ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Молодь – це окрема частина ринку праці, вона розвивається не так як увесь ринок, але залежить від нього. Незважаючи на високий інтелектуальний потенціал та мобільність молодим людям не вистачає трудового та життєвого досвіду. Безробітна молодь – це особлива соціальна група, яка в певний час не має таких цінностей, як робота, пов'язаного з нею престижу, матеріального добробуту і загального визнання. Це впливає на загальну мотиваційну поведінку молодих людей, мотиви вибору та оволодіння професією або перенавчання. Значну частину безробітної молоді складають молоді люди – випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які отримали професію (спеціальність) і вперше виходять на ринок праці.

В Україні ще не розроблена цілісна концептуальна модель працевлаштування випускників державних вузів. Тому забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді є першочерговим завданням держави.

Актуальність теми

Актуальність даної теми магістерської роботи зумовлена тим, що молодь – це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості. Початок XXI століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді в різних країнах світу в тому числі і в Україну. Однією з найважливіших проблем стало молодіжне безробіття. Безробіття – важливий соціальний, психологічний і моральний феномен,який безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації – з політикою міжнародних організацій. Явище безробіття постійно турбує суспільство і вимагає глибокого вивчення причин,які його породжують, вимагає аналізу економічної науки і постійної уваги з боку урядових структур.

Ціль та завдання дослідження, наукова новизна

Головною метою магістерської роботи є аналіз причин безробіття молоді на сучасному українському та зарубіжному ринку праці, визначення наслідків молодіжного безробіття для суспільства, вивчення ролі освіти у забезпеченні високого рівня зайнятості молоді, вивчення напрямків і програм центрів зайнятості пов'язаних з працевлаштуванням молоді.

Основні завдання дослідження:

  1. Аналіз основних понять, термінів, а також діяльності організацій, установ, які займаються проблемами працевлаштування молоді в сучасній Україні.
  2. Вивчення причин незбалансованності ринку освітніх послуг та молодіжного ринку праці.
  3. Виявлення основних тенденцій і проблем працевлаштування молоді.
  4. Визначення ролі Державної служби зайнятості щодо працевлаштування молоді, оцінка діяльності її підрозділів.
  5. Розробка концептуальних рішень щодо підвищення рівня зайнятості молоді.

Об'єкт дослідження: працевлаштування молоді в Україні.

Предмет дослідження: теоретичні та практичні проблеми працевлаштування молоді.

Наукова новизна: основний науковий результат полягає в розробці та у більш детальному розгляді теоретико-методологічно підходів і практичних рекомендацій щодо підвищення рівня та ефективності зайнятості молоді на основі організаційно-економічного забезпечення відповідних заходів.

Матеріали і методи дослідження

Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених в області ринкової економіки, регіональної економіки, зайнятості населення, зайнятості молоді.

Теоретичною основою дослідження проблем зайнятості населення є праці таких відомих зарубіжних економістів, як: Дж. М. Кейнс, А. Маршалл, А. Філліпс, А. Оукен та ін. В Росії проблеми ринку праці та зайнятості розробляють В.В. Адамчук, Л.П. Владимирова, Б. Генкин, М.Г. Забельська, І.І. Кулінцев, О.І. Рофе, С.Ю. Рощин та ін., молодіжні аспекти зайнятості – Л.Г. Борисова, Ю.А. Зубок, Н.А. Свиридов, І. Чистяков та ін. В Україні дослідження проблем ринку праці, зайнятості здійснюють С.І. Бандур, В.М. Василенко, В.С. Васильченко, С.І. Дорогунцов, Ю.М. Краснов, Е.М.Лібанова, В.П. Мікловда, А.Ф. Новикова, В. Онікієнко, В.М. Петюх, М.І. Пітюлич, М.Д. Прокопенко, В.А. Савченко, В.І. Шкаредній та ін. Питання формування ринку праці молоді, особливо фахівців з вищою освітою, висвітлювали такі українські вчені, як: О.А. Грішнова, М.І. Нижній, С.М. Злупко, А.С. Лаврук, А.А. Яременко та ін.

Як загальний інструмент дослідження використовувався діалектичний метод пізнання.

Проблеми працевлаштування молоді в Україні

В умовах ринкової економіки коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу проблема зайнятості молоді стає особливо гострою. Майже половина безробітних у світі – молодь у віці від 15 до 24 років. Вона становить лише 4 – ту частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вище ніж для дорослих [1, с.86]. Дана проблема актуальна і для України. Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних у нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП зросла з 1417,6 тис. чол. в 2007 р. до 1785,6 чол. в 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. У той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. в 2007 р. до 63,9 тис. чол. в 2010 р. Не дивлячись на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей у віці 25 - 49 років в 2010 р. досяг 75% від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, проте серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34, 5% [2]. Дані представлено на рис.1.

