Біографія

Дитинство

Я народився в місті Горлівка в суботній день посеред літа — 14 липня 1990 року. Мої батьки: мати — Крамаренко Ірина Павлівна, батько — Крамаренко Володимир Михайлович; закінчили Донецький політехнічний інститут на одному факультеті — хіміко-технологічному, де і познайомились. В родині я єдина дитина, в мене ще є молодша сестра Аня. По закінченню освіти батьки поселились в невеликому селищі на краю Горлівки — Гольмівский. Тут і пройшло моє дитинство та юнацтво.

В селищі у нас був свій дім в приватному секторі недалеко від водойм і полів. Так що дитинство в мене пройшло серед природи з друзями. Але була ще одна риса, яка, можливо підсвідомо, вплинула на мою професію. Коли мені було десь чотири роки батько купив, як я тоді розумів, комп’ютер який використовує в якості монітора телевізор, а носіями для нього були магнітні касети, які зчитувалися зі звичайного магнітофона. Тоді я нічого не розумів, але для мене було великим враженням грати в ігри на цьому апараті. Але більше всього мене зацікавив вбудована мова програмування в цій машині, але я був надто малий для цього і долею моїм були ігри. Пізніше подорослішати я вияснив, що ця чудо-машинка була нічим іншим як клон популярного ZX Spectrum, а мовою в ньому був Basic. Пізніше мама кілька разів в жарт винила батька, що із-за цієї його покупки за кілька його зарплат я і став займатися програмуванням.

В п’ять років батько купив клон ігрової приставки NES — Сюбор. Вони були дуже розповсюджені наряду з іншими аналогами, але відмінною рисою мого екземпляра було наявність стандартної клавіатури з навчальним картриджем друкування сліпим методом. Коли за пару років я переграв в велику кількість ігор я взявся за цей самий картридж. Завдяки йому я вже років у вісім міг набирати тексти на російській та англійській розкладці сліпим методом.

Школа

В 1997 році я пішов в перший клас загальноосвітньої школи № 77. В цій школі набирали класи з українською мовою навчання і російською. Батьки мене відправили в український клас, за що я їм вдячний. Такі класи в селищі не були дуже популярні, та вони набирались в набагато меншій кількості учнів, ніж в російських. Прийшовши в перший клас, я вже вмів читати, писати друкованими літерами і рахувати. В цей час моє навчання мої батьки ще контролювали. Але пізніше по причинам роботи, часи були тяжкими, я залишився наданий сам собі. С того часу чим би я не займався я старався добиватися результату тільки своїми силами.

Тому в школі я дуже добре вчився. Круглим відмінником ніколи не був, але виділявся серед однокласників тягою до математики і історії. Це були мої любимі предмети і я брав участь в шкільних і міських олімпіадах по ним. Треба відмітити, що викладацький состав був дуже добрий хоча і, по суті, це була невелика провінціальна школа в глушині.

Окрім навчальних дисциплін у мене були гідні результати в спорті. На базі школи я займався баскетболом, настільним тенісом, ходив в тренажерний зал, брав активну участь в різноманітних міських спортивних змаганнях, захищаючи честь школи.

До сьомого класу я дуже багато читав із шкільної бібліотеки. Але пізніше мої інтереси в художній літературі змістилися до наукової фантастики. Вдома батько зібрав добру бібліотеку по цій тематиці тому я більше уділяв увагу їй.

В середині того ж сьомого класу батьки купили мій перший персональний комп’ютер. З цього моменту і почалось захоплення усім, що було зв’язано з цією технікою. На жаль, до серйозного програмування в цей період справа не дійшла. Мною було написано пара програм, але по керівництвам. Конкретної усвідомленості в цьому було мало хоча і питався робити речі не описані там. Більше тоді мене цікавили різноманітні модифікації для ігор. Тут був великий простір для експериментів. В 10–11 класах я займався 3D моделюванням, створюванням користувацьких карт для різних ігор з написанням невеликих скриптів. В той час я думав, що зв’яжу свою майбутню діяльність саме в цих теренах.

