ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Термін вітраж походить від французького слова vitre (віконне скло). Вітраж являє собою призначену для заповнення віконного отвору декоративну орнаментальну або тематичну композицію, виконану зі шматків різнокольорового скла, часто розписаного фарбами, які закріплюються на склі випалюванням [1].

На даний момент вітражі – це далеко не просто віконне скло, а цілий самостійний різновид прикладного мистецтва, спрямований на прикрашення інтер'єру та екстер'єру наших будинків, офісів, а також церков і соборів. Один із, напевно, найбільш старих вітражів був знайдений у церкві Святого Павла в Великобританії. Цей вітраж датується приблизно 687 роком н.е. Варто зауважити, що вітраж –це спадщина далеко не тільки європейців. Дуже довгий час вікна склили слюдою і різними каменями. Саме ж скло вперше з'явилося у древніх єгиптян, і було практично непрозорим [2].

В епоху Ренесансу вітражі вже більше були схожі на цілі пейзажні картини. Тут були люди і тварини, рослини і річки. Майстри намагалися максимально реалістично передати малюнок в своїх вітражах.

Зразок вітражу для храму

Рисунок 1 – Зразок вітражу для храму

У слов'янський світ класичний вітраж потрапив набагато пізніше і використовувався в основному в церквах, рідше в будинках вельмож і купців.

У дев'ятнадцятому столітті син відомого ювеліра Чарльза Льюїса Тіффані Луїс Комфорт Тіффані став спеціально добиватися художньої неоднорідності в склі. Також він придумав мідну стрічку-фольгу на восковому клею для обрамлення скла з наступною пайкою. За рахунок таких сполук вітражі стали виходити більш делікатними, з великою кількістю дуже дрібних фрагментів, складних ліній. З'явилася можливість збирати складні об'ємні вітражні композиції, лампи, бра. Так з'явилася техніка Тіффані, названа на честь видатного дизайнера [2] .

Варто зауважити, що у нас техніка Тіффані з'явилася відносно недавно, в кінці 80-х, початку 90-х років. Але багато наших художників знали про її існування і намагалися її застосовувати в своїх роботах раніше, або робити імітації вітражів фарбами. Основна проблема була в тому, що у нас не вироблялась мідна самоклеюча фольга та якісне художнє скло [2] .

1. Актуальність теми

Художні вітражі не втратили своєї актуальності і на сьогоднішній день. Навпаки, якщо раніше вони прикрашали храми і будинки тільки заможних людей, то сучасність зробила вітражний декор цілком доступним [3] .

Широке сьогодні і застосування вітражів в інтер'єрах будинків. Це не тільки вікна і двері, але і міжкімнатні перегородки, ніші і панно, світильники і навіть меблі.

Сучасна епоха урізноманітнила і технологію виготовлення вітражів. Вона постійно вдосконалюється, майстри продовжують експериментувати з новими матеріалами і інструментами, і виробництво художніх вітражів постійно зростає [3] .

2. Мета і завдання дослідження

Метою дослідження є отримання безпечного вітража за триплекс-технологією.

Завдання: зменшити трудомісткість технології виробництва вітражів; підвищити їх механічну міцність; спростити очищення архітектурних елементів.

3. Методи отримання вітражів. Їх переваги та недоліки

Сьогодні існує безліч видів вітражів, як за призначенням, так і за способом їх виготовлення.

Сфера застосування вітражів постійно розширюється завдяки архітектурній моді на світлопрозорі конструкції, новим матеріалам і технологіям, і відповідно, новим художнім можливостям декору скла.

За призначенням можна виділити наступні види вітражів:

Існує також маса способів виготовлення вітражів. Сьогодні вітражами називають як спаяні між собою шматочки кольорового скла у вигляді картин або орнаменту (класичний вітраж і вітраж Тіффані), так і матові контури і малюнки на склі (піскоструминне гравіювання, хімічне травлення, обробка лазером). Все це види вітражів, які з'явилися завдяки сучасним технологіям [4] .

