Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Паломництво як культурне явище стає предметом наукових досліджень лише у другій половині ХХ століття. До означеного періоду значна частина робіт являє собою емпіричні спостереження та свідчення про паломницькі мандрування минулого та сучасності або присвячені опису різноманітних святинь. На даний час дослідження паломництва проводиться в деяких аспектах: історичному, соціально-історичному, соціально-економічному, релігієзнавчому, культурологічному, антропологічному. Паломництвом є будь-яка подорож з метою наближення до Абсолюту через поклоніння святині. За своєю структурою така подорож являє собою ритуальний текст.
Потреба у надбанні духовних цінностей отримала надзвичайно важливе значення як для суспільства в цілому так і для окремої особистості. Не випадково сьогодні в центрі уваги науки, літератури, мистецтва, засобів масової інформації знаходяться такі фундаментальні основи культури як міф, релігія, віра, ритуал, ядром котрих є феномен сакрального, котрий акумулює в собі базові духовні пріоритети різних епох. До таких універсальних явищ, котрі синтезують зазначені історичні, релігійні, культурні процеси, належить феномен прощі.

1. Актуальність теми

Сьогодні паломництво є одним з найбільш активно прогресуючих культурних явищ. Щорічно паломництво здійснюють сотні тисяч людей, котрі прямують як до традиційних святинь так і до тих, котрі нещодавно з’явилися. На даному історичному етапі, паломництво щільно співіснує з туризмом, котрий в свій час виріс з паломницьких подорожей, а на межі ХХ-ХХІ ст. переживає справжній бум. Вдосконалюються засоби транспорту і зв'язку, у людей з'являється більше можливостей відвідувати святі місця своєї релігії, а також бажання долучитися до духовних досягнень народів інших країн, зрозуміти суть їхньої релігії.
Необхідно зазначити, що паломництво відіграє велику роль в системі міжнародних відносин і є значним фактором у формуванні економічної, соціальної, політичної, релігійної, духовної та культурної сфер життя суспільства, тому заслуговує глибокого наукового аналізу та дослідження.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Мета даної роботи полягає в дослідженні феномену прощі як важливого чинника у формуванні духовного виміру життя сучасного суспільства на прикладі ісламської паломницької традиції.
Основні задачі дослідження:
1.    Розкрити ознаки і сутність прощі та паломницького ритуалу;
2.    Визначити роль і місце прощі в теології та практиці ісламу;
3.    Виявити типові структурні елементи паломницького ритуалу в ісламі;
4.    Показати подібність і специфіку хаджу та умри.
    Об'єкт дослідження: аркан ад-дін як релігійна система ісламу
    Предмет дослідження: проща як один зі стовпів аркан ад-дін та особливості її виконання.
   Комплексний характер предмета дослідження потребує опори на междисциплінарну методологію, котра містить в собі підходи та методи, сформовані в історії релігії, феноменології релігії, культурології, соціології релігії, етнології релігії, економікології релігії, релігієзнавстві та ін. В ході написання роботи були використані наступні методи: культурологічний – допомагає виявити обумовленість паломництва конкретними культурно-історичними контекстами його буття, структурно-типологічний – пов’язаний з виявленням стійких закономірностей у будові ритуалу, структурно-семантичний – скерований на вивчення смислових значень символічної мови паломницького ритуалу, котрі розкривають його суть, герменевтичний, контекстуальний, історизму, компаративного аналізу.

3. Огляд досліджень та розробок

На даний час дослідження паломницьких подорожей робиться в різних аспектах: історичному, соціально-економічному, співвідношення паломництва і туризму. Проте, незважаючи на наявність робіт, так чи інше пов’язаних з проблематикою паломництва, в них надзвичайно поверхово відображається духовно-містична складова ритуалу.

3.1 Огляд конфесійних джерел

Є багато джерел котрі надає сама релігія. Ісламський стиль поведінки, ісламські звичаї та ритуали беруть початок з двох головних джерел ісламу, а саме: Корану та Сунни Пророка Мухаммада. В них знаходяться загальні принципи, необхідні для пошуку вирішення проблем, котрі виникали в людських суспільствах в різні історичні епохи. Зібрання хадісів містять корисну інформацію про науку хадісознавство – тієї галузі ісламської науки, котра присвячена діям та вчинкам Пророка Мухаммада [2, 8, 41].
Праці відомого сучасного богослова шейха аль-Албані «Хадж Пророка Мухаммада»[7] та «Опис молитви Пророка» [8], котрі засновані на багаторічному вивченні хадісів розраховані для віруючих мусульман, а також для дослідників ісламу.
Ісламський енциклопедичний словник – перше російськомовне довідкове видання, в котрому роз’яснюється більшість основних понять та термінів, що використовуються ісламською традицією. [28]

