ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ та актуальність теми

На щорічній доповіді «Про стан навколишнього природного середовища» (м. Донецьк) неодноразово на протязі останніх років звучить інформація про те, що пріоритетними напрямками розвитку в області оптимізації водокористування є впровадження технологій високоякісного очищення води на металургійних підприємствах з подальшим її використанням у замкнутих системах водопостачання, забезпечення впровадження на виробництві передових маловодних і безстічних технологій і систем повторного використання стічних вод, здійснення повсюдного переходу на замкнуті системи водопостачання технологічних процесів.

Вода є обов'язковим компонентом практично всіх технологічних процесів, тому забезпечення водою промислових підприємств в заданих кількостях і заданої якості при дотриманні вимог технології та надійності є найважливішим завданням системи водопостачання.

Чорна металургія відноситься до найбільших споживачів води. Металургійні заводи займають друге місце після підприємств теплоенергетики і споживають до 20% загального водоспоживання всіх галузей промисловості України (підприємства теплоенергетики - 25%) [6]. Що стосується донецького регіону, то тут у питаннях водоспоживання та водовідведення чорна металургія займає передові місця - 69,1% і 65,3% відповідно.

Проблема захисту водойм від забруднення стічними водами є однією з актуальних проблем нашого часу[8]. Вирішення цієї проблеми ведеться за наступними напрямками: раціональне використання води на промислових підприємствах, перехід на безводні технологічні процеси, повторне використання виробничих і міських стічних вод, оборотне водопостачання.

Кінцевою метою є створення систем водного господарства підприємств без скидання стічних вод у водойми. Системи замкнутого водопостачання - це основа формування раціонального водокористування та водовідведення на промислових підприємствах[2]. Наявність замкнутої системи водного господарства є одним з найважливіших показників технічного рівня промислових підприємств. Їх впровадження дозволяє різко знизити кількість стічних вод і зменшити споживання свіжої води, що дає значний екологічний ефект.

Слід зазначити, що Донецька область є одним з малозабезпечених прісною водою регіонів України. Історично склалося так, що великі запаси корисних копалин в Донецькому вугільному басейні сприяли бурхливому розвитку промисловості і значної концентрації населення в регіоні. Сформовані за два століття в області галузі промисловості характеризуються значним водоспоживанням[5]. Тому в регіоні існує гостра проблема забруднення водних ресурсів і пов'язаний з цим дефіцит якісних прісних вод для господарсько-питного водопостачання населення, сільського господарства, переробної промисловості та інших цілей. Саме тому реорганізація водного господарства металургійних підприємств галузі, спрямована на повсюдне створення безстічних, замкнутих систем водопостачання та скорочення споживання свіжої води є пріоритетним і актуальним завданням на даному етапі розвитку металургійної галузі.

1. Ціль, задачі, об'єкт і предмет дослідження, практичне значення отриманих результатів

Метою дослідження є розробка системи замкнутого водопостачання для підприємств чорної металургії, спрямованої на скорочення споживання свіжої води у галузі.

Досягнення цієї мети можливе при вирішенні наступних задач:

1) Теоретичної:

• вивчення існуючих напрямів використання води на підприємствах чорної металургії і систем виробничого водопостачання та водовідведення;

• аналіз системи замкнутого водопостачання як найбільш екологічно чистої;

• аналіз існуючих способів зниження водоспоживання на заводах чорної металургії за кордоном і в Україні;

2) Наукової:

• дослідження властивостей і хімічного складу поверхневого стоку, шахтних і морських вод, як можливих варіантів альтернативного водопостачання;

• обгрунтування доцільності використання поверхневого стоку, шахтних, морських вод в якості джерела підживлення замкнутої системи водопостачання;

3) Технологічної: розробка системи замкнутого водопостачання з використанням альтернативних джерел води для підживлення замкнутого циклу.

Об'єктом дослідження є водоспоживання підприємств чорної металургії.

Предметом дослідження є закономірності використання води чорною металургією, впровадження замкнутих циклів і альтернативних джерел водопостачання у цю галузь.

Практична значимість отриманих результатів полягає в розробці та пропозиції шляхів скорочення водоспоживання на заводах чорної металургії та переходу даної галузі на безстічне виробництво.