Піскоструминний вітраж

Піскоструминний вітраж – вид вітража, що представляє собою групу стекол (фільонок), виконаних в одному технічному прийомі, що відноситься до піскоструминної обробки, і об'єднаних загальною композиційною і смисловою ідеєю, а також розташуванням в секціях рам

Плюси: піскоструминна обробка скла у вигляді малюнка виглядає оригінально, ефектно, додає краси і індивідуальності кожному інтер'єру.

Мінуси: роботи слід проводити в окремому приміщенні або на відкритому повітрі. Під час роботи слід подбати про захист очей і відкритих ділянок тіла тому, що рикошети піщинок можуть поранити очі і встромитись в шкіру [5] .

Мозаїчний вітраж

Мозаїчні вітражі збираються з кольорових стекол і мають вид геометричного або рослинного орнаменту або килимового візерунка [6] . Мозаїчний вітраж – наборний вітраж, як правило, орнаментальний, що має геометричну будову; може нагадувати мозаїку з приблизно однаковим за розміром модулем смальти. Мозаїчний набір використовувався як фон, але може застосовуватися і самостійно, суцільним килимом перекриваючи простір вікон. В якості модулів при мозаїчному наборі нерідко використовуються відлиті у форму фігурні деталі складного рельєфу, кабошони, шліфовані вставки [5] .

Плюси: мозаїчний вітраж своїм тематичним змістом служить цілям церковної і політичної пропаганди; пом'якшує своїми яскравими фарбами суворий морок готичних храмів.

Мінуси: складність очищення від забруднень і трудомісткість при виготовленні.

Наборний вітраж

Наборний вітраж – найпростіший вид вітража, як правило, без розпису, який створюється на наборному столі зі шматочків відразу вирізаних або заздалегідь нарізаних стекол [5] .

Плюси: створення міцної та жорсткої конструкції будь-якого розміру; можливість індивідуалізувати інтер'єр; краса і благородство строгих ліній, що базуються на геометричній пропорції [6] .

Мінуси: вага всієї конструкції вітража досить велика, тому його не скрізь можна використовувати; жорсткий металевий профіль виключає можливість створення деталізованого малюнка; неможливо створити вітраж якої-небудь форми, крім пласкої [6] .

Писаний вітраж

Писаний вітраж – вітраж, в якому всі (або майже всі) стекла розписані, незалежно від того, на цілісному склі написана картина або вона зібрана в оправу з розписних фрагментів. Можливі незначні вкраплення фацетних, гранованих, пресованих стекол.

Плюси: неповторність малюнка вітража; особлива виразність; естетика ручної роботи; можливість комбінувати з іншими техніками виготовлення вітражів; швидкі терміни виготовлення; відносно невисокі ціни; можливість художнього оформлення скла будь-яких форм і розмірів.

Мінуси: недостатня довговічність; не рекомендується використовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю; має як лицьову, так і зворотну сторону [7] .

Труєний вітраж

Труєний вітраж – вітраж є групою стекол (фільонок), виконаних в одному технічному прийомі, що відноситься до техніки травлення і об'єднаних загальною композиційною і смисловою ідеєю, а також розташуванням в секціях рам.

Плюси: захисні трафарети дають можливість отримувати малюнок будь-якої складності і необхідної глибини. Виходить об'ємний малюнок, навіть відчутний рельєф на склі [8] .

Мінуси: використання плавикової кислоти для травлення вимагає використання захисних засобів та наявність приміщення, що добре провітрюється.

Паєчний вітраж

Свинцeво-паєчний вітраж – класична техніка вітража, що з'явилася в середні століття і послужила основою для всіх інших технік. Це вітраж, зібраний зі шматочків стекол в свинцеву оправу, запаяну в стиках. Стекла можуть бути кольоровими і розписаними фарбою з легкоплавкого скла і оксидів металів, яка далі обпалюється в спеціально влаштованих печах. Фарба міцно вплавляется в скляну основу, складаючи з нею єдине ціле [5] .

Плюси: вітраж класика буде ідеально доповнювати класичний стиль інтер'єру, який характеризується відсутністю зайвих деталей, правильністю форм, простотою і пропорційністю.

