Біографія
Дитинство
Я народилася 3 квітня 1990 року в м. Донецьку, Донецькій області. Моє народження було величезним щастям для мого батька і моєї матері. Мати назвала мене на честь героїні фільму «Гардемарини, вперед!" Анастасії Ягужинської.
Мої батьки виховували мене в атмосфері любові і добра і прищепили мені такі чудові людські якості як: доброзичливість, чесність, працьовитість, відповідальність.
Моя мама – Гукова Тетяна Михайлівна, медсестра в центральній автобазі «Донецьксталь – Металургійний завод». Мій батько &ndash$ Гуков Ігор Миколайович, капітан запасу. У дитячий садок я не ходила, а виховувалася двома люблячими бабусями.
У 3 роки я навчилася писати цифру вісім, і коли мені це вдалося я, звичайно, бігом побігла до мами розповідати про своє досягнення. Коли ж мама попросила мене показати, як же і де я намалювала цифру вісім – я їй показала ... полотном для малювання виявився мамин паспорт. Мама, звичайно, була в шоці, але сварити не стала, а тільки сказала: «Що красивіше цифри вісім вона в своєму житті не бачила!».
Шкільні роки
1 вересня 1997 року я пішла в перший клас Донецької спеціальної фізико-математичної школи № 17. Школа залишила в моїй пам'яті масу приємних спогадів. З особливим теплом я згадую свою першу вчительку – Орєхову Галину Іванівну, а також класну керівницю в старших класах – Григор'єву Ірину Юріївну. Цим чудовим вчителькам я висловлюю особливу подяку.
У школі класна керівниця в старших класах організовувала нам велику кількість екскурсій, поїздок за місто, походів у музеї і картинні галереї. Також в початкових класах проводилося свято під назвою «День іменинника». На цьому святі іменинникам місяці дарували подарунки, проводилися різні конкурси, а також влаштовувався солодкий стіл. Мені це свято дуже подобався, і тому я завжди з нетерпінням чекала своїх іменин.
Крім школи я відвідувала балетну школу і студію образотворчого мистецтва. Балетом я захоплювалася не довго, а от малювання – моє хобі, їм я захоплююся і до цього дня. У школі я завжди брала участь у створенні стінгазет.
Навчаючись в одинадцятому класі, я вже знала, що буду поступати в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). Тому що, закінчуючи школу я не тільки здавала рейтинги в даний ВНЗ, але також проходила підготовчі курси при даному університеті.
Університет
У 2007 році я поступила за підсумками рейтингів до ДонНТУ. Я обрала спеціальність «Управління персоналом та економіка праці». Ця спеціальність привернула мене своєю новизною, а також тим, що робота за фахом буде пов'язана з людьми. Я була і залишаюся дуже рада вибором даної спеціальності. Такі почуття в основному обумовлені тим, що на кафедрі «Управління персоналом та економіки праці» працюють прекрасні викладачі, ці люди не тільки дають нам знання, які знадобляться у професійній діяльності, а так само дають масу порад, які стануть в нагоді нам по життю.
Про перший курс у мене залишилися дуже приємні спогади, так як саме на ньому я знайшла багато друзів. З деякими людьми я й досі продовжую дружні відносини. Наступні курси пролетіли якось не помітно і дуже швидко. Іноді навіть шкода, що час так швидко летить. Бо, як казала одна викладачка: «Студентські роки – це найкращі роки життя». За час навчання в університеті я отримала величезний багаж знань, які стануть в нагоді в моїй подальшій професійній діяльності.
У 2011 році я брала участь у Всеукраїнському конкурсі студентських робіт з природних, технічних і гуманітарних наук за напрямом «Менеджмент». Даний конкурс проводився Київським національним торгово-економічним університетом. На даному конкурсі я зайняла ІІ місце. Ця поїздка подарувала мені масу емоцій. Дана поїздка дала мені можливість не тільки попрактикуватися в ораторському мистецтві, але також дала можливість дізнатися дуже багато нової і корисної інформації. Так само я познайомилася з новими цікавими людьми з різних міст України. Деякі університети представляли по кілька людей, а від ДонНТУ була я одна, тому я відчувала особливу гордість, представляючи наш університет. Я рада, що наш університет дає можливість своїм студентам побувати на таких цікавих конференціях.
У моїй пам'яті завжди збережуться приємні спогади про університет. Особливо приємно згадати святкування дня кафедри. Я думаю, що не кожна кафедра може похвалитися таким святом – святом, яке дарує відчуття ідеальної згуртованості колективу, взаєморозуміння і загальної любові.
Моїм науковим керівником стала Следь Олександра Миколаївна. Я вважаю її не тільки відмінним викладачем, але і дуже хорошою людиною. Обговорюючи з нею тему магістерської роботи ми зупинили свій вибір на такій темі – «Безробіття серед молоді Україна».
У найближчих планах – вдалий захист магістерської роботи, а також створення сім'ї. Так як в моїх особистих пріоритетах сім'я і діти на першому місці, а кар'єра – на другому.Плани на майбутнє