Біографія
Особистісне становлення
Народилася я в мою улюблену пору року 12 січня 1994 року в Донецьку в родині інженерів. Папа, Воронов Ігор Вікторович, інженер-електронник, мама, Воронова Тетяна Борисівна, інженер-програміст, обидва – випускники кафедри автоматизованих систем управління (АСУ) Донецького політехнічного інституту.
Ще з дитинства у мене була своя стійка життєва позиція, яка виражалась впевненим муканням та насуплюванням брів. За словами батьків, я дуже швидко освоювала світ. Восени 1996 року мене віддали в дитячий садок „Ялинка“, відвідувати який я спочатку дуже не хотіла, тому проливала багато сліз, стоячи біля вікна в надії, що станеться диво, і мене заберуть назад додому. З часом я зрозуміла, що там не так вже й погано; єдиною трудністю було спокійно пролежати всю тиху годину, так як спати вдень я завжди не любила. Спокій моїм вихователям тільки снився, тому що мій невгамовний характер постійно вимагав від них нових завдань. Швидкість, з якою я пізнавала все нове, була більшою, ніж швидкість мого дорослішання, тому було прийнято рішення пропустити одну ступень в дитячому садку та піти до школи на рік раніше однолітків.
Так в 2000 році я опинилася в загальноосвітній школі №142 м. Донецька. На своїй першій лінійці я разом з однокласниками читала вірші перед всією школою. Навчання мені завжди подобалось, я любила майструвати своїми руками вироби, на уроках проявляла інтерес та була уважною, з першого класу вивчала англійську мову. Особливо добре мені давалася математика, я брала участь у шкільних олімпіадах. Я завжди прагнула брати участь у громадському житті класу і школи. Я була активною людиною ще з дитинства, мені завжди подобалось брати участь в різних заходах школи. З п’ятого класу я несла на собі тягар старости, ставлячись до цього з усією відповідальністю. Завдяки професії моїх батьків, комп’ютер в нашому будинку я пам’ятаю завжди. Думаю, що цей факт також вплинув на моє віддання переваги точним наукам. Останні три роки шкільного віку були „відсиджені“ за третьою партою математичного класу в Донецькому ліцеї „Колеж“. Цей навчальний заклад давав ще більше простору для розвитку особистості та отримання якісних знань. Моя активна життєва позиція була помічена, і мене знову обрали старостою. Я ніколи не боялася додаткового навантаження, адже це була допомога моїм друзям та товаришам, а також можливість навчитися чомусь новому, бути в курсі всіх подій. Я брала участь в олімпіадах і конкурсах, у заходах, що проводяться в „Колежі“ і не тільки. Як виявилося пізніше, там я познайомилася зі своїм майбутнім одногрупником, але це вже зовсім інша історія… В університеті я також була старостою, членом ради студентського самоврядування, допомагала в організації IT-форуму „Індустрія інформаційних технологій“, була в організаційному комітеті міжнародної науково-технічної конференції студентів та молодих вчених „Інформаційно-комунікаційні технології“ (ІКТ).
Люблю експериментувати зі своєю зовнішністю. Сьогодні синє волосся, завтра – червоне, післязавтра – дреди, а через тиждень взагалі лиса. Вільний час витрачаю на додання затишку своїм речам і дому. Я малюю, шию, трохи в’яжу та вишиваю, майструю різноманітні штуковини собі і близьким. Добре готую: балую друзів, рідних, а іноді ще групу і викладацький склад кафедри пирогами та кексами власного приготування. У літературі віддаю перевагу розповіді, романам і детективам, але іноді відхиляюся від даних напрямків. Категорично ставлюся до фантастики як у літературі, так і у фільмах. Абсолютно не приваблює „Людина-павук – 56“, „Залізна людина – 83“ і тому подібні (хоча винятки можливі в усьому). За компанію з подругою або татом дивлюся мультики.