3.2 Огляд національних джерел

Релігійний спадок ісламу та його сучасне життя були та є предметом уваги сходознавців, релігієзнавців, перш за все ісламознавців. Серед українських релігієзнавців слід виділити таких сучасних дослідників ісламу як Арістова А.В. [22, 27], Козловський І.А [37, 38, 39], Колодний А. [17, 22, 27 ], Ісмагілов С.В. [29, 43], Муратова Е.С. [23].

4. Паломництво як різновид релігійної практики

Паломництво – це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеними культовими цілями. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних авраамічних релігійних течій. [19, с. 183]
Паломництво в тій чи іншій формі присутнє в багатьох релігійних, містичних, етичних та інших системах та має чітко прописаний ритуальний бік. Паломницький ритуал поєднує в собі план змісту та план вираження. Основу плану змісту паломницького ритуалу створює картина світу, котра мислиться як відносно цілісна сукупність життєвих думок та вірувань, поєднує несвідомі і соціально обумовлені життєві настанови, ціннісні орієнтації, міркувальні схеми, образні комплекси за допомогою яких здійснюється освідомлення людьми оточуючої дійсності.
Якою б не була конкретна форма паломницьких ритуалів та картини світу, що лежать в основі, однак змістовий план таких дій завжди належить до сфери сакрального. Категорія «сакральне» складає сутність феномену «проща» і поняття «паломницький ритуал». Найбільш раннє розуміння даної категорії склалося в теології, де її зміст співвідносився з різними проявами божественного, в більш ширшому трактуванні сакральне утворюється суспільством для затвердження і збереження базових соціальних зв’язків і особливо цінних ідеалів, є атрибутом будь якої культури, охоплює як конфесійну, так і поза конфесійну сфери відносин людини і вищих сил. [31, с. 28]. План вираження паломницького ритуалу, котрий репрезентує його структуру, утворює різноманітні символічні мови, котрі утілюють сакральні смисли дійства, а також його композиція.
В основі композиції паломницьких ритуалів лежить трифазна композиційна модель перехідних обрядів, котра описана А. ван Геннепом та В. Тернером. Згідно А. ван Геннепа, композиція подібних ритуалів утворює три фази: 1) відчуження, що означає відокремлення індивіда від групи, соціуму, місця і статусу, котрий він займає в соціальній системі; 2) транзит (за В. Тернером, «лимінальна фаза»), коли відбувається власне перехід індивіда або групи з одного стану в інший; 3) відновлення (інкорпорація), котре завершує перехід в новий стабільний стан. [46, с.13]. В паломницькому ритуалі ця композиція реалізується не тільки на символічному рівні, але й на просторово-дійовому.

4.1 Роль і місце паломництва в іслам

Основні положення віровчення ісламу сформульовані в «стовпах» віри, під якими розуміються ідеологічні засади релігії. Іслам має просту догматику (іман), але складну культову практику (дін). Іман – це не тільки догматика, але й віра в істинність ісламу. Догматика базується на семи принципах.
1. Віра в єдиного бога Аллаха – Творця всього існуючого.
2. Віра в ангелів. Ангели створені Аллахом зі світла істоти, котрі позбавлені свободи волі, виконавці волі Божественної.
3. Віра в Священні Писання. Маються на увазі Божественні одкровення, котрі посилалися посланцям Аллаха в різні періоди історії людства.
4. Віра у всіх посланників Бога.
5. Віра в Кінець Світу і страшний суд.
6. Віра у визначення (кадр). Вона доведена в ісламі до повного фаталізму, тому що в світі не існує нічого, щоб не залежало від волі Аллаха. Кожній людини накреслена своя доля, котру не можна змінити.
7. Віра у воскресіння мертвих в день страшного суду і повернення кожному в потойбічному житті. [28, с. 156-157; 39, с. 113]
Пророк Мухаммад торкався цього питання в декількох хадісах. На питання ангела Джибрила про суть віри Мухаммад відповів наступним чином: «Суть віри в тому, щоб ти вірив у Бога, Йога ангелів, в Його Писання, Його посланників і в Останній день і щоб вірив ти у визначення – як добре, так і погане» [28, с. 156]
Дін – культова практика і сукупність релігійних обов’язків мусульманина. Крім того, це релігія, відплата, борг і суд. Він містить п’ять основних обов’язкових положень – п’ять «стовпів» релігії (аркан ад-дін): (рис. 1)

