ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

1. Актуальність теми

Релігійні заборони мають велике значення, як с точки зору сакралізації профаного світу, звичайного життя, так і для конфесійної самоідентифікації. Багато віруючих досить автоматично їх виконують, але не завжди розуміють їх глибинне значення. Тому релігійні заборони постають вже як норми звичайного життя, що закріплені традицією, тобто стає фактором побутової сакралізації.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Мета роботи – простежити особливості релігійного табуювання як процесу в історії, насамперед в релігіях авраамічного кола, та сучасної сакралізації повсякденності. Пояснити сутність впливу системи заборон на віруючих.

Виходячи з поставленої мети встановлюються наступні завдання:

  1. Розкрити поняття сакрального та профаного.
  2. Розкрити табу та табуювання, як об’єкт релігієзнавчого дискурсу.
  3. Розглянути особливості релігійне табуювання в первісному суспільстві.
  4. Рисвітлити заборони та приписи в релігіях авраамічного кола.
  5. Визначити місце релігійних заборон в сучасності.

Об'єкт дослідження: сакральне в релігійній свідомості.

Предмет дослідження:релігійне табуювання як процес сакралізації повсякденності.

Методологія дослідження

Методологічною основою дослідження є система наукових принципів і методів, що спираючись на діалектику й досягнення вітчизняної і світової релігієзнавчої науки. Дослідження побудоване на основі системного підходу і проблемно-хронологічному та компаративному методах, що дало змогу системно і всебічно висвітлювати події, факти і явища. Методи, форми і засоби наукового пізнання спираються на принципи наукової об’єктивності, позаконфесійності та історизму.

3. Огляд досліджень та розробок

Вибір джерельної бази дослідження обумовлений метою та завданнями роботи, її структурою, проблемно-хронологічним спрямуванням та системним підходом, необхідністю пошуку таких носіїв інформації, які б дозволили виявити фактологічний матеріал й сформулювати теоретичні судження та висновки дослідження. Основною джерельною базою дослідження є архівні документи і матеріали, інтерв’ю, а також Священні тексти авраамічних релігій (Тора, Біблія, Коран, тощо), інша релігійна література.

Основніпраці, які приділяють увагу табуюванн, як системі загальних заборон, це Дж. Фрезера «Різновиди табу» [21], К. Леві-Стросса «Первісне мислення» [14], Ф. Штейнера «Первісні релігії» [26], Е. Тайлор«Первісна культура» [18], З. Фрейд «Тотем і табу» [25], та ін. Що стосується іудаїзму то це такі дослідження, як А. Кармель «Іудаїзм. Єврейський образ життя» [10], Ю. Велльгаузен «Введение в историю Израиля» [8], А. Ранович «Очерки истории древнееврейской религии», М. Мендельсон «Иерусалим», М. Гірш «19 писем об иудаизме» [7] тощо. Християнство та іслам розглядали А. Гейгер «Первоначальный текст и переводы Библии» [6], М. Поснов «История христианской церкви», И. Свенцицкая «Первые христиане и Римская империя», Л. Климович «Ислам», Г. Керимов «Шариат: закон жизни мусульман» [11] тощо.

4. Основний зміст роботи

У первісній релігійній системі табу базується на заборонах, які проголошують вождь, шаман, які обрані богами та потойбічними силами, для передання своїх законів та заборон. Розвиток умов матеріального життя людей призводить до того, що на певному етапі історії, у ранньородовому суспільстві, складаються й гносеологічні передумови появи релігії [14]. Вони пов'язані із здатністю абстрактного мислення і фантазії в умовах обмеженості знань відриватися від дійсності, уособлювати таємничі сили довкілля, абсолютизувати й догматизувати певні риси пізнавальної діяльності, створювати образи надприродного, викликати віру в його існування та його здатність впливати на людину і її повсякденного життя. Наявність означених причин та передумов релігійних вірувань з необхідністю привела до віри в існування особливих, таємничих сил природи та уявлення про можливість чаклунського впливу на них. Народи Полінезії представляють найбільш ранні з доступних нашому безпосередньому спостереженню стадії розвитку людини, а саме суспільства родового ладу в чистому вигляді [4]. Полінезія – це група островів Океанії, які знаходяться у центральній частині Тихого океану. Табу – розповсюджена в традиційному полінезійському суспільстві система заборон, порушення яких карається надприродними силами. Вона становить винятковий інтерес для дослідників, Звичай табу вперше був описаний Дж. Куком в його описовій характеристиці аборигенів островів Тонга (Полінезія) у 1771. В свою чергу Дж. Фрезєр першим звів воєдино усі факти, що відносяться до табу, і ввів це явище у вигляді терміну в науковий обіг [25].

