Особистісне становлення

Я народився 4 березня 1992 року в місті Донецьк. Там же і проходила більша частина мого дитинства. Виховували мене мати, тато і бабуся. Щороку влітку я з батьками їздив куди-небудь відпочивати, наприклад на Азовське море або в Слов'яногірськ. Перші роки свого життя я майже не пам'ятаю, що і не дивно. Пригадуються лише окремі картини. Як зараз пам'ятаю величезий автомобіль, біля якого я стояв в дитячому садку. А якщо подивитися на нього зараз, виявиться що він не більше метра в довжину, і в ньому грають діти. Так само в перші роки після мого народження в країні були серйозні економічні потрясіння, пов'язані з розпадом СРСР, але я їх не запам'ятав, і знаю про них тільки з розповідей батьків.

З 7 років я почав ходити до школи, це був 1999 рік. Я відвідував загальноосвітню школу № 130 м. Донецька, вона знаходиться в 100 метрах від мого дому, так що мені було зручно, була можливість на перерві сходити додому поїсти. Тим не менш, я часто приходив до школи за 30-40 хвилин до початку уроків щоб поспілкуватися з друзями, поділитися враженнями минулого дня. З 3 по 7й класи я був відмінником і намагався вчиться. А після цього я почав займатися програмуванням, приділяв йому достатньо багато часу, найчастіше за рахунок інших предметів, і відмінником більше не був. Зараз, після багатьох років, я розумію, що це було правильно. Потрібно поглиблено вивчати щось одне, спеціалізуватися на чомусь. Так, я недоотримав якісь знання в школі і не прочитав десяток книг, але мені від цього ніяк не гірше.

Професійне становлення

У 2007 році я закінчив 9 класів загальноосвітньої школи. Вже тоді було зрозуміло, що мені легше ніж іншим дається програмування. Результати моєї участі у шкільних олімпіадах з програмування були тому доказом. У 8 класі я зайняв 1 місце на обласній олімпіаді, а в 9 у мене був диплом другого ступеня на Всеукраїнській олімпіаді. Після закінчення школи, я вступив до ліцею "Ерудит". У ньому проводиться безліч різних додаткових занять, учням дозволяється не так сильно дотримуватися шкільної програми з одних предметів, якщо вони займають призові місця на олімпіадах з інших предметів. Власне, завдяки великому числу перемог в різних конкурсах, ліцей добре фінансується з обласного бюджету. Іногородні учні живуть там у гуртожитку, крім того, для всіх забезпечується триразове харчування.

Я вчився там 10 і 11 класи і це були 2 найбільш насичених роки мого життя. Безліч нових друзів, які надалі стали друзями на все життя. Безліч знайомих, які вже роз'їхалися по всьому світу, і напевно багато стануть відомими людьми в науці, політиці чи економіці. Безліч емоцій і дрібних пустощів. За час перебування в ліцеї моє ставлення до світу багато в чому змінилося. Відкрилися нові горизонти, перспективи, розуміння. Там я навчився кататися на роликах, грати на піаніно і навіть танцювати вальс. І звичайно ж крім усього перерахованого вище я вивчав програмування. А саме - алгоритми. Це те, що в першу чергу потрібно на олімпіадах. У наслідку виявилося, що у мене дуже добре розвинене алгоритмічне мислення, але не вистачає якоїсь бази знань, уміння практично застосовувати свою здатність вирішувати алгоритмічні завдання. Тим не менш, з олімпіадами я відмінно справлявся. У 11 класі я потрапив на міжнародну олімпіаду і завоював там бронзову медаль. Олімпіада проходила в Болгарії і в ній брали участь учні з понад 70 країн світу. Це був серпень 2009 року.

Навчання в університеті

Після закінчення ліцею в 2009 році я вступив до навчання до Донецького національного технічного університету за спеціальністю "Системне програмування". Про вибір ВНЗ я особливо не замислювався, бо ще в шкільні роки зрозумів - ніхто мене не навчить чого-небудь, якщо я сам не буду вчиться. Так що ВНЗ не принциповий. У будь-якому випадку викладачі будуть направляти вірною дорогою, а йти по цій дорозі за мене ніхто не буде. Системне програмування, це було якраз те, чого мені на той момент не вистачало - знань про те, що як влаштовано і як краще застосовувати свої вміння розв'язувати задачі. І я не помилився. За час навчання в університеті я вивчив безліч дисциплін, які в підсумку сплелися всі разом. Тепер я розумію, як працює комп'ютер починаючи з рівня pn переходів в транзисторах, закінчуючи такими абстракціями як ООП та віртуальні процесори. Крім того, всі ці знання були доповнені концептуальним розумінням, даними на парах філософії та економіки. Ці знання дозволяють мені ясно бачити всю сучасну картину IT-індустрії, приймати правильні рішення і не боятися відповідати за наслідки прийнятих рішень. Окрім знань університет дав і терпіння і найголовніше - навчив учитися. Після закінчення навчання, студент може братися за будь-яку нову технологію і легко сам у ній розбереться. Це дуже корисно як для самих студентів, так і для роботодавців. Наприкінці навчання я почав працювати, і працюю донині на тому ж місці. Займаюся програмуванням на С++, мережевими технологіями.

Так як я вже тривалий час цікавлюся комп'ютерним моделюванням, я вирішив, що тема моєї магістерської повинна бути пов'язана з моделюванням і відображенням реальних фізичних процесів на комп'ютерну модель. Порадившись зі своїм науковим керівником - Святним Володимиром Андрійовичем, я вибрав тему магістерської - "Розробка підсистеми рішення рівнянь для проблемно-орієнтованих паралельних середовищ моделювання".

Плани на майбутнє

У найближчому майбутньому я збираюся завершити навчання, отримати диплом магістра і поїхати до Німеччини для продовження науково-дослідної діяльності в області моделювання. Більш віддалений план дій назвати складно, тому що втручається занадто багато непідконтрольних факторів. Зате з метою ясно - я збираюся мати щасливу сім'ю, приємну роботу і бути щасливою людиною.