Рисунок 1 – П`ять стовпів ісламу (анімація: 6 кадрів, безкінечне повторення, 170 кілобайт)

1) промовляння і визнання істинності шахади, тобто формули «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммад – посланець Аллаха»;
    2) щоденна п’ятикратна молитва (салят/намаз);
   3) дотримання місячного посту (в місяць рамадан);
    4) обов’язкова благодійність, виплата благодійного податку (закят), подавання милостині (садака);
    5) паломництво до Мекки до загальномусульманської святині Кааба (хадж). (рис.2)

Хадж

Рисунок 2 – Мекка під час хаджу

Хадж – це обов’язок, покладений Аллахом на мусульман, і кожний з них повинен виконати його хоча б один раз у житті, якщо звісно у нього є така можливість. «Люди повинні перед Аллахом здійснити хадж до Дому (Кааби), якщо вони здатні пройти цей шлях» [Алі Імран, аят 97]
Паломництво в духовному сенсі для окремо взятого віруючого – це очищення і оновлення внутрішнього буття людини, позбавлення від гріхів, нове народження, а для мусульманської умми в цілому – це об’єднання мусульман зі всього світу в одному священному місці.
Шляхом гідного виконання хаджу, тобто хаджа мабрур, разом з божественним прощенням мусульманин отримує відповідальність, вміння прощати, вміння тримати в чистоті душу і тіло, ісламське братство. Розуміння того, що перевагу людині дає богобоязкість, уповання на Аллаха, покірність і чесність. Проте життєва і духовна користь хаджу та умри цим не обмежується.

4.2. Різновиди хаджу та умри - компаративний аналіз обрядовості та умов виконання паломництв

Хадж – це паломництво до Мекки в суворо зазначений час і виконання визначених ритуалів. Розрізняють наступні види хаджу: хадж аль-іфрад (паломник має на меті здійснення тільки хаджу), хадж ат-таматту (здійснюється після завершення малого паломництва (умри)) та хадж аль-киран (прочанин має на меті здійснити одночасно умру та хадж).
    Умра – це мале паломництво, котре пов’язано з відвідуванням Мекки та Масджих аль-Харам. На відміну від хаджу, може бути здійснена в будь-яку пору року. Небажана умра тільки та, котра здійснена день Арафа і на свято І даль-Адха. В ханафітському і малікітському мазхабах – дуже бажана дія (сунна муаккада), в шафіїтському та ханбалітському мазхабах – обов’язкове релігійне дійство (фард).
    Хадж – є невідхильним обов’язоком, виконання якого не терпить відкладання з боку того, хто має можливість його виконати. Якщо людині належить виконати хадж, то він повинен це зробити як тільки у нього з’явиться така можливість. З цього приводу посланник Аллаха сказав: «Поспішайте здійснити хадж: адже ніхто не знає, що може завадити цьому» [2, с.37].
Існують умови за яких здійснення хаджу та умри стає обов’язковим. Таких умов чотири і одна додаткова, котра стосується жінок-мусульманок.
    По-перше, сповідування ісламу, оскільки не мусульманам заборонено здійснювати хадж. По-друге, здорова свідомість, тому що це є основою для виконання настанов шаріату. Тобто, на розумово позбавлених це не поширюється. По-третє, зрілість, оскільки на маленьких дітей в силу їх малолітства настанови шаріату не розповсюджуються. Четверте, можливість здійснити хадж, мається на увазі фізична спроможність людини, наявність матеріального статку, а також безпечного шляху.
    Стосовно жінки діє п’ята умова: наявність близької людини в обличчі чоловіка або родича, котрий супроводжує її в хаджі, ступінь рідства з котрим не дозволяє вступити з ним до шлюбу. Якщо в неї немає такого чоловіка, то вона не повинна виконувати хадж, це підтверджують слова пророка Мухаммада: «Не дозволяйте жінці, котра вірує в Аллаха і Останній день, відправлятися в подорож, котра займе один день лише в супроводі близького родича» (цей хадіс приводять аль-Бухарі та Муслім).
    Хадж базується на чотирьох стовпах (арк яну-ль хадж), а саме:
1. Аль-іхрам: являє собою намір приступити до виконання обрядів хаджу.
2. Стояння на горі Арафат в зазначений час.
3. Здійснення обходу «аль-іфада».
4. Са‘й (ритуальний легкий біг) між пагорбами ас-Сафа та аль-Марва.
    Також існують обов’язкові дії при виконанні хаджу, ними є:
1.    Входження в стан іхраму в мікаті, тобто необхідність зупинки в мікаті з метою затвердження намір. (рис. 3)