2. Джерела утворення стічних вод на заводах чорної металургії

2.1 Джерела стокоутворення у доменному цеху

Стічні води в доменному виробництві утворюються при очищенні доменного газу, гідравлічної збірці осілого пилу і просипу в підбункерних приміщеннях, а також від установок грануляції доменного шлаку і розливних машин.

На 1000 м3 газу утворюється 4-6 м3 стічних вод[1]. Стоки пофарбовані в червоно-бурий колір, для них характерний високий вміст завислих речовин, крім того в них присутні іони кальцію, магнію, хлориди і сульфати.

Від доменного цеху утворюються також забруднені води з підбункерних приміщень[3]. При транспортуванні і дозуванні шихти в підбункерних естакадах виділяється пил і прокидається деяка кількість матеріалу на підлогу, який прибирають водою змивом з дірчастих труб[2].Загальна кількість стічних вод, що утворюються від змиву пилу, складає в середньому 300-360 м3/год на кожну доменну піч. Стічні води забруднені тільки механічними домішками - дріб'язком агломерату у вигляді частинок руди, коксу й вапняку.

У процесі грануляції доменного шлаку стічні води утворюються в кількості 2 м3 на 1 т гранульованого шлаку[7]. Стічні води мають підвищену температуру (до 60 °С) і високу концентрацію зважених часток - до 2,0 г/л.

Стічні води розливних машин утворюються від охолодження чавуну, розлитого в мульди на машині, і від охолодження злитків чавуну після машини на вагонах. Кількість стічних вод від даного технологічного процесу становить 70-80% споживаної на охолодження води. Стічні води мають високу лужність і містять до 200 мг / л суспензії.

2.2 Джерела стокоутворення у сталеплавильних цехах

Стічні води в сталеплавильному виробництві утворюються при очищенні газів мартенівських печей, конверторів та електросталеплавильних печей, установок безперервного розливання сталі і при обмивання котлів-утилізаторів. Як відомо, зміст дрібнодисперсного пилу в відведених газах після мартенівських печей досягає 30 г/м3. Питома витрата води в системах газоочистки прийнята 2 м3 на 1000 м3 газу. У киснево-конверторному процесі рідкий чавун продувають повітрям, збагаченим киснем. При цьому утворюються 1200-1600 м3 газів, що відходять на 1 т виплавленої сталі[3]. Газ містить дрібний металевий пил, що обумовлює значний вміст завислих речовин в стічній воді від очищення газу - до 7000 мг/л при виробництві сталі і 15000 мг / л - при виробленні напівпродукту. Аналогічно роблять очищення водою газів від електросталеплавильних печей.

Кількість стічних вод від газоочистки становить 4,5-6,5 м3 на 1 т виплавленої сталі. У стічних водах міститься від 200 до 500 мг/л завислих речовин[5].

Для утилізації тепла відхідних газів майже за всіма мартеновскими печами, нагрівальними печами та конверторами встановлюють котли-утилізатори. В результаті їх обмивки утворюються стічні води, забруднені механічними і хімічними домішками. Кількість стоків від промивання одного котла складає в середньому 70 м3/год[5].

В наш час на багатьох металургійних заводах впроваджуються установки безперервного розливання сталі. Обсяг стічних вод від однієї установки складає до 300 м3/год. Самостійне значення мають стічні води феросплавних заводів і флюсоплавильного виробництва. Ці підприємства зазвичай розташовані окремо від власне металургійних заводів. Стічні води утворюються при очищенні газів, розливанні і грануляції феросплавів і виробництві електродної маси[2]. Стоки їх також характеризуються наявністю зважених речовин, але склад їх має деяку специфіку: стоки володіють лужною реакцією, містять підвищений сухий залишок і феноли, ціаніди і роданіди, марганець, фтор, хром, миш'як, ванадій і інші.

2.3 Джерела стокоутворення у прокатних цехах

Стічні води прокатних цехів утворюються при охолодженні валків, шийок валків і підшипників, змиві і транспортуванні окалини, а також при охолодженні допоміжних механізмів. У трубопрокатному виробництві утворення стічних вод додатково пов'язано з процесом гідравлічного випробування труб.

Прокатні цехи є значними споживачами води. Кількість стічних вод від цих цехів коливається від 3 до 16 м3 на 1 т прокатаного металу, а в цілому обсяг стічних вод прокатного виробництва становить від 30 до 50% загальної їх кількості від металургійного заводу з повним технологічним циклом[5].

