Біографія
Дитинство
Я, Ірина Сергіївна Гініевская, народилася 13 квітня 1990 року в м. Донецьку в родині двох чудових і улюблених людей: Людмили Іванівни Гініевской і Сергія Миколайовича Гініевского. Через те, що я була єдиною дитиною в родині, батьки мене цілком оточили увагою, турботою і любов'ю, за що я їм безмежно вдячна. Багато часу в дитинстві, як і більшість дітей, я проводила з бабусею, Марією Ігнатіївною Акулової, вона частенько розповідала про те, як раніше жили й думали, що було прийнято. З нею я вперше навчилася готувати, потроху господарювати в будинку і саду.
У дитинстві я ходила в різні садочки, тому що ми часто переїжджали. Росла досить спокійною, вихованою і слухняною дитиною, однак, разом з цим, активною і допитливою. Пам'ятаю, що батьки спокійно могли залишити мене одну, так як я завжди знаходила собі заняття, щось придумувала, дитяче уява малювала різні образи, і до сих пір здається, що найцікавіше в житті відбувається в кожного в голові.
Школа
1 вересня 1997 я пішла в перший клас ОШ № 37. З предметів, які ми вивчали, мені були до душі математика, англійська, література, образотворче мистецтво та географія. Протягом навчання кілька разів брала участь в олімпіадах з української та англійської мов, математики. У шостому класі почала займатися малюванням. Так складалися обставини, що займатися додатково (можна сказати - професійно) моїми хобі не було можливості, тому багато в чому доводилося бути самоучкою, у чому є і свої переваги.
У 2004 році перейшла в ОШ № 2, де продовжила опановувати нові горизонти знань, але вже з більш значними успіхами, які в підсумку увінчалися срібною медаллю.
Паралельно з навчанням намагалася брати участь у заходах різної спрямованості: конкурсах, КВК, виставках та інше щоб скрасити і урізноманітнити час перебування в школі. Звичайно, особливої главою можна згадати друзів, однокласників, вчителів, проте, їх роль і значимість, гадаю, зрозуміла кожному, і я не є винятком в цьому відношенні.
Особливо вдячна школі за виховання і досвід, кращих друзів й теплі спогади.
Університет
У 2007 році за результатами співбесіди поступила в ДонНТУ (Донецький національний технічний університет) на факультет енергомеханіки та автоматизації, який в 2010 р. був перейменований у факультет інженерної механіки та машинобудування, на спеціальність Гірниче обладнання
. Спеціальність я вирішила отримати інженерну, оскільки, на мій погляд, вона є найближчою до винахідництва і створення нового, а складність і серйозність галузі гірничого машинобудування повинні були дати мені хорошу інженерну підготовку і загартування. Ну, а про вибір ВНЗу, де все це можна було отримати, особливо багато думати не довелося. До того ж, ще з шкільних років у мене була певна симпатія до ДонНТУ. Вчитися було складно, тому що спеціальність поєднує в собі знання великої кількості областей, проте завдяки першокласним викладачам цей процес був цікавим. Особливо запам'яталися такі предмети, як: вища математика, викладачами якої були Е.В. Кочергін і Я.В. Зінов'єва, нарисна геометрія - проф. А.Ф. Коломієць, теорія машин і механізмів - Пархоменко В.Г., теоретична механіка - Шілінговскій Н.І. та інші.
Протягом навчання приймала участь в науково-технічних конференціях з теоретичної механіки, олімпіадах по деталях машин, а також теорії машин і механізмів. Проходила практику в ВПУ № 107, в конструкторському відділі ВАТ "ДонЕРМ" і ДДНДІ "Дондіпровуглемаш".
Знаменним і несподіваним подією для мене стало присвоєння іменної стипендії Героя Україні Солов'яненка Анатолія Борисовича у 2010 році, що стало імпульсом до подальших успіхів і ще більше вкоренило ту думку, що чим би людина не займалася, вона повинна виконувати це на максимально якісному рівні.
Мені особливо запам'ятається атмосфера, університету, що став рідним, одногрупники та університетські друзі, заняття та іспити, те, як я долала труднощі і досягала успіхів. Уже сьогодні, відчуваючи наближення моменту розставання з усім тим, що стало рідним, звичним і дорогим за час навчання, я прекрасно уявляю почуття приємної ностальгії, з яким буду згадувати студентські роки. А поки, хотілося б залишити добрий слід в історії свого улюбленого ВНЗ.
На даний момент я навчаюся в магістратурі за спеціальністю Комп'ютерне проектування мехатронного обладнання
на кафедрі гірничих машин. Науковим керівником став завідувач кафедрою, проф. А.К. Семенченко, талановитий вчений і викладач, стимулюючий самостійний науковий пошук. Під його керівництвом займаюся написанням магістерської роботи на тему Підвищення технічного рівня системи переміщення конвеєра мехатронного комплексу
.
Вважаю, що найцінніше, що можливо отримати від навчання в ДонНТУ це те, як самостійно добувати й аналізувати інформацію, робити висновки з неї, керуючись логікою та науковим чуттям, вибудовувати свій власний погляд і дотримуватися його.
Плани на майбутнє
Успішно закінчити університет. Знайти роботу, яка б приносила духовне і матеріальне задоволення. Продовжити самоосвіту в областях, які мене цікавлять. Багато подорожувати і створювати.