Рисунок 3 – Іхрам (одяг паломників)

2. Заночувати в Муздаліфа в «лейляту-н-нахр» («ніч жертвоприношення» – «святкова ніч»)
3. Кидання камінців кожні три дні.
4. Гоління або підстригання волосся на голові в долині Міна або в Мецці в «айям ан-нахр» (дні жертвоприношення) при виході зі стану іхраму.
5. Ночівля в долині Міна в період кидання камінців.
6. Стояння на горі Арафат до заходу сонця.
7. Заклання жертовної тварини тим, хто здійснює хадж аль-киран або хадж ат-таматту на Священній території.
8. Здійснення обходу таваф аль-іфада.
9. Дотримання встановленої послідовності між киданням камінців, закланням та голінням.
10. Здійснення прощального обходу (тавуф-уль-вада) [41, с. 102].
    Існує три види обрядів, пов’язаних з виконанням хаджу, а саме: аль-іфрад, ат-таматту та аль-киран.
   Хадж аль-іфрад. Мусульманин має намір здійснити хадж і входить у стан іхраму з метою здійснення тільки одного хаджу після здійснення особливої молитви в два ракета у зв’язку з входження до стану іхраму (саляту-ль-іхрам) або обов’язкової молитви. В стані іхраму він входить в мікат або в Мекку, якщо він її мешканець, або ж в іншому місці. Потім здійснюючий хадж промовляє тальбію, перебуває у стані іхраму до стояння на горі Арафат, ніч перед святом проводить в долині Муздаліфа, кидає камінці джамрат-уль-акаба в йауму-н-нахр (день жертвоприношения), котрий являє собою день Свята жертвоприношення (Ід аль-адха), потім виходить зі стану іхраму і здійснює інші дії, пов’язані з хаджем. Принесення у жертву тварини не є обов’язковим.
    Хадж ат-таматту. Мусульманин має намір здійснити умру і тільки з цією метою входить до стану іхраму в мікаті, після здійснення особливої молитви в два ракяти (салят-уль-іхрам) або обов’язкової молитви, потім він промовляє тальбію, доки не дістанеться Кааби. Діставшись неї, він семиразово здійснює обхід навколо неї, ритуальний легкий біг між пагорбами ас-Сафа та аль-Марва, а потім виходить зі стану іхраму, голить або стриже волосся на голові, і залишається в такому стані до восьмого дня місяця зуль-хіджа. В цей день він знову входить в стан іхраму, пов’язаного з хаджем і здійснює його.
    Хадж аль-киран. Мусульманин поєднує входження в стан іхраму, котрий пов’язаний з хаджем з входженням в стан іхраму, котрий пов’язаний з умрою, і має намір здійснити хадж та умру разом з мікату після здійснення молитви. Потім прочанин починає промовляти тальбію. Прибувши до Мекки, він приходить до Кааби і здійснює обряди умри, потім він залишається в іхрамі і не виходить з нього до тих пір, поки не виконає всі обряди хаджу.
    Умра базується на трьох стовпах (арк яну-ль-’умра):
1. Аль-іхрам.
2. Таваф або Обхід Дому (Кааби).
3. Са‘й (ритуальний біг) меж ас-Сафа і аль-Марва.
    При здійсненні умри виконуються два обов’язкових дійства, а саме:
1. Входять до стану іхраму: мешканці роблять це в ат-Танімі або аль-Джирані, прочани не з Мекки – у своїх мікатах, паломники з місць розташованих між Меккою та мікатами – в тих місцях звідки вони прибули.
2. Гоління або підстригання волосся на голові.
    Обряд умри містить 7-разовий обхід Кааби (тавафа) та біг між пагорбами Сафа і Марва ( са’й). Всі обряди виконуються так само, як під час хаджу, аде відсутні такі елементи, як перебування в Муздаліфі, стояння на Арафаті та побивання шайтана в Міні.
Для здійснення умри необхідно прийняти зробити намір і вбратися в відповідний стану іхраму одяг на кордоні священної території (мікат).
    Прибувши до мекканської мечеті аль-Масджид аль-Харам паломники здійснюють обхід Кааби (рис. 4) і молитву у два ракяти, потім слідують до пагорба Сафа і виконують са’й. Закінчивши обряд, голять голову або підстригають волосся та виходять з іхраму. [28, с. 328].