Мінуси: класичний вітраж, з причини його технічних особливостей, можна використовувати не скрізь. Наприклад, не рекомендується використовувати його в якості вставок в двері, оскільки часті відкривання/закривання приведуть до розхитування елементів, а значить і до поломки вітража [9] .

Фацетний вітраж

Фацетний вітраж – вітраж, виконаний із стекол із знятою по периметру скла фаскою (фацетом) або об'ємних, шліфованих і полірованих стекол, що мають огранку. Щоб отримати широку фаску (це підсилює ефект від заломлень світла) потрібне більш товсте скло, що збільшує вагу вітража. Тому готові фацетовані деталі збирають в міцнішу (латунну або мідну) оправу. Золотистий відтінок мідної або латунної оправи надає речам дорогоцінний вид, будучи видимим не тільки на просвіт, а й у відбитому світлі, що особливо важливо для меблевих вітражів.

Плюси: подібний вітраж краще розміщувати в міжкімнатних дверях, дверцях меблів, оскільки така оправа в змозі витримати навантаження відкриття/закривання, а свинець в цьому випадку провисає [5] .

Мінуси: як оправа для фацетного вітража використовується мідна або латунна структура, що пояснює його дорожнечу.

Комбінований вітраж

Комбінований вітраж – вітраж, що поєднує в собі декілька прийомів, наприклад: розписний медальйон і техніку мозаїчного набору, фацетне скління в якості фону. За старих часів такі сполучення досягалися шляхом підгонки вже готових, часто куплених вітражів під більш широкий віконний проріз, коли відсутні частини просто доставляли, надаючи цьому склінню вид орнаменту [5] .

Комбінований вітраж сьогодні дуже популярний: він дозволяє добитися багатства фактур, оптичних ефектів, декоративної насиченості при створенні абстрактних композицій, при рішенні складних образних завдань, створенні атмосфери, побудованої на контрастах

Плюси: в результаті протистояння між матеріалом і майстром виходить ексклюзивний комбінований вітраж, який може бути виготовлений тільки в одиничному екземплярі.

Мінуси: виготовлення комбінованих вітражів – це дуже складний процес, оскільки необхідно долати складнощі при суміщенні різних за властивостями матеріалів в єдиному творі [10] .

Ф'юзінг

Ф'юзінг – це техніка, яка виключає використання металевого профілю. На окремому аркуші скла збирається малюнок з його шматочків, а потім все спікають в печі в єдиний пласт. Найчастіше деталі, створені таким чином, використовуються також в класичному вітражі. Технологією ф'юзінг досягається незвичайний декоративний ефект вітражного скла, яке чудово вписується в сучасний інтер'єр. При використанні цієї технології можна заповнювати великі отвори будь-якої форми і практично будь-якого обсягу.

Цю процедуру можна здійснювати декількома способами, але найбільш поширений з них – це формування. Тобто для того, щоб надати вже сплавленому склу форму чаші, використовують молдінг (форму). Існують і інші методи, що ґрунтуються на принципі технології ф'юзінг: комбіноване прочісування, при якому використовується інструмент для деформації форми скла, поки воно гаряче; вогневе полірування, при якому використовується піч для нагрівання скла, щоб в результаті додати йому гладкість і блиск [5] .

Залежно від завдання, застосовується 2-3 шари різних стекол. Майбутній вітраж поміщається в спеціальну піч з високою температурою нагріву 750-850 ˚С, де все це спікається в єдине ціле.

При цьому вітражу можна надати різну товщину і форму, і фактуру: об'ємну або ледь опуклу, з потрісканими шарами чи ні, чіткими плямами або змішаними. При бажанні вітражу можна додати певний рельєф (моллірування).

Плюси: методом ф'юзінгу можна створювати окремі штучні вироби, наприклад вази, блюда, абажури, циферблати для годинника. Ф'юзінгові вітражі виглядають сучасно і естетично, і користуються заслуженою популярністю в дизайні інтер'єру [11] .

Мінуси: внутрішня сторона такого вітража виглядає менш витончено, ніж лицьова. Тому їх небажано встановлювати у внутрішніх дверях або перегородках. Трохи менша довговічність в порівнянні з класичним вітражем [3] .