Безработное население (по методологии МОТ)

Рисунок 1 – Безробітне населення (з методології МОП)

Молодь є специфічною соціально економічної групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці,це підтверджується також аналізом причин молодіжного безробіття.

Основними факторами, які впливають на працевлаштування та включеність молоді в трудову діяльність є особистий потенціал і самооцінка, мотиви і ціннісні орієнтації, ступінь професійного самовизначення, рівень і якість освіти, місце проживання, ступінь поінформованості, наявність трудової біографії соціальна захищеність і діяльність Державної служби зайнятості та т.д. [3,с.76]. Як свідчать результати опитувань, майже 70% випускників шкіл зорієнтовані на навчання в вузах, що є наслідком відсутності системного підходу до формування усвідомленого вибору професій необхідних на ринку праці. На жаль підприємства і організації практично не займаються профорієнтацією в загальноосвітніх школах, не приділяють уваги цим питанням і засоби масової інформації. На сьогоднішній день професійна підготовка багатьох молодих фахівців, які закінчили вищі навчальні заклади практично не відповідає вимогам сучасних роботодавців.Система профосвіти повністю комерціалізувати і орієнтується не на потреби роботодавців, а на платоспроможний попит. Зараз майже кожен навчальний заклад прагне готувати фахівців з бухгалтерського обліку, юристів, економістів. Навіть коледжі та технікумі які традиційно випускаємої кваліфікованих робочих, отримують ліцензії на право готувати таких фахівців. Перенасиченість ринку праці даними спеціальностями привела до того, що молоді люди з дипломом, але без досвіду роботи не можуть знайти роботу за фахом. Про це свідчить те, що в 2009 р. в нашій країні частка не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації становила 260,8 тис. чол., Або 18,3% від усього безробітного населення. Крім цього понад 60% випускників шкіл головною умовою свого працевлаштування вважають високу заробітну плату. Така переорієнтація привела до того що зараз в Україні на одного випускника - майбутнього робітника, який навчався в системі професійно технічної освіти припадає до чотирьох фахівців з вищою освітою [4,с.4].

Молоді весь час незалежного розвитку нашої молодої держави була однією з найбільш уразливих верст населення на ринку праці. Їй завжди важче ніж представникам дорослої робочої сили влаштуватися на роботу, а у випадках реорганізації та економічних складнощів на виробництві вона першою потрапляє під скорочення. Проте з настанням останньої економічної кризи ця проблема сягнула невиданих досі розмірів. Так, у 2010 році рівень безробіття серед молоді віком від 15 до 24 років розрахований за методологією МОП сягнув 12,3%, в той час як загальний рівень безробіття дорівнював лише 8,1%. Найбільш загрозливою є ситуація, що склалася в молодшій віковій групі, яка охоплює молодь у віці від 15 до 24 років. Рівень безробіття серед економічно активного населення цієї вікової групи складає 17,4%, в той час як у старших вікових групах молоді – від 25 до 29 років та від 30 до 39 років, цей показник складає лише 9,9% та 7,8% відповідно. [5,с.56]. Дані представлені на рис.2.

Уровень безработицы по возрастным группам за 2010 год

Рисунок 2 – Рівень безробіття за віковими групами за 2010 рік

Соціально-економічні наслідки молодіжного безробіття є більш складними та глибокими, ніж у безробіття дорослого населення. Зазвичай, розглядаючи наслідки безробіття у першу чергу всі звертають увагу на економічний бік цієї проблеми. Дійсно, наслідком безробіття є не випущена продукція, а, відповідно, зменшення середньодушового реального ВВП та зниження рівня життя населення. Але, крім економічних, безробіття має дуже суттєві негативні соціальні наслідки. Тривале безробіття приводить до втрати самоповаги, кваліфікації, розладів у родині, збільшення злочинності в країні та можливості соціальних заворушень.

За даними одного з досліджень, проведеного американськими вченими, збільшення безробіття на 1%, за умови збереження його протягом шести років, призводить у США до зростання загальної смертності на 2%, кількості самогубств на 4,1%, кількості вбивств на 5,7%, збільшення числа ув’язнених на 4%, збільшення кількості психічно хворих на 4% [6,с.4]. Зрозуміло, що аналогічні наслідки спостерігатимуться і в інших країнах світу, зокрема і в Україні. Але молодіжне безробіття супроводжується ще більш вагомими негативними наслідками.

