Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Процеси, що відбуваються у світовій економіці на даний момент, – посилення інфляційних тенденцій, зростання загальної економічної нестабільності, проблеми неплатежів, у тому числі при розрахунках комерційними векселями, призводять до збільшення економічних ризиків при здійсненні розрахунків між суб’єктами господарювання, це викликає необхідність використання, як для підприємств, банків, так і для економіки в цілому, факторінговихі форфейтингових операцій.

Факторинг і форфейтинг як форми кредитування зовнішньоторговельних операцій теоретично відомі давно, але тривалий час були доступні обмеженому колу користувачів. Тому розвиток даних видів послуг робить особливо актуальним розгляд сутності цих зовнішньоторговельних форм кредитування. Крім того, операції факторингу і форфейтирование в країнах СНД мають цілий ряд особливостей, що зумовлено як специфікою національного законодавства, так і чисто ринковими чинниками.

1. Актуальність теми

Основою економіки будь-якої розвиненої країни є малий і середній бізнес, для функціонування та сталого розвитку бізнесу необхідно залучення різного роду ресурсів. Обмеженість фінансових ресурсів спонукає підприємства шукати нові джерела фінансування своєї діяльності. Рішення даної проблеми можливе за допомогою специфічних форм кредитування підприємства, які дозволяють збільшити обсяг продажів, асортимент продукції, забезпечити вихід на нові ринки збуту, розширити клієнтську базу і частку компанії на ринку і багато іншого.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Метою дослідження є розвиток теоретичних положень та створенню методичних рекомендацій з управління ефективністю використання альтернативних способів кредитування з метою розвитку підприємства.

Основні задачі дослідження:

  1. Дослідити сучасний стан інвестиційної діяльності.
  2. Визначити сутність традиційних та альтернативних способів кредитування.
  3. Проаналізувати економічні аспекти факторингу і форфейтингу.
  4. Провести порівняльний аналіз факторингових і форфейтингових операцій.
  5. Удосконалити підхід до формування методів оцінки ефективності факторингу і форфейтингу.
  6. Дослідити вплив кредитування на економічний развиток підприємства.
  7. Розробити обґрунтування рішення про вибір використання факторингу та форфейтингу на підприємстві.
  8. Проаналізувати використання факторингу та форфейтингу для економічного розвитку підприємства.

Об’єктом дослідження даної магістерської роботи є інвестиційні процеси на підприємстві з використанням специфічних форм кредитування.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти та науково-методичні підходи кредитування

3. Зміст

3.1. Огляд міжнародних джерел

У сучасних умовах функціонування підприємства, змушені періодично вдаватися до залучення додаткових фінансових ресурсів для нормальної роботи і розвитку своєї деятельності. Багато підприємств потребують переоснащення матеріально‑технічної бази у зв’язку з моральним і фізичним зношенням. Існують наступні способи кредитування підприємства: кредит, лізинг, факторинг, форфефейтінг.

Рисунок1 – Cпособи кредитування підприємства

Рисунок 1 – Cпособи кредитування підприємства (анімація: 5 кадрів, 62 КБ, 6 повторів )

Кредит забезпечує більш швидке обертання капіталу, оскільки за товар, що купили можна заплатити пізніше, а також збільшення капіталу за рахунок залучення коштів інших банків і компаній. У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових коштів, для здійснення своєї діяльності та отримання прибутку [13].

Під кредитом розуміють форму руху позичкового капіталу, надання грошей або товарів в борг, як правило, зі сплатою відсотків; вартісна економічна категорія, невід’ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов’язано безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному, як особи, готові вступити в економічні відносини [14].

Рисунок2 – Схема комерційного кредита

Рисунок 2 – Схема комерційного кредита

Одним з найбільш ефективних шляхів залучення капіталу для підприємств, про що свідчить закордонний досвід, є лізинг. Лізинг являє собою досить складне і багатогранне поняття, яке включає в себе операції купівлі-продажу, оренди, а також інвестування фінансової та підприємницької діяльності [1].

Лізинг (англ. Leasing від англ. To lease – здати в оренду) – вид фінансових послуг, форма кредитування при придбанні основних фондів підприємствами або дуже дорогих товарів фізичними особами. Лізингодавець зобов’язується придбати у власність певне лізингоодержувачем майно у вказаного ним продавця і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове володіння і користування [2].