При травленні втрачається від 0,5 до 2,5% металу, а витрата кислот становить 1,5-2,5% від маси протравленого металу[2]. Для травлення легованих сталей і титанових сплавів широко застосовуються водні розчини азотної (8-30%) і плавиковою (1-10%) кислот, які забезпечують отримання поверхні високої якості.

При накопиченні продуктів взаємодії кислот з залізом, нікелем, хромом, титаном та іншими компонентами, розчин підлягає зливу.

Склад відпрацьованих травильних розчинів залежить від сортаменту сталей. Основними забруднюючими компонентами азотно-плавикових травильних розчинів є залізо, хром, нікель, а після травлення титанових сплавів - титан. Обсяг стічних вод, який утворюється від промивання металу після операцій травлення, становить 3 м3 на 1 т обробленого кислотою металу. На сучасних заводах обсяг промивних вод досягає 300-400 м3/год і більше[1].

3. Аналіз існуючих систем виробничого водопостачання

Системи промислового водопостачання (СПВ) встановлюють за певними схемами, які являють собою сукупність споруд водопроводу і послідовність розташування їх на місцевості. Проектування будь-якого водопроводу починається з викреслювання його схеми в плані та визначення складу споруди. Зазвичай в початковій стадії проектування складають дві (або більше) можливі схеми водопостачання, які є варіантами проекту майбутнього водопроводу. Потім проводиться техніко-економічний розрахунок - порівняння варіантів, вибирають найбільш вигідний. За обраною схемою остаточно проектують і розраховують всі пристрої СПВ. Існують 3 основні схеми СПВ: прямоточна схема, прямоточна з повторним використанням води й оборотна. Існують також комбіновані схеми водопостачання. Назва систем водопостачання в інженерній практиці повторює назву відповідної схеми[4].

3.1 Прямоточна система виробничого водопостачання

Прямоточна система передбачає одноразове використання свіжої води в металургійному циклі, її очищення і скидання у водоймище. Таку систему передбачають тільки у випадку досить надійної технології очищення вод при явній недоцільності оборотного водопостачання.

При роботі прямоточної системи (малюнок 3.1) з джерела водопостачання забирається необхідна споживачам кількість води. Тому, продуктивність водозабірних пристроїв, очисних споруд і насосів першого підйому доводиться вибирати з умов покриття повної потреби підприємства в воді за добу максимального водоспоживання. Це збільшує розміри і потужності цих елементів[6]. Зростає і споживання електроенергії. Крім того, потрібно вибрати джерело з достатнім дебітом води. Недоліком прямоточної системи є і те, що відпрацювала вода скидається в природні водойми, дебіт яких повинен дозволяти поглинути ці скиди без порушення екологічної рівноваги.

На жаль, але ця не екологічна система водопостачання існує на багатьох підприємствах України, в тому числі і на металургійних заводах.[5] У разі застосування такої системи водопостачання, з одного боку, споживається значна кількість води, а з іншого, черз існування на металургійних підприємствах недосконалої системи очищення стічних вод, недостатньо очищені стічні води потрапляють у водойму. Отже відбувається прискорене їх забруднення. Дана схема водопостачання є найбільш «брудною» з екологічної точки зору.

3.2 Послідовна система виробничого водопостачання

Більш екологічними є послідовні системи водопостачання, які передбачають після використання води в будь-якому технологічному процесі її повторне застосування без очищення і охолодження на інші технологічні цілі.

Якщо серед споживачів технічної води мається споживач з великою витратою, скидна вода від якого за кількістю і всіма параметрами може задовольняти решти споживачів, то в цих випадках застосовують систему повторного використання води (малюнок 3.1)[7]. Ця система працює за прямоточним режимом, але з джерела забирається тільки та кількість води, яку необхідно споживачеві з великою витратою, а інші використовують його скидну воду[1].

Дана система дозволяє скоротити кількість природної води, що забирається і стоків, що скидаються, знизити продуктивність і здешевити всю систему водопостачання. Але вона також як і прямоточна система значно забруднює водойми[6].

