Біографія
Дитинство
Я, Віталій В’ячеславович Кундеус, народився 1 листопада 1989 року в місті Горлівка Донецької області. Мій батько – В'ячеслав Степанович Кундеус, 1964 року народження, мати – Людмила Федорівна Кундеус, 1965 року народження. Також у мене є старший брат Валентин і молодша сестра Марія.
З дитинства спогадів залишилося не багато, але всі вони добрі й веселі. Пам'ятаю, як цілими днями грали з братом на вулиці, палили багаття за будинком, поки не бачить мама, намагалися ремонтувати велосипед, який постійно ламався. Взимку ми будували барикади з снігу, катали один одного на санках і їли бурульки. Ще запам'ятався момент, як ми грали в перукарню і мій брат відрізав сусідської дівчинки чуба. Нам здавалося, що її зачіска особливо не змінилася і ми дивувалися як батьки змогли це помітити. А загалом моє дитинство проходило безтурботно і весело.
Школа
У 1997 я пішов у перший клас Горлівської загальноосвітньої школи №55. З початкових класів спогадів залишилося не багато, але і зараз я добре пам'ятаю свій перший урок, на якому ми малювали малюнки, точніше повинні були перемалювати пейзаж, який вчителька намалювала на дошці, а мені так хотілося намалювати машину. Її малюнок мені тоді здавалося надто дитячим, і я думав, що сам намалюю набагато краще. Я з самого дитинства захоплювався малюванням, але воно для мене так і залишилося тільки захопленням. Ще я добре пам'ятаю, як в молодших класах я щороку 1 вересня йшов в школу з великим букетом жоржин, які росли у нас на дворі. Навчання давалася мені нескладно, хоча я і не приділяв йому багато часу, адже було багато інших, більш цікавих занять, які здавалися мені тоді такими важливими. А з шкільних дисциплін особливий інтерес я проявляв до фізики і хімії, любив уроки, на яких потрібно було проводити різні експерименти і дослідження, навіть брав участь у міській олімпіаді з фізики, і зовсім не любив гуманітарні науки.
Коледж
У 2005 році я закінчив 9 класів загальноосвітньої школи і вступив на перший курс Горлівського машинобудівного коледжу, на механічне відділення. Великий вплив на мій вибір зробив той факт, що даний навчальний заклад закінчив мій батько і там вже навчався на другому курсі мій брат. У коледжі навчання пішла зовсім по-іншому – пари, сесії, стипендія. Хоча навчатися було і складніше ніж в школі, але цікавіше. Подобалося ще і те, що не потрібно було носити щоденники, друге взуття, підручники. Ну і, звичайно ж, подобалося отримувати стипендію. Під час навчання в коледжі я отримав перемогу у міській і регіональній олімпіадах з основ інформатики, і брав участь у Всеукраїнській олімпіаді, але, на жаль, не посів призового місця.
Університет
В 2009 році я закінчив коледж, отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою. Після коледжу я вирішив продовжити навчання, і в цьому ж році за підсумками вступного іспиту був зарахований на 3 курс Донецького національного технічного університету, на кафедру металорізальних верстатів та інструментів. В університеті вчитися виявилося трохи складніше, ніж в коледжі. З перших днів нам почали видавати всілякі індивідуальні завдання, курсові, і це здавалося дивним, адже ми ще толком нічого і не вивчили. Не встигли ми відучитиьс і 3 місяці, а потрібно було вже здавати перший модуль, і тому у мене була невелика плутанина, але до кінця першого семестру все стало на свої місця, і навчання потекла своєю чергою. Багато того, що було незрозуміло в коледжі, стало зрозумілим в університеті, також було багато нових дисциплін, деякі з них виявилися навіть цікавими. Було багато цікавих та незабутніх моментів, таких як висловлювання одного викладача, який сказав, що для того, щоб зробити хороший курсовий проект про нього треба думати завжди – коли їси, коли спиш, коли їдеш у трамваї, і навіть коли цілуєш свою дівчину. Два роки навчання в університеті пройшли непомітно, і в 2011 році я отримав диплом бакалавра, але вирішив на цьому не зупинятися і вступив на магістратуру. Тема моєї магістерської роботи "Підвищення працездатності збірних свердел за рахунок вибору раціональних конструктивних і геометричних параметрів". Мій науковий керівник – к.т.н., доцент Юрій Олександрович Гриньов.
Плани на майбутнє
Після закінчення університету планую знайти цікаву роботу за фахом, де я зможу проявити всі свої навички, набуті за роки навчання.