Переміщення вождя по острову

Додаток 1 – Переміщення вождя по острову

Табу вважалося, як «священне» так і «прокляте». У формі священного воно було актуалізоване для вождів і всього, що було пов’язане з їх діяльністю. Майно, храми, навіть та територія де ходив вождь, вважається забороненою. Для того, щоб увесь острів не став «табу», вождя носили на спеціальному кріслі, або пристроях, які не дозволяли йому торкатися землі [22]. У формі «проклятого» табу стосувалося злих богів, що розповсюджували хворобу і смерть. Стосовно цього, цікавий факт подає З. Фрейд в своїй роботі «Тотем і табу». Він стверджує, що коли людина вмирала, все що було нею нажито і чим вона користувалася у повсякденному житті, повинно бути знищено, адже люди вірили, що, це робиться для того, щоб уберегти всіх інших від жахливих наслідків смерті. Виділяють ще два різновиди табу: приватні та суспільні [13]. Приватні оточуються позначками на деревах (зарубка на дереві), суспільна позначалась проголошенням, або стовпом з бамбуковим листям. Мітки встановлювалися для того, щоб людина знала, що даний предмет або територія знаходиться під табу, отже, при порушенні накладає на себе небесну кару або репресивні покарання. Знаки, так само встановлювалися, наприклад, на тій території, де жив вождь, адже скрізь де він ходив, і до чого доторкався, було табу.

Зарубки на дереві,як основа табу

Додаток 2 – Зарубки на дереві
(анімація: 6 кадрів, 10 циклів повторення, 88,6 килобайт)

Однією з найдавніших етнонаціональних релігій є іудаїзм, якому належить особливе місце в історії релігії та світової культури [10]. Іудаїзм — одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного Бога-Творця й володаря Всесвіту. На відміну від первісних заборон, які були зокрема усні, іудаїзм підкорюється письмовим законам та заборонам. Іудеї дотримуються 613 вимог Тори (Міцвот). 365 із них (за кількістю днів сонячного року) забороняють певні вчинки, наприклад «не вбий», «не кради», 248 (за кількістю органів людського тіла) наказують, наприклад «шануй батька і матір твою» [19]. Кожна з цих вимог розроблена до найменших дрібниць. Свідоме порушення заборон карається знищенням, а не свідоме – людина зобов’язана принести очищувальну жертву (халат). Відмінність між знищенням (карет) та смертю, послана з небес, полягає у тому, що на знищеного кара чекає і після смерті, тобто по тому, як він залишить цей світ. Смерть, що послана з небес, несе спокуту [5].

Що стосується пізніх авраамічних релігій, можна сказати наступне. Основні напрямки християнства: 1) католицизм; 2) православ'я (існує 15 автокефальних православних (самостійних) церков, визнаних як канонічні, а також не менше 10 автокефальних, але не визнаних іншими, та кілька автономних церков); 3) протестантизм (лютеранство, кальвінізм, англіканство) – та велика кількість конфесій, з яких багато перетворилися в самостійні церкви [1]. Християнську основу релігійних заборон складає Святе Письмо, але на відміну від іудаїзму, шанується також закони Нового Завіту. Також за багато століть у католицизмі були введені допоміжні закони, та заборони, які прописані вже Папою Римським (енцикліка – основний папський документ з різних питань адресований вірянам, єпископам, архієпископам. Папа звертається нею до всієї церкви. Вона є другим за важливістю документом після Апостольської Конституції. В католицькій церкві практикується написання енциклік з часу понтифікату Бенедикта XIV [6]. Загалом все це і створює світ релігійних заборон і законів, прописаних насамперед для віруючих католицької традиції).Закони і заборони поширюються на віру і спосіб життя людини, їжу та напої, на весь повсякденних світ.