обхід Кааби

Рисунок 4 – Маршрут паломників під час здійснення хаджу

Посланець Аллаха, пояснюючи, чого можна досягти здійсненням праведних справ в хаджі та умрі, в той самий час сказав, і з якою метою здійснюються ці поклоніння: «Поєднуйте хадж та умру, тому що вони очищують від гріхів так само як наждак відчищає залізо від іржі» (Насаи, Манасик, 6; Ибн Маджа, Манасик, 3). Умра, котра дає духовне очищення і оновлення віри, згадана в цьому хадісі, являє собою також дуже важливе поклоніння. Умру з її благом можна вважати маленьким хаджем і також важливо розуміти духовну користь цього поклоніння.
    Обряди паломництва, котрі збирають мусульман з усіх куточків світу, це ніщо інше, як розвинення почуттів у мусульман відносно Господа, віри, минулого і теперішнього.
    Хадж та умра, виконані без потрібних намірів та почуттів, не дадуть тих результатів яких від них очікують. Тому хадж та умра повинні виконуватися з серцем, котре налаштоване на тонке сприйняття. В цьому поклонінні необхідно прагнути, перебуваючи серед осліплюючих іхрамів, відчути трепетну ніжність янголів, тому перебуваючи в іхрамі, потрібно дотримуватися від забороненого і сумнівного.
    Важливим на шляху прощі є уникання порожніх та непотрібних слів, котрими часто зайняті люди, обсуджуючи інших або ще що-небудь, що зовсім їх не стосується. Той стан, в якому знаходиться віруючий під час здійснення хаджу та умри, показує наскільки сприйнятливе його серце і наскільки чисті і глибокі його почуття і стосунки с Господом. [10, с.72]

Висновки

Підводячі підсумки, можна сказати що поставлена мета досягнута, шляхом поетапного розкриття зазначених завдань дослідження. Таким чином можна зробити наступні висновки:
    1. На ритуальний текст прощі та його інтерпретацію вказують два види факторів: по-перше, мотиви паломницької подорожі (прагнення з’єднатися з абсолютизуємою сутністю) та ритуалізованість дій, котрі здійснюються паломником в процесі подорожі. Зазвичай виділяється декілька видів паломництва, котрі класифікуються за різними ознаками:
1) за кількістю учасників та сімейній приналежності – індивідуальні, сімейні і групові паломництва;
2) за тривалістю – тривалі та короткотривалі паломництва;
3) за сезонністю – цілорічні паломництва, а також присвячені релігійним святам;
4) за об’єктами відвідування – відвідування конфесійних культових місць (церков, монастирів, храмів, могил, пам’ятників та ін.), а також природних культових місць (гір, озер, печер, струмків та ін.);
5) за місцем знаходження об’єкта паломництва – внутрішні (в межах державних кордонів) та закордонні паломницькі тури;
6) за ознакою обов’язковості – добровільні та обов’язкові (наприклад в ісламі паломництво хадж є обов’язковим для кожного правовірного). [46, с.34]
    2. Іслам – одна з світових релігій, яка базується на п’яти стовпах – свідоцтво, що немає Бога, крім Аллаха і Мухаммад його посланець (шахада), молитви (намаз), виплата закяту, дотримання посту в місяць рамадан, здійснення паломництва (хадж). Найбільша користь, котру дає хадж для віруючих, – це, в першу чергу задоволення Всевишнього Аллаха. Після цього – любов і взаєморозуміння між мусульманами, котрі приїхали з усіх куточків світу. Хадж, котрий є проявом безкінечної милості Аллаха, має проходити в благоговійній, незабутній обстановці і братстві мусульман. Об’єднані любов’ю до Всевишнього і спільною вірою в Нього, проявляють любов і покірність.
    3. Паломництво ― це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеною духовною метою. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних релігійних течій. Подорож з релігійними цілями ― найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів безсумнівно були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землю, Ватикан, Мекку, монастирі та інші святі місця. Цілей паломництва майже стільки ж, скільки самих паломників. Паломництва відбувалися і відбуваються, щоб позбутися від хвороби, уникнути нещастя, спокутувати гріх.
    4. Релігійні туристи і в першу чергу прочани пускаються в подорож, коли в них виникає потреба зробити щось більше, ніж звичайні культові дії в умовах звичайного середовища їх проживання. Люди відправляються в поїздки по святим місцям з різними мотивами: помолитися, вирішити особисті проблеми, знайти собі відповідну релігію, духовну школу і систем. Об'єктами залучення релігійних туристів є святі місця та центри релігій. При міжнародних поїздках туристу слід пройти митні, валютні, візові та інші формальності.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2012 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора після вказаної дати.