На думку працівників Луганського центру профорієнтації громадян, після шести місяців пошуку роботи починається найнебезпечніша фаза безробіття. Для фази характерні ознаки деструктивних змін особистості, а надалі – безпорадності та примирення з ситуацією. Людина починає звикати до бездіяльності, втрачає професіоналізм та здобуті навички [7,с.101].

Україна зараз ще перебуває у стані економічної кризи, яка характеризується значним зниженням рівня життя, занепадом вітчизняного виробництва, що призводить до безробіття в Україні. Так, якщо у період з 2000 по 2008 рр. мало місце значне скорочення рівня безробіття економічно активного населення, з 14,9% до 8% відповідно, тобто майже удвічі. То, у 2009 р. мало місце суттєве збільшення цього показника й у 2010 р. покращення ситуації не відбулося.

Молодіжне безробіття сьогодні є не лише проблемою України, а досягло рівня загальносвітової, й потребує негайного вирішення як в нас, так і в інших країнах. тому, для його подолання потрібно вивчати як вдалий так і негативний досвід інших країн, необхідно впроваджувати сумісні зусилля з боку урядів всіх країн та міжнародних організації. Негативні наслідки такої ситуації на загальносвітовому молодіжному ринку праці за умови не вирішення ситуації в повному обсязі зараз навіть важко передбачити.

Державне керування зайнятісттю молоді

Державне нормативне регулювання молодіжного сегменту ринку праці все ще залишається надто складним, не завжди відповідає реаліям сучасного життя, потребує внесення певних коректив та змін. Величезний нормативно-правовий масив молодіжної сфери не до кінця систематизований, потребує певного вдосконалення та більш уважного ставлення до його формування. Так, поки що не розглянута значна кількість питань правового, економічного, організаційного, соціального характеру, які виникають при формуванні та функціонуванні механізму регіонального ринку праці.

Зазначена проблема є предметом уваги дослідницьких структур, що аналізують проблеми інтеграції молодих людей у сучасні економічні відносини, розглядають практику державної підтримки економічної активності молоді [8]. Прикладом комплексного підходу неурядових організацій до вирішення питань реалізації прав та інтересів молоді на ринку праці слугує проект Молодіжної доктрини України. Доктрина складається з Концепції державної молодіжної політики, Основних напрямів державної молодіжної політики на 2005-2015 роки, Комплексних заходів щодо її реалізації, в яких пропонуються основні етапи й принципи вирішення молодіжних проблем, конкретні заходи щодо вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази забезпечення молодіжної політики [9,с.34].

Законодавчо закріплені зобов'язання держави щодо надання працездатній молоді першого робочого місця на термін не менше двох років, що закріплено в ст. 197 Кодексу законів про працю та ст. 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" [10]. Дія цих норм поширюється передусім на молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку й перепідготовку, а також звільнилась зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.

Для правового забезпечення практичної реалізації державної молодіжної політики проведено значну роботу із створення законодавчо-нормативної бази. Підвалини державної молодіжної політики в незалежній Україні були закладені Декларацією "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15 грудня 1992 р.) і Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (5 лютого 1993 р.)[11].

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" визначила місце державної молодіжної політики в діяльності держави, головні її завдання та принципи здійснення. Було названо вік громадян України, на яких поширюється державна молодіжна політика: спочатку він обмежувався 15-28 роками, а в 1999 р. Верховна Рада України зменшила нижній поріг, визначивши його 14 роками

Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" врегульовано питання щодо забезпечення зайнятості молоді, створення в Україні молодіжних центрів праці, молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програм підготовки молоді до підприємницької діяльності, сприяння працевлаштуванню, надання інформаційних та консультативних послуг. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями, реалізовувати програми підготовки та перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом, у тому числі за кордоном [10].

Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" закріпив, що "держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менший двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах..." [10]. Це стосується передусім молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах, закінчила професійну підготовку і перепідготовку, а також звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дія цієї статті поширюється лише на осіб, підготовка яких здійснюється за державним замовленням. Окрім цього, законодавством не передбачена відповідальність за можливість відсутності робочих місць на підприємстві, на яке відправляється молодий спеціаліст. Таким чином, його право – заперечити таке рішення у випадку відмови у прийомі на роботу у зв'язку з відсутністю робочих місць на підприємстві, куди його направляють.

Отже, держава гарантує молоді право на працю, але через відсутність достатнього практичного досвіду, соціально-правових та професійних знань, а часом моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам досить складно.