Прямоточная и последовательная системы водоснабжения

Рисунок 3.1 – Прямоточна та послідовна системи водопостачання

1 – річковий водозабір; 2 – насосна станція 1-го підйому; 3 – станція водоочистки; 4 – насосна станція 2-го підйому;

5 – трубопровід свіжої води; 6 – промислове підприємство;7 – трубопровід відпрацьованоїводи; 8 – станція очистки стічних вод; 9 – скидання води у водойму; 10 – водоохолоджуючий пристрій; 11 – камера збору; 12 – насосна станція оборотної води

3.3 Оборотна система виробничого водопостачання

Найбільш досконалим є оборотне водопостачання, у разі якого вода, що використовується в будь-якому технологічному процесі, після очищення або охолодження або після одночасно і очищення, і охолодження використовується в тому ж виробництві на ті ж технологічні потреби. У цьому випадку з водного об'єкта в процесі експлуатації роблять забір тільки 3-5% загальної кількості води. Розрізняють такі типи систем оборотного водопостачання:

  1. локальна - вода після відновлення споживчих якостей використовується в обороті одного або послідовно в декількох технологічних процесах;
  2. централізована - вода після різних операцій проходить обробку єдиним потоком, після чого повертається у виробництво;
  3. змішана - води однієї оборотної системи використовуються в іншій оборотній системі.

Оборотні системи відкривають великі можливості у здешевленні системи водопостачання, скорочення споживання свіжої води і скидання забруднених стоків.[7].

Для створення оборотної СПВ використовується та обставина, що 75-85% технічної води в технологічних апаратах тільки нагріваються і після охолодження можуть використовуватися повторно.

В системі оборотного водопостачання (малюнок 3.2) насоси Нс2 подають воду через водопровідну мережу споживачам[5]. Нагріта і забруднена у споживачів вода за системою трубопроводів направляється на станцію очищення забруднених вод (ОЗВ). Після очищення, але ще тепла вода збирається в резервуарі (РОВ), а з нього насосами станції оборотної води (НОВ) подається на охолоджуючі пристрої (Гр). Охолоджена вода знову подається споживачам насосами Нс2.[8]

Оборотная система водоснабжения

Рисунок 3.2 – Оборотна система водопостачання

1 – водозабірний пристрій; 2 – насосна станція 1-го підйому; 3 – станція очистки природної води;

4 – охолодження; 5 – насосна станція 2-го підйому; 6 – станція очистки забруднених вод; 7 – резервуар очищеної води; 8 – насосна станція оборотної води

Хоча це більш прогресивна система водопостачання, оскільки вона дає істотну економію водних ресурсів, у цієї системи є свої недоліки. Вода поступово змінює свої якості і стає непридатною для використання, а частина її взагалі втрачається при випаровуванні і краплинному віднесенні в атмосферу. Для заповнення цих втрат і відновлення якості води здійснюють «продувку» системи, тобто частина оборотної води скидається, а система підживлюється свіжою чистою водою.

Оборотні системи споруджуються як за технічними умовами, екологічним вимогам і економічних міркувань[2]. За технічними умовами застосування даної системи може виявитися просто необхідно тому, що дебет наявного природного джерела води недостатній для здійснення прямоточного водопостачання.

Необхідність оборотних систем обумовлюється і екологічними вимогами. Застосування оборотних систем дозволяє знизити кількість скидів забрудненої води у водойми[5].

Найбільш цінні з екологічної точки зору оборотні системи без скидання продувки - безстічні системи[5]. У безстічних (замкнутих) системах водопостачання на підприємствах замість свіжої води використовується очищена до норм якості технічної води суміш промислових і побутових стічних вод, що попередньо пройшли біологічне очищення. Біологічно очищені стічні води, що використовуються в технічному водопостачанні, повинні відповідати технічним, економічним і санітарно-гігієнічним вимогам.

З економічних міркувань використання оборотних систем водопостачання дозволяє знизити витрати на спорудження водозабірних пристроїв, насосних станцій першого підйому, водоводів, очисних споруд природної води і каналізаційних ліній.

3.4 Замкнута система виробничого водопостачання

Якщо оборотна система працює без будь-якого скидання оборотної води в джерело, то вона є замкнутою. Вода з джерела або іншої системи надходить у неї лише для поповнення втрат.[9] Такі системи є найбільш екологічно чистими. Це ідеальний цикл, до якого потрібно прагнути.

Замкнута система водопостачання - система водного господарства промислових підприємств, виробничих комплексів, що забезпечує повернення всіх рідких відходів після відповідної обробки для повторного використання або переробки на вторинну сировину.