Хотіла б проводити час, будучи вокалісткою в рок-групі, але відсутність часу відсуває мрію в дальній ящик. Також є прагнення займатися професійною фотографією. Як справжній хіпстер, яким, втім, я не є, фотографую на дідусів „Зеніт“. Мрію про хороший фотоапарат за велику купу грошей. Вважаю, що фотографувати потрібно так, щоб Photoshop не знадобився. Пару раз так вже виходило. Ще одним моїм хобі є чхання вранці (у мене алергія). Ставлю особисті рекорди за тривалістю і кількістю. Іноді навіть спізнююся на заняття, коли зачхаюся. Сім років тому обзавелася чудовою шотландської кішкою, чий характер дуже схожий з моїм. У її погляді деколи можна прочитати презирство і ненависть до всіх людей нашої планети. Вона дуже добра і мила, а виглядає і зовсім як плюшева (але краще до неї не торкатися).
Професійне становлення
З дев’ятого класу я остаточно вирішила йти по стопах батьків і вибрала комп’ютерну спеціальність. Так як мої батьки – випускники ВНЗ, відомого у всьому світі, то мій вибір однозначно зупинився на факультеті комп’ютерних наук та технологій Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Після гідної здачі зовнішнього незалежного тестування подача документів в ДонНТУ цілеспрямовано здійснювалася тільки на одну спеціальність – комп’ютерні системи та мережі. Я вперта та люблю ризик.
Перша програма була написана мною ще в шкільні роки, тому навчання на першому курсі виявилося зовсім нескладним. Після другого курсу я все ж таки одумалася та вирішила перейти до німецької групи, хоча набір до неї здійснювався після закінчення першого курсу (і спочатку я відмовилася від такої перспективи). Уже за півроку занять перегнала за рівнем знань німецької мови всю свою нову групу, чим дуже пишаюся.
Професійне ставлення до справи, відповідальність, вимогливе, і в той же час трепетне ставлення до студентів – ось ті якості, які мені подобаються в моєму науковому керівнику, Тетяні Володимирівні Завадській. У магістратурі я вирішила потрудитися над розробкою лабораторного практикуму з дисципліни „Мікроконтролери“. Цей курс подобався мені під час навчання, і я буду рада, якщо плоди моїх праць зроблять цей курс ще більш цікавим для наступних поколінь студентів.
За час навчання в університеті особливий слід в моєму серці залишили наступні викладачі. Я ціную підхід Ольги Олександрівни Авксентьєвої до викладання технічних предметів. Це людина, яка з молодших курсів вчить студентів мислити та міркувати. Варто відзначити ідеально структуровані лекції Бориса Семеновича Гусєва і Володимира Олексійовича Краснокутського. Вони майстерно вміють донести досить складну інформацію зрозумілим способом. Навіть після закінчення університету я б із задоволенням ходила на лекції Сергія Олексійовича Цололо та Олега Володимировича Білецького, тому що вони йдуть в ногу з постійно змінюючимися сучасними інформаційними технологіями і підносяться неймовірно цікавою та простою мовою. З наймолодших викладачів, які хоч і викладали у нас зовсім недовго, але все одно запам’яталися, хочеться назвати Сергія Юрійовича Гоголенка і Володимира Геннадійовича Кушнаренка.
Плани на майбутнє
Я б хотіла переїхати в більш холодну країну, де немає спеки, і бігають красиві собаки – хаскі, де олені і суворі бородаті хлопці у великих хутряних шапках, де немає засмаги, і не тане морозиво. Можливо, там я, нарешті, перестану чхати.
А якщо більш серйозно, то написання та захист магістерської роботи, а також поглиблене вивчення англійської та німецької мов – ось мої плани на найближче майбутнє. (До речі, якщо Ви це читаєте, то, по всій видимості, я вже досягла однієї мети – захистила магістерську роботу.) Ще хотілося б вивчити іспанську мову, тому що… Просто вона мені подобається! Після здійснення цих цілей, звичайно ж, в першу чергу хотілося б знайти цікаву роботу за фахом з можливістю кар’єрного росту та гарною зарплатою. Всі магістри пишуть, що в майбутньому хочуть обзавестися сім’єю, але мене і моя сім’я влаштовує. Але, оскільки я розумію, що вже неабияк їм набридла, то скажу: „Так, я теж хочу обзавестися сім’єю, мати свій дім, завести хаскі та просто бути щасливою людиною“.