Отже, законодавством недостатньо визначена відповідальність роботодавців за відмову в працевлаштуванні молодих громадян; відсутні нормативні документи про економічне стимулювання роботодавців, які створюють робочі місця для відповідних категорій молоді понад встановлену квоту. Потрібний досконалий механізм регулювання зайнятості різних категорій молоді, який враховував би фінансово-соціально-економічні можливості держави, регіону та підприємства.

Світовий досвід з питань політики зайнятості молоді

Існують такі моделі державної молодіжної політики: шведська, японська, американська і німецька моделі.

Шведська модель державної молодіжної політики базується на державному контролі за відносинами суспільства та молоді. Ця політика містить правову регламентацію в цій сфері державної діяльності, основні аспекти закріплені у законах. Одна з форм цього механізму полягає у створенні мережі державних спеціалізованих закладів, а також у фінансовій підтримці відповідних молодіжних організацій [12, с.58].Шведська модель заснована на концепції «солідарності» і «соціального громадянства» за активної соціально-економічної ролі держави, розширеної системи соціальних гарантій і високого рівня оподаткування. Відрізняється від інших моделей прагненням до повної зайнятості через системи перепідготовки, громадських робіт і молодіжної практики. Згідно з молодіжною практикою, молодь, яка не знайшла роботу, забезпечується робочими місцями, витрати на які роботодавцям компенсує держава. Шведська модель «повної зайнятості» орієнтована на рівень безробіття не більше 3%.

На відкриття власного бізнесу надаються субсидії за умови розробки конкурентоспроможного бізнес-плану [13, с.24]. Сприяння зайнятості молоді забезпечується за рахунок розвитку програм сприяння розвитку малого та середнього бізнесу шляхом включення відповідних сум фінансової допомоги в програми зайнятості. У Швеції з 1984р. діяла програма надання підприємцям спеціальних субсидій на заробітну плату працевлаштовані молоді та безробітним. Термін субсидій не перевищував 6 місяців, а їх розмір дорівнював 50% витрат на заробітну плату даній категорії працівників. В 1986р. в програму було введено певну диференціацію: для молоді термін субсидій становив до 4 місяців; для осіб старше 24 років і тих, що не мали роботи тривалий час – до 6 місяців; для решти категорій безробітних – до 3 місяців.

Японська модель заснована на «довічному наймі» в великих корпораціях, безперервному навчанні та оплаті праці залежно від стажу роботи. До вибору місця роботи випускники вишів підходять відповідально, тому що компанія може стати для них роботодавцем на довгий період часу. Тільки у великих компанії існують гарантії «довічного найму». Даній системі притаманний елемент сутність якого полягає у тому, що кожен рік наприкінці зими з числа майбутніх випускників коледжів відбираються потенційні працівники (більшість з них – юнаки), які у разі проходження піврічного випробувального терміну приєднуються до компанії. Їх звільнять рідко, лише за грубе порушення етики. Японська система поєднує інтереси працівників і роботодавців у рамках компанії, це максимально мобілізує потенціал найманих працівників на досягнення найвищих виробничих показників.

Американській моделі характерні признаки вільного підприємництва, відсутності довгострокового планування, застосування пільгового кредитування малого бізнесу, диференційованої податковою політикою, розвитком освіти, культури, високою мобільністю робочої сили. Компаніям з американською системою характерні елементи: особисті досягнення людей, вміння молодих людей діяти самостійно, проявляти ініціативу і приймати рішення на всіх рівнях своєї кар'єри. Головною особливістю такої системи є вузька спеціалізація, система інформаційного та інфраструктурного забезпечення. Ефективність системи інформаційного забезпечення полягає в скороченні термінів на пошук роботи, мобільності робочої сили як у професійному, так і в територіальному аспекті [14, с.57].

В США діють пільги стосовно оподаткування прибутку: база оподаткування зменшується на суму коштів, які спрямовуються підприємцями на створення спеціалізованих робочих місць, навчання найманих працівників професіям або підвищення кваліфікації. В 70-х роках ХХ ст. в країні було прийнято Закон «Про інвестиції в трудові ресурси», відповідно до якого підприємства, що здійснюють професійну підготовку окремих неконкурентоспроможних категорій громадян (молоді без освіти або з низьким освітнім рівнем, самотніх жінок із дітьми, осіб предпенсійного віку тощо та ін.) можуть отримати знижку щодо податку на прибуток у розмірі 7-10% (на розсуд штату). Закон також стимулює працевлаштування зазначених категорій, у т. ч. молоді. Якщо підприємство після професійного навчання приймає таку особу на роботу, то впродовж наступних двох років воно має право на податкову пільгу в розмірі 4,5 тис. дол. на рік в розрахунку на одного прийнятого. Суми, що спрямовуються підприємствами на професійну освіту молоді, повністю звільняються від оподаткування.

