Биографія магістра
Дитинство
Я народився 11 червня 1988 року в місті Донецьку. Мої батьки – Гнітько Сергій Григорович і Гнітько Ірина Вікторівна. Так само у мене є брат Павло, молодший мене на три роки. До 5-ти років я жив у Донецьку, після цього я з батьками переїхав до міста Комсомольськ – рідне місто мого батька. Там я пішов в дитячий садок і в початкову школу.
Школа
У 1995 році я пішов
у перший клас ЗОШ № 1 І–ІІІ ступенів місті Комсомольське. Ця школа була
з поглибленим вивченням інформатики та математики, тому моя доля була
вирішена наперед в майбутньому я стану програмістом. З кожним роком
навчання в школі мої знання технічних дисциплін міцніли, що дозволяло
мені закінчувати кожен рік з відмінними оцінками без єдиної четвірки.
Щороку я брав участь у всіх олімпіадах з точних наук серед своїх
однолітків, що призводило до заняття призових місць і виходу в районні
цикли проведення олімпіад, де я також неодноразово отримував призові
місця, але на жаль жодного разу не перемагав.
У вільний від навчання час я активно займався спортом баскетбол, волейбол, важка атлетика. Крім спорту також відвідував музичну школу на протязі 5-ти років по класу народних духових інструментів.
Після здобуття
середньої освіти я вирішив, що прийшла пора отримувати середню технічну
освіту. Після прийняття цього рішення я вступив до технікуму.
Ця подія відбулася в 2003 році. Мій вибір впав на самий титулований в Донецьку технікум в області електроніки і електротехніки – Донецький технікум промислової автоматики. Вибирати спеціальності із запропонованого в технікумі різноманіття я не став, тому що знав своє покликання – програмування.
Після закінчення спеціальності “Програмне забезпечення електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем” мій середній бал склав 5,00.
У березні 2007 року я взяв участь у відкритій олімпіаді з програмування, що проводиться Інститутом штучного інтелекту, на якій зайняв 3-є призове місце і був зарахований на перший курс поза конкурсом набору на будь-яку на мій вибір спеціальність.
Університет
У 2007 році я поступив на перший курс Донецького інституту штучного інтелекту на спеціальність “Програмне забезпечення автоматизованих систем”. З першого курсу був обраний старостою групи ПО–07а. Це з кожним роком зміцнювало мої лідерські, комунікаційні та інші найкращі якості людини.
З 2010 року, після
успішного проходження практики в науково-дослідному інституті Проблем
штучного інтелекту, був прийнятий на роботу за сумісництвом у відділ
розпізнавання мовних образів.
У цьому науковому відділі я познайомився з моїм майбутнім науковим керівником Жуком Олександром Вікторовичем, а найголовніше з моїм науковим консультантом Дорохіної Галиною Володимирівною.
Закінчення бакалаврату я зазначив завоюванням найвищого середнього балу серед однокурсників 10,00. Це дозволило мені безпрепятственно вступити в магістратуру Донецького національного технічного університету
Плани на майбутне
Як сказав один східний мудрець Дим Цкхані: “Плани на майбутнє, не підкріплені вашими фінансовими, розумовими та фізичними можливостями, називаються лише мріями”. Тому найголовніший мій план на майбутнє вдосконалення своїх можливостей, щоб ставити в майбутньому перед собою будь-які цілі.