Найбільш раціональним у вирішенні проблеми охорони водойм від забруднення стічними водами є створення замкнутих систем водопостачання та каналізації промислових підприємств з використанням очищених стічних вод у системах технічного та оборотного водопостачання та забором свіжої води з вододжерел переважно для цілей питного водопостачання[7].

Необхідність розробки і впровадження замкнутої системи водопостачання промислового підприємства залежить від ряду причин, а саме:

  1. від дефіциту води в районі чи області;
  2. від змісту у водогосподарському об'єкті забруднюючих речовин, близьких до їх ГДК у водоймі;
  3. від застосування сучасної маловідходної технології.

Доцільність застосування замкнутих систем визначається також ступенем шкоди, що спричиняється водоймі при скиданні неочищених або недостатньо очищених стічних вод; необхідністю вилучення із стічних вод цінних компонентів і їх утилізації; високими вимогами до якості стічних вод, що скидаються у каналізацію або водойми, бо іноді по ряду компонентів до скидається воді пред'являються вимоги вищі, ніж до якості питних вод, і тому скидання таких вод недоцільне.

Впровадження замкнутих систем обгрунтовується техніко-економічними розрахунками, причому в ряді випадків застосування таких систем, навіть при їх економічній недоцільністі, диктується необхідністю поліпшення санітарно-гігієнічних та екологічних умов на підприємствах, в ТПК. Крім вдосконалення методів очищення стічних вод та введення безводних процесів для створення таких систем необхідно розробити технологічні процеси, що дозволяють різко скоротити відходи виробництва і споживання води. [5]Застосування раціональних схем водопостачання підприємств з багаторазовим використанням води у виробництвах і створення внутрішньоцехових оборотних систем, що включають локальні споруди очищення найбільш забруднених стічних вод, дають можливість різко скоротити кількість стічних вод, що надходять на позамайданчикові очисні споруди. Причому на ці споруди надходять тільки води, що містять біохімічно руйновані з'єднання, що дозволяє повернути очищену воду в системи технологічного та оборотного водопостачання.

У перспективі впровадження замкнутих систем призведе до повного виключення попадання забруднень зі стічними водами в навколишнє середовище і практично повного припинення споживання свіжої води на технічні потреби. Для поповнення безповоротних втрат будуть використовуватися очищені зливові, дренажні і особливо господарсько-побутові стічні води[9]. Процес переходу на такі замкнуті системи з економічних, технічних і інших причин потребують значного часу.

Вже перші досліди з розробки, проектування, налагодження та експлуатації замкнутих систем показали, що вони вимагають принципово іншого підходу. Необхідно одночасно вирішувати дві проблеми:

  1. змінювати основну технологію з метою оптимального використання сировинних ресурсів та впровадження маловодних і безводних процесів;
  2. створювати досконалу замкнуту систему очищення і послідовно-повторного використання води у виробництві.

Найбільш складною і важливою задачею є рішення першої проблеми, так як вона охоплює практично всі галузі економіки.

Створення замкнутої системи водного господарства передбачає впровадження ефективних, насамперед фізико-хімічних, методів очищення стічних вод, встановлення науково обгрунтованих гранично допустимих концентрацій солей, нафтопродуктів та інших компонентів в оборотній воді з урахуванням її епідеміологічної та токсикологічної безпеки для кожного замкнутого циклу, створення максимально можливого кількості локальних замкнутих циклів з ??багаторазовим використанням води в них, витяг зі стічних вод цінних компонентів, переробку з метою утилізації виділених опадів і засолених вод. Звичайно, в замкнених системах частка оборотного водопостачання повинна бути доведена до граничної величини.

Відмінною особливістю замкнутих безстічних і безвідходних систем водного господарства є необхідність мати в їх складі так звані хвостові установки, наявність яких і дозволяє зробити систему замкнутою. До них відносяться установки переробки та утилізації концентрованих відпрацьованих технологічних розчинів, зневоднення та сушіння опадів. Наявність таких установок ускладнює і здорожує систему, яка по суті являє хіміко-технологічний комплекс (цех) з виробництва чистої води. Крім підвищених капітальних і експлуатаційних витрат, необхідно високопродуктивне обладнання (механічного зневоднення, знесолення тощо), складні прилади та засоби обчислювальної техніки, висококваліфікований обслуговуючий персонал. У цьому випадку цех водопостачання стає з другорядного основним[9]. Організація замкнутої системи вимагає одночасної опрацювання всіх елементів водного господарства у їх взаємозв'язку, а не тільки її окремих частин (чистих і брудних оборотних циклів, локальних споруд з очищення стоків та ін.) Дійсно, в системі проводиться очищення всіх зливових вод, на хвостових ділянках переробляються всі відходи від локальних циклів та інше. Все це повинно бути ув'язано в єдиному господарстві. Створення замкнутої системи вимагає спільних зусиль фахівців різних напрямів: технологів, економістів, гігієністів.