Перелік посилань

1. Абдель Хамид Джуда Ас-Саххар. Истории о пророках. – М.: Политбюро, 2001. – 160 с.

2 Аз-Зубайди А.А. Сахих аль-Бухари (краткое изложение). – М., 2003.

3. Академічне релігієзнавство. За науковою редакцією проф. А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 862 с.

4. Ан-Навани Я.Ш. Сады праведных. – М., 2007.

5. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. – М: 2001.

6. Али Ат-Тантауи. Общее представление об исламе. – К.: Ансар, 2002. – 240 с.

7. Аль-Албани М.Н. Хадж Пророка. / Под общ. ред. С. Захарны. – 2-е изд., доп. – М.: Издатель Эжаев, 2007. – 224 с.

8. Аль-Албани М.Н. Описание молитвы Пророка с самого начала до конца, как если бы Вы это видели собственными глазами

[Текст] / пер. Н. Гайнуллин, Д. Хайруддин. – М.: УММА, 2004. – 270 с.

9. Аль-Исмаил Т. Жизнь Мухаммада: жизнеописание Пророка на основе самых ранних источников: Пер. с англ. А.

Нурмухаммедова. – К.: Ансар Фаундейшен, 2009. – 332 с.

10. Аль-Аттас м.Н. Введение в метафизику Ислама – изложение основополагающих элементов мусульманского

мировоззрения. – М., 2001.

11. Армстронг Карен. Мухаммад. История Пророка. – М.: ООО Издательство «София», 2008. – 448 с.

12. Ат-Тантаун А. Общее представление об исламе / Перев. с арабского Абдуль-Уаххаб Мадуар. – К.: Ансар Фаундейшен, 2004. – 240 с.

13. Ат-Таххан М.М. Личность современного мусульманина: Пер. с арабского Рустамова А.И. – К. Ансар Фаундейшен, 2004. – 260 с.

14. Бертон Дж. Мусульманское предание: Введение в хадисоведение. – СПб.: «Издательство «ДИЛЯ», 2006. – 304 с.

15. Богомолов С.И., Данилов С.И., Семиволос И.Н., Яворская Г.М. Исламская идентичность в Украине. Изд. 2-е, доп. – К.: ИД

«Стилос», 2006. – 200 с.

16. Большаков О.Г. История халифата. Ч. 1 ислам в Аравии (570-633). – М., 1989. – 312.

17. Буття ісламу в Україні та у світі: історія і сьогодення. Колект. Праця. За ред. А. Колодного. – К.: 2004. – 226 с.

18. Галчур М.К. Культура поведения в Исламе. – М.: Издательство Новый Свет», изд. – 1-ое, 2008. – 181 с.

19. Гербилева З.М. Економіка туризму. – БДМУ, 2001, 324 с.

20. Грюнебаум Г.Э. Основные черты арабо-мусульманской культуры. – М., 1981.

21. Икбал М. Реконструкция религиозной мысли в исламе. – М., 2002.

22. Іслам в його проблемах і трансформаціях. Збірник наукових праць. За ред. А. Арістової та А. Колодного //Українське

релігієзнавство. – К., 2010. – 179 с.

23. Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов / Бойцова Е.В., Ганкевич В.Ю., Муратова

Э.С., Хайрединова З.З. – Симферополь: Элиньо, 2009. – 432 с.

24. Ислам и проблемы межцивилизационных взаимоотношений. – М., 229с.

25. Ислам. Историографические очерки. – М.: Наука, 1991. – 229 с.

26. Ислам: религия, общество, государство. – М.: Наука, 1984. – 232 с.

27. Ісламські процеси у світі та в Україні: реалії і прогнози. Колективна монографія /Відпов. редактор д. філос. н. Арістова В.Н

. // Українське релігієзнавство. – К.: УАР, 2011. -- № 57 – 201 с.

