиманському загоні воєнізованої охорони Донецької залізниці. Мати, Наталія Павлівна Зайцева, закінчила Артемівське музичне училище, а також Луганський національний університет імені Тараса Шевченко, факультет української філології, зараз працює вчителем у школі с. Новоселівка Краснолиманського району.
Своє раннє дитинство я майже не пам'ятаю, знаю про нього, в основному, за розповідями родичів. Жив я в ті часи й у Констянтинівці, і в Слов’яногірську, і в Новоселівці, де зараз проживає моя родина. Любив я домашній спокій і затишок, тому в дитячому саду провів не більше дня. Ну а, загалом – пізнавав мир природи й людей, любив гуляти по лісу, проводити час із родичами.
Школа
З 1 вересня 1997 року я пішов учитися в загальноосвітню школу № 15 міста Костянтинівки, де провчився до 8 класу. Ці роки я провів, в основному, з дідусем і бабусею, тому що мої батьки жили в селищі й побажали дати мені міську освіту. Був я старанним відмінником, із предметів найбільше любив англійську мову, образотворче мистецтво, фізкультуру. У той час я досить непогано малював, грав на піаніно, синтезаторі, що через кілька років закинув.
В 2003 році я вступив до ліцею з фізико-математичним ухилом міста Красний Лиман. Щоб добратися до місця навчання мені доводилося вставати о 5 годині, проходити 3 кілометри до залізничної зупинки, а потім ще з півгодини їхати транспортом. Але це мене не лякало, я бадьоро й весело проводив той час – дуже часто й подовгу грав у футбол із друзями (особливо влітку таке заняття могли тривати цілий день), їздив по гостях, ледарював і байдикував, практику чого не забув і понині.
Так уже вийшло, що найбільше захоплення в мене було до іноземних мов, чому посприяли старання вчителів Олени Олександрівни Линової і Людмили Анатоліївни Середи. З 5-го класу я додатково займався англійською, а під кінець школи почав вивчення ще й німецької. Очевидно, що розглядалося надходження в один з університетів іноземних мов, але все-ж зважилося встати в ряди Донецького національного технічного університету (ДонНТУ), тому що тут була гарна можливість сполучати технічні науки з іноземними мовами, що й підтвердилося подальшим навчанням на французькому факультеті.
Університет
Вступив я до ДонНТУ на спеціальність "Електроавтоматизація промислових установок й електропривод" через різнобічність предметів, і, як наслідок, гарних перспектив на доросле життя. Долю мого майбутнього факультету визначив перед першим навчальним семестром заступник декана Валентин Якович Горин, що порадив французький напрямок навчання.
Перший рік давався важко. Я жив в Авдіївці, спав по п'ять з половиною годин у день, відвідував всі заняття, старанно виконував завдання, що й допомогло успішно закінчити перший курс. Наступний рік мене в якомусь ступені поміняв, що було викликано, напевно, облаштованістю в гуртожитку. З'явилися нові знайомі й друзі, стало більше часу для занять спортом, єдиноборствами, а також для відкриття собі красот Донецька...
Серед вивчаємих предметів я б виділив: електричні машини, завдяки нашому веселому і гумористському викладачеві Артему Анатолійовичу Мельникові; різного роду предмети, пов'язані з електроприводом, яким нас навчали й допомогли глибше розібратися Гліб Станіславович Чекавський, Павло Іванович Розкаряка, Олексій Васильович Світличний. Також хотілося б подякувати Інні Анатоліївну Тішечко за наповнені веселощами пари іноземної мови. Було цікаво узяти участь у конференціях по французькій мові, поспілкуватися із приїжджими французами.
Після успішної здачі державних іспитів й одержання диплома бакалавра по електромеханіці, я захотів неодмінно поступитит до магістратури, тому що мав необхідний середній бал за навчання. Це дозволило мені брати участь у співробітництві з університетом Сержі–Понтуаз, завдяки чому мені була запропонована тема магістерської роботи "Керування оптичним потоком, пристосованого до робота Коала" під керівництвом Анатолія Олексійовича Чепака з боку ДонНТУ та Жіл’є Мустафа з боку Університетом Сержі–Понтуаз.
Плани на майбутнє
У планах на майбутнє варто виділити вдалу роботу з Університетом Сержі–Понтуаз й одержання диплома магістра з електромеханіки. Також не за горами влаштування на роботу, можливо, створення своєї справи. Саме собою буду подумувати про створення родини.