Німецька модель, характеризується поєднанням пасивної та активної політики зайнятості, створенням умов для сталого розвитку всіх суб'єктів господарювання при активному державному впливі, що нівелює протиріччя між суб'єктами господарювання та найманими працівниками. Стосовно забезпечення зайнятості молоді, у ФРН за кожного прийнятого на роботу некваліфікованого працівника підприємству виплачується одноразова дотація, а за кожного додатково прийнятого молодого працівника у віці 16-26 років надаються податкові пільги. Здійснюється пряме фінансування фірм, які проводять професійну підготовку молоді. Контракт, який укладається молодим працівником з фірмою з метою отримання професійної освіти, передбачає надання йому можливості навчання на базі фірми за допомогою її працівників, а він, в свою чергу, зобов’язується отримати освіту і здійснити пов'язані з цим видатки, які компенсуються працівникові Федеральним відомством з праці [15, с.58].

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що масштаби втручання держави у систему ринку праці є значними. Особливий напрям політики зайнятості в зазначеній групі країн становлять заходи стосовно працевлаштування молоді, яка не має професійної підготовки. Держава стимулює роботодавців до прийому на роботу зазначеної категорії шляхом надання їм спеціальних гарантій, субсидій, податкових пільг тощо.

Висновки

Таким чином, роблячи висновки, можна запропонувати наступні заходи для зменшення рівня безробіття серед молоді віком від 15 до 24 років. Поліпшенню становища молодіжної зайнятості сприятимуть:

  1. Розробка і прийняття спеціального Закону «Про гнучкі і нестандартні організаційні форми зайнятості», що передбачав би широке використання гнучких графіків робочого часу і закріплював умови дії тимчасових і сезонних контрактів.
  2. Створення окремої біржі праці (або спеціальних відділів) саме для працевлаштування молоді.
  3. Розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді.
  4. Встановлення доплат до окладів молодим працівникам (даний захід може виступити певним стимулом до пошуку роботи молодими людьми).
  5. Розробка та впровадження дієвого механізму фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми з працевлаштування молоді.

Можна зробити висновок, що наполегливість молоді, яка дійсно прагне працювати спільно з реалізацією ефективної молодіжної політики держави, спрямованої на одержання молодими людьми віком від 15 до 24 років роботи з достатніми умовами праці призведуть до покращення ситуації з безробіттям молоді та підвищення рівня економічного розвитку держави в цілому. Ефективне вирішення проблеми працевлаштування молоді дасть поштовх до розвитку вітчизняної економіки, сприятиме становленню України як стабільної, розвиненої та квітучої держави.

Перелік посилань

  1. Синенко Н. Молодежная безработица в Украине и пути ее приодоления // Справочник кадровика. – 2007. – №3. – С. 86-89.
  2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http//www.ukrstat.gov.ua.
  3. Балакірєва О.М. Проблеми працевлаштування та міграційні орієнтації молоді // Економіка і прогнозування. – 2006. – №4. – С. 76-91.
  4. Красовська Н. Як зорієнтувати молодь на ринку праці // Праця і зарплата. – 2008. – №17. – С. 4.
  5. Відповідальна за випуск І.В.Сеник. Економічна активність населення України 2010.Стат. збірник. – Киів.:Державний комітет статистики України,2010. – 104 с.
  6. Тимош І.М. Молодь в сфері зайнятості населення. – Тернопіль.: Терноп. академія нар. госп-ва, 1996. – 14 с.
  7. Волкова О.В. Ринок праці. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 624 с.
  8. Молодіжна доктрина України (проект) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://cek.org.ua.
  9. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2001. – 166 с.
  10. Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua
  11. Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні: Декларація від 15 груд. 1992 р. № 2859-ХІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua
  12. Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). Монографія. – К.: Український ін-т соціальних досліджень; Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.
  13. Антюшина Н.М. Качество человеческих ресурсов как объект управления: опыт Швеции // Труд за рубежом. – 2005. – №. 4. – С. 20-33.
  14. Волосатих О. Світовий досвід з питань політики зайнятості // Вісник Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту. – 2010. – №3. – С. 56-66.
  15. Гетьманенко Ю.О., Тахтарова К.А. Зарубіжний досвід регулювання зайнятості молоді // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – 2011. – Т.2. – С. 51-59.

ПРИМІТКА

При написанні даного реферату випускна робота магістра ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи: 15 грудня 2012 Повний текст роботи та матеріали по темі роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.