28. Исламский энциклопедический словарь [Текст]/ А.Али-заде. – М.: Издательский дом «Ансар», 2007. – 400 с.

29. Исмагилов С.В. Шевченко А.И. Украинская умма в поисках самоидентичности // Материалы научно-практической

конференции «Опыт межконфессионального согласия в Крыму». Сборник научных работ, 2010 г.

30. Лыкошин Н.С. Хороший тон на Востоке; вступ. ст. и коммент. Кореняко В.А. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 223 с.

31. Калужникова Е.А. Паломничество как ритуал. (сущность и культурно-исторические типы): диссертация... канд.

культурологических наук : 24.00.01 Екатеринбург, 2007 167 с. РГБ ОД, 61:07-24/103

32. Кардави Юсуф. Дозволенное и запретное в исламе. Пер. с араб. М. Саляхетдинов. – М.: «Андалус», 2004. – 352 с.

33. Кирюшко М.І. Іслам на українських землях // Історія релігії в Україні. – К.: 199.

34. Кирюшко М.І., Бойцова О.Є. Іслам в Криму: релігійно-національна само ідентифікація кримськотатарського народу. – К.:

Світогляд, 2005. – 300 с.

35. Кирюшко М. І. Питання вивчення ісламу в сучасній українській суспільнознавчій літературі // Історія релігій в Україні

. Праці XII Міжнародної наукової конференції. Львів, 22-24 травня 2002.

36. Кныш А.Д. Мусульманский мистицизм: краткая история. Москва – Санкт-Петербург: Диля, 2004. – 464 с.

37. Козловский И.А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма. – Т 1. Буддизм. Христианство. –

Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 322 с.

38. Козловский И.А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма. – Т. 2. Суфизм. – Донецк: Норд-Пресс , 2010. – 583 с.

39. Козловский И.А. История религий: Учебно-методическое пособие. – Д.: ДонГИИИ, 2004. – 182 с.

40. Коран. Перевод смыслов и комментарии / Пер. с араб., комм. Э. Кулиев. – 5-е издание., стереотип. – М.: Умма, 2008. – 816 с.

41. Максуд Р. Ислам. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1998. – 304 с.

42. Массэ А. Ислам: Очерки истории. – М.: издат-во Дальневосточного инст-та, 1963. – 226 с.

43. Міжнародна науково-практична конференція «Іслам та ісламознавства в Україні». – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2011. – 152 с.

44. Полотнюк А.Е. Мусульманська культура на території сучасної Укра- їни // Історія релігій в Україні. – К. – Львів, 1993.

45. Религиозня палитра Донецкой области: справочник религиозных организаций / Под ред. проф. А.И. Шевченко и доц. И.А. Козловского. – Донецк: ИПИИ «Наука і освіта», 2008. – 242 с.

46. Романов А.А. Географія туризму: Навчальний посібник. – М: спорт Радянський, 2002

47. Самбо М. Башир, Мохаммад А. Хигаб. Коран и его Тафсир. – К.: Ансар, 2000. – 172 с.

48. Сахих аль-Бухари. В 2-х тт. – М.: Благотворительный фонд «Ибрагим Бин Абдулазиз аль Ибрагим», 2002. – Т. 1. – 472 с.; т. 2 – 472 с.

49. Сурдель Доминик, Сурдель Жанин. Цивилизация классического ислама. – Екатеринбург: У-Фактория, 2006. – 544с.

50. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986. – 256 с.

51. Фролова Е.А. Проблема веры и знания в арабской философии. – М.: Наука, 1983. – 168 с.

52. Хофман М.В. Путешествие в ислмам: дневник дипломата 1951-2000/ Пер. с английского Л.Ю. Самсоненко. – К.: Ансар Фаундейшен, 2004.

53. Швецов М.Л. Нові матеріали до історії ісламу на Укріїні // Історія релігій на Україні . Тези повідомлень Міжнародного

круглого столу (Львів, 3-5 травня 1995). Ч. 5. Київ – Львів, 1995.

Матичак Ольга Вікторівна

Факультет комп'ютерних наук та технологій

Кафедра філософії

Спеціальність Релігієзнавство

Проща в ісламській традиції: релігієзнавчо-компаративний аналіз

Науковий керівник: к.і.н., доц. Фесенко Андрій Миколайович