Плівковий вітраж

Плівковий вітраж є одним із сучасних способів створення вітражів, виготовлення якого засноване на тонуванні скла спеціальними плівками, з подальшим закріпленням їх олов'яної або свинцевою облямівкою по контуру. Основна перевага плівкового вітража полягає в тому, що при виготовленні вітража по цій технології використовується листове скло. Крім того вітраж, виготовлений з цілісного скла виходить досить легким, і ідеально рівним. Тому плівковий вітраж – це найоптимальніше рішення для прикрашення склопакетів, міжкімнатних дверей, підвісних стель та корпусних меблів.

Якщо ж говорити про плівкові вітражі більш конкретно, то необхідно зазначити, що це свого роду аплікація. Тільки замість звичного для всіх нас кольорового паперу використовується лавсанова плівка. Тому віднести плівковий вітраж до вітражів як таким не можна. Це швидше, псевдовітраж [12] .

Плюси: використання цілісного листового скла – це не тільки зручно, але й безпечно в експлуатації.

Мінуси: не має стійкості до атмосферних явищ.

Заливний вітраж

Заливний вітраж – це одна з найпопулярніших технік, за допомогою якої можна імітувати вітраж Тіффані. Виготовлення заливних вітражів в сучасному виконанні здійснюється за допомогою двох технологій: повністю ручна робота і частково автоматизована. Заливний вітраж, техніка якого істотно відрізняється від розпису, передбачає початкове нанесення полімерного контуру, який імітує протяжку техніки Тіффані, на скло, з подальшою заливкою рисунка [13] .

Плюси: заливні вітражі довговічні, міцні, невибагливі, ефектні і красиві.

Мінуси: дорожнеча високоякісних полімерних і акрилових покриттів.

Вітражі в техніці Тіффані (вітражі Тіффані)

Відповідно до цієї технології виготовлення вітража з листів скла по заздалегідь підготовленій схемі вирізаються фрагменти потрібної форми і розміру. Кожне з цих скелець обробляється по периметру на шліфувальному верстаті – вони повинні бути ретельно підігнані один до одного. Після цього кожне скельце обертається по всьому периметру торця стрічкою мідної фольги, ширина якої дещо більше ширини скла. Краї стрічки загинаються на площину і спаюються оловом з двох боків по місцях загинів. Товщина ліній пайки може бути різною. На завершення вітраж, як і в класичній технології, покривається патиною для додання йому красивого мідного кольору [14].

Виготовлення вітражного панно

Рисунок 2 – Виготовлення вітражного панно

Витонченість ліній пайки, химерне деталювання і візуальний ефект забезпечили цій технології створення вітражів широку популярність.

Плюси: чудово підходить для малюнка з тонкою деталізацією або ж коли потрібно створення складних об'ємних форм. Легкість догляду.

Мінуси: висока ціна і обмежена кількість кольорів стекол [14] .

4. Технологія триплекс

Триплекс – це багатошарове скло складається з двох або більше стекол, з'єднаних між собою за допомогою спеціальної плівки або ламінуючої рідини.

Триплекс

Рисунок 3 – Триплекс

Триплекс застосовується для безпечного скління фасадів, вхідних груп і суцільноскляних конструкцій [15] .

Заливна технологія виготовлення триплекса

Заливний триплекс виготовляється шляхом склеювання скляних пластин один з одним по всій поверхні спеціальною склеювальною рідиною, яка потім повністю полімеризується під впливом УФ-опромінення. Перевага цього способу в тому, що з'єднати можна різні стекла як по товщині, так і за кольором і фактурою [16] .

Виробництво багатошарового скла по заливній технології включає в себе наступні кроки: підготовка та мийка стекол; нанесення двосторонньої стрічки; приєднання другого скла; підпресовка отриманої конструкції; заповнення міжскляного простору; затвердіння смоли.

Плівкова технологія виготовлення триплекса

Плівковий триплекс виготовляється шляхом склеювання стекол під впливом високої температури і тиску готовою полімерною плівкою, наприклад, полівінілбутиральною.

