Біографія
Особистісне становлення
Я, Агафонов Олександр Олександрович, народився 23 червня 1992 в м. Макіївка, Донецької області ( Україна ). Мої батьки, якими я пишаюсь: Агафонова Ірина Іванівна та Агафонов Олександр Васильович, дали мені гарне виховання та навчили мене всім тонкощам та правилам життя. Моя мати зараз домогосподарка, але у минулому студентка ДонНУЕТ ім Туган–Барановського. Довгий час працювала ревізором, але після мого народження вирішила піти з роботи. Мій тато, випускник ДПІ ( зараз ДонНТУ), професор, доктор технічних наук та лауреат державної премії України. Працює зараз в ЗАТ "Донецьксталь", на посаді директора проектного та науково–досліднецького центру.
Я друга дитина в сім'ї. В мене є старша сестра, Агафонов Анастасія Олександрівна. Так само випускниця ДонНТУ.
Ріс я спокійною та дуже сором'язливою дитиною, але при цьому дуже допитливою. На мій жаль дитинство дуже швидко променуло, та настав той день, коли мені випав мій перший життєвий етап – школа.
Професійне становлення
У 1999 році для мене відчинилися двері моєї школи – Навчально–виховний комплекс № 49 "Надія". У мене був клас з творчим ухилом. Тому, навчання давалося мені дуже легко. Було присутньо дуже багато завдань творчих: від виробів своїми руками та до написання віршів та книги. Особливо добре пам'ятаю свого директора – Федорову Тетяну Іванівну. На жаль, вона в моєму класі не викладала, але для нас усіх її авторітет не підлягав сумніву. Не можу не згадати свого вчителя біології – Пономарьову Ніну Михайлівну. Її уроки я дуже любив, бо там я завжди дізнавався багато нового. Та звичайно ж, як я можу забути, свого першого вчителя – Четверикова Тетяну Анатоліївну і свого класного керівника у 10–11 класах – Храпко Інну Миколаївну. Ці люди багато чому мене навчили у мої шкільні роки. У школі найбільше я полюбляв інформатику, біологію та всесвітню історію. У шкільні роки відвідував секцію футболу.
Багато хто зазнавав труднощі у кінці 11 класу, при виборі вищого навчального закладу, але не я. Я вирішив йти по стопах свого батька. Та з 2009 року, я є студентом Донецького Національного Технічного університету, факультету інженерної механіки та машинобудування. Коли я вступав до ДонНТУ, вже не було спеціальності, яку закінчував мій тато, але була спеціальність, яка стала послідовником-КПМО (комп'ютерне проектування мехатронного гірничого обладнання). І тому, при заповненні анкети, я поставив тільки цю спеціальність. Чотири роки навчання на бакалаврі, були зовсім не прості. За ці роки я познайомився з величезною кількістю розумних людей, які мене багато чому навчили і продовжують допомагати мені відтворюватись фахівцем в моєї галузі. Особливо складно було пройти Шевченко Феофана Леонтійовича та його предмет: " Опір матеріалів". Але коли пішли профільні предмети, дійсно стало цікаво вчитись.
З науковою діяльністю, мене познайомили 2 людини – д.т.н., професор Семенченко Анатолій Кирилович та мій науковий керівник д.т.н., професор Шабаев Олег Євгенович. З такими гігантами в науці, я не відчував і не відчуваю труднощів у навчанні і в написанні магістерської роботи. Олегом Євгеновичем опубліковано близько 100 наукових статей і винаходів,він є співавтором 2–х монографій та навчального посібника. З 2013 року, продовжую своє навчання на магістратурі.
Університет став для мене не тільки місцем навчання, але й місцем яке дало мені путівку в життя.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У 2011 році, я вирішив, що не варто зупинятись тільки на тому, щоб закінчити університет і йти працювати. Тому, я та моя сім'я вирішили, що краще, по закінченню університету, продовжити навчання за кордоном з подальшим працевлаштуванням. З 2011 року, став наполегливо займатись англійською мовою та підготовкою до іспиту з іноземної мови.