В ісламі всі закони і заборони передбачені Шаріатом (сукупності правових, морально-етичних і релігійних норм  ісламу, що охоплює життя мусульманина і проголошується як «вічне і незмінне» божественне настановлення). Головні джерела Шаріату – Коран і Сунни, і всі інші джерела не повинні їм суперечити. Іноді Шаріат помилково ототожнюють з мусульманським правом. Насправді Шаріат охоплює значно більше коло питань. Іслам є найдосконалішою системою релігійних заборон, бо вони прописані у будь-якому питанні, на всі випадки життя мусульманина. Заборони Шаріату охоплюють торгівлю і фінанси, мусульманський піст, мистецтві, сімейно-шлюбних питаннях, харчові питання тощо [11]. Також є покарання за аморальні та гріховні поступки. Сучасне розуміння і слідування заборонам відрізняється від первинного. Можемо простежити, що в сучасному світі не настільки суворо забороняються взаємини мусульман з немусульманами, як спочатку [12]. Лідери країн обговорюють проблемні питання та пропонують свою допомогу. В країнах з ісламським населенням сильних відмінностей від первинного розуміння законів не спостерігається, що не можна сказати про Західну Європу [11].Не всі країни влаштовує міграція мусульман на їх території, наприклад Францію і Бельгію, в яких влада забороняє деякі закони Шаріату. А Німеччина, навпаки, ставиться досить лояльно і доброзичливо. У Північній Америці (після теракту 11 вересня 2001 року), спостерігається агресивне ставлення до людей, які сповідують іслам, і обмежують права мусульман та їх віру [17]. Таким чином, слідування заборонам Шаріату, відрізняється у різних країнах Західної Європи та Південної Америці, але з часів секуляризації, спостерігається вплив держав на трансформацію законів Шаріату (заборона мати багато дружин, носити хіджаб, тощо), що впливає на життя мусульман.

Висновки

Досліджуючи релігійні заборони можна зробити наступні висновки:

Сукупність табу, що накладаються жерцами і вождями, охоплювала різні сторони життя і поширювалася на слова (заборона вимовляти імена людей, небіжчиків, духів, богів, назви тварин і ін.); людей (жінок, воїнів, правителів тощо); тіло людини і частини тіла; спілкування, сексуальні і шлюбні відносини, різноманітні форми і види поведінки, дії повсякденного життя (відкриття обличчя, вихід з житла та ін.); їжу і питво; тварин, рослини, різні предмети і символи предметів (землю, зброю, амулети тощо), відвідування тих чи тих місць тощо. Відповідно до існуючих заборон, порушення заборони мало наслідком кару надприродних сил (у вигляді причини, хвороби або смерті).

Заборони і приписи в релігіях авраамічного кола відрізняються один від одного. Іудаїзм є першою й найдавнішою монотеїстичною релігійною системою. Ця релігія зі всіма її догматами та обрядами, багатими історико-культурними традиціями, що зафіксовані у священних писаннях. у житті кожної людини існують заборони, яки вона приписує, або виносить із будь якого переліку законів. Що стосується іудеїв, то основою їх заборон є міцвоти. Це перелік заборон, які караються законом, їх не можна порушувати з моральної сторони. Віруюча людина ніколи не переступить через заборони Бога, тому що вона не зможе далі спокійно жити. 7 обов’язкових заборон, приписані Міцвой, стає образом життя кожного іудея. Він змалку засновує ці заборони, і стає нормою, що людина живе та нє замислюється над цим, що вона повинна слідкувати їм. Це все «у крові», людина живе за правилами, які стали традицією. Загалом, християнство та іслам має схожі аспекти. Релігійні заборони передбачені в обох випадках у Священних Писаннях (в християнстві це обумовлене Біблією, в ісламі Шаріатом (на основі Корану та Сунни). Але на відміну від християнства, іслам контролює повсякденне життя мусульман, навіть дуже інтимні моменти і від цього не можливо відректись. В обох релігіях заборони контролюють харчові, шлюбні, етичні питання. Відмова від чогось дає людині можливість перевірити свою силу волі і терпіння перед Богом і є засобом для "приборкання пристрастей".