Перевага цієї технології в тому, що багатошарове скло, виготовлене за цією технологією, має кращі оптичні характеристики. При використанні плівкової технології між листами скла закладається полівінілбутиральна плівка (ПВБ), після чого пакет проходить попередню підпресовку в коландері, а потім в автоклаві відбувається його остаточне склеювання [16] .

В коландері зібраний пакет триплекс розігрівається до температури 110-115 ˚С і повітря, що знаходиться між шарами скла і плівкою, механічно видавлюється за допомогою гумових валків, що призводить до виникнення певної адгезії плівки до скла. З коландеру пакет вивантажується практично прозорим. На заключному етапі проводиться остаточне пресування в автоклаві при температурі +150 ºС і тиску 12,5 Бар.

Безавтоклавна плівкова технологія

Перевага даного методу в тому, що вироблене багатошарове скло при використанні особливого класу плівок за технічними параметрами може перевершувати не тільки рідинні триплекси, а й класичний плівковий триплекс на основі полівінілбутиральної плівки [16] .

Недоліком виготовлення плівкового триплексу є більш висока собівартість виробів в порівнянні з заливною технологією.

Технологічний процес включає в себе наступні кроки: підготовка і миття скла; складання комбінованого пакета зі скла і плівки, створення вакууму; контрольований нагрів в конвекційній камері при вакуумі; витримка при температурі 130-140 ˚С протягом 20-40хвилин в залежності від товщини пакета; охолодження при вакуумі до кімнатної температури і вивантаження готового виробу

Триплексоване скло володіє наступними характеристиками: відмінними звукоізоляційними властивостями; велика гнучкість і пуленепробивність; захист приміщення від впливу ультрафіолетових променів; ударостійкість (триплекс здатний витримати багатократний удар); стійкість до пробивання [16].

5. Напрямки поліпшення вітражів

Отримання вітражів з поліпшеними характеристиками міцності. Прагнення до того, щоб вироби не були громіздкими при експлуатації, мали можливість використовуватися в рухомих конструкціях, елементи композиції були легко замінними. Необхідно, щоб процес виробництва не був трудомістким і, по можливості безпечним, не вимагав наявності дорогого обладнання. Вітражі повинні бути стійкими до впливу агресивного навколишнього середовища та спрощені у виготовленні для полегшення очищення від забруднень. Найважливіше – високі художньо-декоративні та оптичні показники, бездефектність елементів скла.

Висновки

Дослідження в області виготовлення вітражів по триплекс-технології необхідні для отримання виробів з підвищеними характеристиками міцності. У роботі ведуться експериментальні дослідження з вибору оптимальних температурно-часових характеристик технології отримання триплекс-вітражних стекол.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2012 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

  1. Витраж: происхождение термина, история витража [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.proxima.com.ua...
  2. Ланцетти, А.Г. Изготовление художественного стекла / А.Г.Ланцетти, М.Л.Нестеренко. – М.: Высшая школа, 1987. – 304 с.
  3. Витражи. Технологии [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.spb-cmk.ru...
  4. Виды витражей [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.benito.com.ua...
  5. Современный витраж, виды витражей [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.art-glazkov.ru...
  6. Минухин, Е.А. Витражи. – Рига: Латвийское государственное издательство, 1959. – 193 с.
  7. Синеглазова М.О. Роспись по стеклу. – М.: Издательский Дом МСП, 2005. – 112 с.
  8. Мария ди Спирито Витражное искусство и техника росписи по стеклу. – М.: Альбом, 2006. – 128 с.
  9. Классический витраж [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://artultra.ru...
  10. Комбинированный витраж [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://artultra.ru...
  11. Витражи [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://sesse.ucoz.ua...
  12. Пленочные витражи [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://artultra.ru...
  13. Заливные витражи [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://artultra.ru...
  14. Маркон Ф. Художественное стекло в интерьере: Практическое руководство. – М.: Издательство Ниола-Пресс, 2007. – 80 с.
  15. Триплекс [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://glass-amtt.com.ua...
  16. Технология изготовления триплекса [электронный ресурс]. – Режим доступа: http://fasadinfo.com...