Висновки

До кінця нашого століття світовий обсяг стічних вод досягне 2500 кубічних кілометрів на рік. На розбавлення навіть очищених вод потрібно не менше 20-25 тис. кубічних кілометрів чистої води. Враховуючи, що поновлювані ресурси прісних вод Землі становлять близько 47 тис. кубічних кілометрів на рік, ми прийдемо до висновку, що таку кількість чистої води просто нізвідки буде взяти. Як уникнути всього цього? Відповідь одна: треба берегти води, охороняти водойми від забруднення, шанобливо ставитися до найціннішої на Землі речовини. У наші дні таке ставлення до води повинно вилитися в абсолютно конкретну форму - форму безстічної технології, за якої виробничі стічні води не утворюються і не скидаються. Зміна технології використання води - життєва необхідність, єдиний шлях попередити виснаження прісних вод на нашій планеті.

У світі існує достатньо методів зниження водоспоживання і забруднення природних джерел води. Зокрема для металургії це:

  1. Впровадження «сухих» методів газоочистки дозволяє скоротити водоспоживання на 15-20%;
  2. Використання водоповітряної промивки металу в процесі прокатки і травлення;
  3. Застосування каскадних і протиточних систем промивки металу;
  4. Послідовна передача надлишкової або продувочной води від споживачів з більш високими вимогами до якості води споживачам з більш низькими вимогами;
  5. Перехід від локальних до централізованих систем водопостачання груп цехів з ідентичними вимогами до якості води (при цьому відбувається усереднення якості води, що, як правило, сприяє її стабілізації та інтенсифікації процесу очищення);
  6. Исключение воды из процессов грануляции шлака;
  7. Витрата води, що йде на охолодження металургійних агрегатів, може бути значно скорочений за рахунок розширення обсягу впровадження випарного охолодження доменних, мартенівських і нагрівальних печей;
  8. Створення замкнутих циклів водопостачання;
  9. Використання альтернативних джерел води для підживлення замкнутих циклів водопостачання (дощових, талих, морських, шахтних)[9].

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2013 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.

Перелік посилань

  1. Аксенов В.И. Замкнутые системы водного хозяйства металлургических предприятий / В.И.Аксенов – М.:Металлургия, 1991. – 272 с.
  2. Алферова Л.А. Замкнутые системы водного хозяйства промышленных предприятий, комплексов и районов. / Л.А. Алферова, А.П. Нечаев – М.: Стройиздат, 1987. – 472 с.
  3. Кашуба А.И. Нормирование водопользования в черной металлургии./ А.И.Кашуба. – М.: Металлургия, 1991 г. ? 112с.
  4. Яковлев С.В. Очистка производственных сточных вод. / С.В. Яковлев. – М.: Металлургия, 1985 г. – 335с.
  5. Долина С.В. Сточные воды предприятий черной металлургии Украины и способы их очистки: Справочное пособие/ С. В. Долина и др. – Днепропетровск, 2003. – 50 с.
  6. Сериков Н.Ф. Водное хозяйство заводов черной металлургии/ Н. Ф. Сериков и др.– М.: Металлургия, 1973.-402 с.
  7. Мягкий Д. Д., Ерошкина Н. Е., Лыков И. В. Очистка и использование сточных вод оборотного водоснабжении в металлургии// Вода та водоочисні технології.- 2006. №4.-с. 37-39 с.
  8. Абрамов Н.Н. Водоснабжение предприятий черной металлургии [электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.bibliotekar.ru/spravochnik-15/144.htm.
  9. Селицкий Г.А. Основные мероприятия по охране водных ресурсов в черной металлургии [электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.ecoindustry.ru/magazine/archive/viewdoc/2005/10/381.html.