Перелік посилань

  1. Библия. Книга священного писания. Ветхого и Нового завета. (синодальный перевод) – К. Украинское библейское общество. 2005. – 1232 с.
  2. Библейская энциклопедия. – М. «Свет на Востоке». 1989. – 902 с.
  3. Велльгаузен Ю. Введение в историю Израиля / Ю. Велльгаузен. – М. «Наука». 2000. – 279 с.
  4. Вигтенштейн Л. Заметки о Золотой ветви Дж. Фрезера / Л. Вигтенштейн // Историко-философский ежегодник. – М.: «Наука» 1989. – 357 с.
  5. Вук Г. 8 вопросов об иудаизме / Г. Вук – М. «Просвещение». 1988. – 328 с.
  6. Гейгер А. Первоначальный текст и переводы Библии / А. Гейгер – М.«Наука». 1993. – 357 с.
  7. Гирш М.Р. 19 писем об иудаизме / М.Р. Гирш – М. «Наука». 1987. – 286 с.
  8. Еврейская энциклопедия – М. «Просвещение». 1990. – 541 с.
  9. Каниткар В.П. Иудаизм / В.П. Каниткар – М. «Просвещение». 1998. – 434 с.
  10. Кармель А. Іудаїзм. Єврейський образ життя / А. Кармель – К. «Юніверс». 2001. – 306 с.
  11. Керимов Г.М. Шариат: закон жизни мусульман / Г.М. Керимов – М. «Диля». 2010. – 502 с.
  12. Коран. Перевод с арабского языка Кулиев Э.Р. – М. «Умма». 2005. – 653 с.
  13. Леви-Брюль К. Сверхъестественное в первобытном мышлении / К. Леви-Брюль – М. «Просвещение» 1998. – 498 с.
  14. Леви-Стросс К. Первобытное мышление / К. Леви-Стросс - М. «Наука» 2000. – 425 с.
  15. Найдыш В.М. Философия мифологии / В.М. Найдыш – М. «Гароарики» 2001. – 554 с.
  16. Попова М.А. Фрейдизм и религия / М.А. Попова – М. «Наука» 1985. – 400 с.
  17. Сурдель Д., Сурдель Ж. Цивилизация классического ислама / Д. Сурдель, Ж. Сурдель – Е. «У-фактория». 2006. – 538 с.
  18. Тайлор Э.Б. Первобытная культура / Э.Б.Тайлор– М. «Просвещение» 1989. – 574 с.
  19. Тора. – М. «Мосты культуры» 2007. – 378 с.
  20. Уотс А. Книга о табу / А. Уотс – М. «Наука» 2001. – 453 с.
  21. Фрезер Дж. Дж. Разновидности табу / Дж. Дж. Фрезер - М. «Наука» 1985. – 425 с.
  22. Фрезер Дж. Дж. Золотая ветвь / Дж. Дж. Фрезер – М. «Наука» 1983. – С. 188–250.
  23. Фрезер Дж. Дж. Фольклор в Ветхом Завете / Дж. Дж. Фрезер – М–Л. Государственное социально-экономическое издательство 1987. – 437 с.
  24. Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов / З. Фрейд – СПб. «Азбука-классика» 2004. – 419 с.
  25. Фрейд З. Тотем и табу / З. Фрейд – СПб. «Азбука-классика» 2005. – 256 с.
  26. Штейнер Ф. Первобытные религии / Ф. Штейнер – М. «Наука» 1987. – 470 с.
  27. Элиаде М. Священное и мирское / М.Элиад – М.: «Наука» 1997. – 455 с.