Біографія
Особистісне становлення
Я, Руслан Ігорович Божко, народився 24 лютого 1992 р в м. Донецьк. З раннього віку був активною дитиною, прагнув пізнавати нове, ставив багато запитань, намагався сам знайти на них відповіді. У дитячому садку з радістю брав участь у різних заходах, любив спілкуватися як з дітьми, так і з дорослими. Хочу сказати, що мене ще з дошкільного віку дуже приваблювала техніка, наприклад, мене просто якимось магічним чином тягнуло до трактора або асфальтового катка. Пам'ятаю, дуже подобалися мені блискучі штоки гідроциліндрів трактора. Я був у захваті! Мені хотілося помацати машину, залізти на неї, покрутити кермо і т. д., і мене, звичайно, ніхто не міг зупинити перед цим.
У 1999 році я пішов до школи. Більше мені подобались точні науки, ніж гуманітарні. Моїми улюбленими предметами були: математика, природознавство, біологія, географія. По цим предметам я отримував в основному п'ятірки. В дитинстві я захоплювався акваріумними рибками та зборкою маштабних моделей військової техніки.
Ближче до старших класів, нам дісталися дуже хороші вчителі з математики та фізики "радянської закалки", завдяки яким я ще більш зацікавився точними науками і остаточно вирішив у майбутньому мати справу з технікою. Батьки не змушували мене отримувати виключно відмінні оцінки, за що їм висловлюю подяку, але розумію, що я міг вчитися краще. А вчився я так, як навчаються більшість хлопців у школах - був в основному хорошистом, намагався не отримувати трійок з предметів, які подобалися менше. У вільний час любив гуляти надворі і кататися на велосипеді. Так йшли веселі шкільні роки ... Трохи шкодую, що в школі я прочитав далеко не всі твори художньої літератури. Не впевнений, що тепер вийде повернутися до цього і повною мірою надолужити згаяне; з віком все більше розумієш цінність книг.
Одинадцятий клас “підійшов” раптово. Потрібно було визначатися з напрямком подальшого навчання. Порадившись з батьками, які підтримують мене у всіх починаннях, я приймаю рішення вступати в технічний ВНЗ. За даними з інтернету і з розмов зі знайомими, я зробив висновок, що потрібно подавати документи в Донецький національний технічний університет. Для цього я ще старанніше беруся вивчати математику, фізику, хімію, відвідую додаткові заняття з підготовки до ЗНО. В результаті, влітку 2009 року я з радістю і гордістю знаходжу себе в списках студентів, що вступили на бюджетне місце факультету інженерної механіки та машинобудування ДонНТУ.
Хочу сказати що я, на відміну від багатьох моїх однолітків, ніколи не захоплювався комп'ютерними іграми (хоча знову ж, мені ніхто не забороняв цього). Вважав і вважаю це заняття марним і навіть шкідливим для зору і психіки. Набагато краще у дворі м'яч поганяти!
До моїх захоплень я віднесу перш за все заняття спортом. Протягом десяти років я займався корейським бойовим мистецтвом тхеквондо. Здобув звання кандидата у майстри спорту. Це дуже красиве і філософське єдиноборство, а також, олімпійський вид спорту. Займаюся з 18 років і донині тайським боксом, для підтримки спортивної форми та фізичного розвитку. Мені дуже подобаються східні бойові мистецтва, вони допомагають розвиватися людині як фізично, так і ставати сильнішими духом. В заняттях спортом велику роль грає тренер і хочу сказати, що з тренером мені пощастило.
Музика, а саме, духові інструменти захопили мене, як тільки я побачив дерев'яні сопілки, зроблені майстром. Мені було тоді 11 років. Я вирішив навчитися грати на флейті (так-так, мене ніхто за руку не притягнув). В результаті, я згадую п'ять прекрасних років у музичній школі № 1, які не пройшли даремно.
Також я закінчив масажні курси при Міській лікарні № 1, коли був студентом другого курсу.
Навчаючись на п'ятому курсі я знайшов час закінчити автошколу. Отримав посвідчення водія категорії В.
Професійне становлення
Опинившись у студентських лавах я з цікавістю взявся за навчання. Із задоволенням відвідував лекції таких викладачів, як, М.Ю. Лесіна, І.Ю. Мачікіна, А.М. Чернишова, В.Г. Пархоменко, П.М. Матеко, В.С. Білецький, Г.В. Дємченко, К.М. Маренич, С.О. Цололо. А також, не забуду цікаві лекції викладачів кафедри енергомеханічних систем: М.Г. Бойка, В.С. Коломійця, В.В. Гуліна, А.П. Кононенка, Л.М. Козиряцького та інших.
Після закінчення першого курсу, нам випала можливість вибрати спеціальність для подальшого навчання. Вважаю, що необхідно було краще дізнатися суть пропонованих спеціальностей перед тим, як зробити вибір. Можливо, якби я уточнив це питання, то мій вибір був-би іншим. Однак сподіваюся, що це не повинно зіграти велику роль в моїй подальшій долі. Як більшість людей, я не можу заглянути в майбутнє, і хто знає, може мій вибір виявився якраз найбільш правильним.
Мій науковий керівник – Леонід Микитович Козиряцький, професор, кандидат технічних наук, заступник завідувача кафедри енергомеханічних систем. Це відповідальний і суровий викладач, відмінний фахівець своєї справи і просто хороша людина. Його лекції з “Основ технічної творчості” та “Гідромеханізайії” були цікавими і змістовними. Леонід Микитович вимогливо ставиться до студентів, але при цьому не позбавлений почуття гумору, і завжди готовий дати підказку тому, хто прагне до знань. Він підказав мені цікаву та актуальну тему для магістерської роботи, пов'язану із застосуванням ерліфтних установок на вугільних шахтах і теоретичним обгрунтування їх раціональних параметрів.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даний момент, я навчаюся на магістратурі, займаюсь написанням магістерської роботи. Планую успішно завершити навчання в університеті, захистити магістерську роботу. Розглядаю варіанти майбутнього працевлаштування. Звичайно, у мене є й інші, більш-менш грандіозні плани, але керуючись своїми принципами, я не буду їх розголошувати, бо не хочу бути голослівним.