Університет

Літом 2007 року я поступав одразу в три ВНЗа: Донецький національний технічний університет, Донецький державний інститут штучного інтелекту і Горлівский автодорожній інститут. Перший університет по пріоритету був вище всіх. В нього я пробував поступати ще по рейтингам і співбесідах, але всі спроби з-за великого конкурсу на бюджет спеціальностей зв’язаних з програмуванням були марні і вели тільки на контрактне навчання. Горлівский автодорожній інститут був запасним варіантом по спеціальності Економічна кібернетика. На щастя, туди я не пішов, оскільки з легкістю поступив на бюджет в ДДІШІ саме на ту спеціальність, яку хотів — Програмне забезпечення автоматизованих систем. Провчившись там якийсь час я зрозумів, що це був самий мій кращий вибір, і ні каплі не жалкував, що не попав в ДонНТУ. Тим більше через якийсь час мій навчальний заклад отримав акредитацію університету і змінив назву на Державний університет інформатики і штучного інтелекту.

По специфіці цього навчального закладу половина спеціальностей була зв’язана з комп’ютерними науками, а сам розмір його був невеликий. Це дозволило тісно спілкуватися з великою кількістю людей, також захоплених комп’ютерними технологіями. Тут я знайшов багато відмінних друзів. Але самими близькими для мене стали хлопці, з якими я ділив кімнату в гуртожитку. Вони були такими же першокурсниками з різних міст, зарахованих на таку ж спеціальність як і я. Навіть на момент написання цих слів вже як п’ятий рік ми досі ділимо кімнату на чотирьох, обговорюємо новини в IT-світі, допомагаємо один одному в процесі навчання, ділимося досвідом програмування і разом проводимо дозвілля. За цей час, звісно, бували невеликі конфлікти, але як же без них?

Із всіх курсів самий тяжкий був перший. Як зараз пам’ятаю, що по основам програмування за перший модуль я ледве вийшов на трійку. Мені це сильно не сподобалося і я сів старанно вчити Pascal и C/С++. Результати дали о собі знати — я успішно здав цей предмет і уже знав матеріал курсу ООП, який нам викладали тільки в наступному семестрі. З того моменту у мене прокинулась любов до програмування і більше проблем не виникало в процесі навчання. Більше того я зрозумів, що краще вивчати більшість речей самостійно поза курсу університету і держати ніс по вітру IT-індустрії.

На першому курсі мені випала можливість познайомитися з операційною системою GNU/Linux. Вона викликала в мене великий інтерес і менше ніж через рік вона стала моєю основною системою. Мені сподобалася філософія UNIX систем, відмінна від Windows, ідея вільного програмного забезпечення. Тому я влився в Linux спільноту. Повертатися до Windows приходилось тільки в випадках застосування технологій характерних цій платформі для лабораторних робіт, наприклад: WinAPI, MFC, Framework.NET. Все інші роботи я старався робити в цьому середовищу.

Починаючи з четвертого семестру навчання я стабільно почав здавати сесії на відмінно. Але оскільки у мене було не зовсім добрий початок на перших курсах я був впевнений, що червоного диплома не буде і не зациклювався на цьому — сам процес навчання мені подобався. До мого подиву все вийшло інакше. На захисті диплома бакалавра я взнав, що середній бал вийшов вище моїх очікувань і гарантує диплом з відзнакою. Тільки ця подія підштовхнула мене на вступ у магістратуру. До цього я хотів отримати диплом спеціаліста і скоріше влитися в роботу. Але в таких обставинах я зрозумів, що робити інакше буде нерозумно. Коли я завершив бакалаврат — мій університет об’єднали з ДонНТУ. В результаті я успішно поступив в магістратуру цього ВНЗа.

Що стосується дипломної роботи, то мені дуже повезло з науковим керівником. Ним став кандидат технічних наук доцент Жук Олександр Вікторович. Вибираючи його я і не уявляв скільки цікавої роботи мені належить виконати під його чутким керівництвом. Олександр Вікторович запропонував мені попрацювати в сфері синтезу мови. Завдяки великій допомозі наукового керівника мені випала відмінна можливість розібратися в одній із задач штучного інтелекту і спроектувати свій синтезатор мови для диплома бакалавра. В магістратській роботі буде виповнена більш глибша робота, що виведе отримані результати синтезу російської мови на новий рівень.

Плани на майбутнє

Найближчим планом є завершення і успішна здача магістерської роботи. Після завершення хочу влаштуватися на роботу в компанії, що розроблює програмне забезпечення. Головне — щоб на цій роботі необхідно було вирішувати цікаві задачі, набираючи досвід в різноманітних складних проектах, з цілю в майбутньому самому стояти в главі проектування складних систем і розробок.