Все більше поширення у світі банківських послуг набирають факторинг і форфейтинг. Факторинг – операція купівлі у кредитора на безоборотной основі боргу, вираженого в оборотному документі. Дане визначення несе в собі ту обставину, що покупець боргу, який називається форфейтер, бере на себе зобов’язання про відмову – форфейтингу – від звернення регресивної вимоги до кредитора при неможливості одержання боргу з боржника. Оборотне зобов’язання купується зі знижкою [3].

У світовій практиці існують наступні види факторингового обслуговування:

  1. Купівля фактором платіжних вимог кредитора по відношенню до позичальника.
  2. Надання фактором кредитору комплексу послуг, які крім переуступки права вимоги боргів включають введення бухгалтерського обліку по цим вимогам, аналіз інформації про фінансове становище боржників, забезпечення страхування кредитних ризиків, рекламні, складські, транспортні, консультаційні та юридичні послуги [6].

У факторингових операціях беруть участь три сторони:

  1. Факторингова компанія (або факторинговий відділ банку) – спеціалізована організація, яка отримує рахунки-фактури у своїх клієнтів (кредиторів, постачальників).
  2. Клієнт (кредитор, постачальник товару).
  3. Позичальник (підприємство) – фірма-споживач товару [7].

У зв’язку з тим що весь ризик неплатежу за рахунками бере на себе фактор (банк або компанія), він виплачує клієнту до 80–90% всієї суми рахунків, а інші борги залишають резерв, який буде повернений після погашення дебітором-боржником всій суми боргу [4].

3.2. Огляд національних джерел

Зробимо порівняльну характеристику факторінгових та форфейтингових операцій.


Отже, різниця між фінансовими операціями обумовлена особливостями їх проведення. Операція факторингу триває максимум 180 днів, форфейтинга – аж до декількох років. Форфейтор бере на себе всі ризики, починаючи від платіжних і закінчуючи політичними. Фактор перекладає частину відповідальності на клієнта: якщо зобов’язання не буде виконано, фактор має право вимагати повернення своїх коштів (для мінімізації ризиків використовується страховка).

            

Нарешті, фактор передає постачальнику лише частину грошей за угодою, решта – після реалізації зобов’язань. Форфейтор повністю розраховується перед продавцем, а своє зобов’язання в подальшому може продати. Передача факторингу третім особам не передбачена.

Для ефективного використання даних банківських інструментів необхідно виробити систему критеріїв їх вибору в тій чи іншій ситуації. Система повинна грунтуватися на докладному аналізі, по-перше, схема факторингу застосовна в таких галузях торгівлі як оптова торгівля і необхідна виробникам, а також тим компаніям, які принципово працюють на умовах відстрочення платежу. По-друге, факторинг вигідний, коли йдеться про будь-які регулярні поставки широкому колу постійних покупців. Це можуть бути продукти харчування, товари народного споживання (побутова хімія, парфумерія та косметика, побутова техніка і так далі), ліки, витратні матеріали для офісів, напої та багато іншого. Факторинг підходить підприємствам, що здійснюють регулярні поставки товарів, тому що лише в цьому випадку найбільш цінні послуги фактора з управління дебіторською заборгованістю. По-третє, факторинг застосовується до поставок не тільки товарів, але і послуг (наприклад, послуг зв’язку, транспортних, туристичних та інших) [8].

Факторинг вигідний для компанії, що розвивається, адже при динамічному зростанні додатковий дохід від збільшення обсягів продажів суттєво перевищує витрати на винагороду факторингової компанії.

 

Застосування факторингового обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, що мають перспективи збільшення обсягів виробництва та які мають проблеми з тимчасовою нестачею грошових коштів через невчасне погашення боргів дебіторами і труднощів, пов’язаних з виробничим процесом. Механізм форфейтинга використовується у двох видах угод:

  1. У фінансових угодах – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових обов’язків.
  2. В експортних угодах – для сприяння надходженню готівки експортеру, який надав кредит іноземному покупцеві.

Якщо порівняти обидва види кредитування, то необхідно відзначити, що факторингове обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, які традиційно відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами та обмеженості доступних для них джерел кредитування. Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, які мають на меті акумуляції коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів [9].

3.3. Рекомендации по экономическому развитию предприятия посредством альтернативных способов кредитования

В умовах нестабільної економіки підприємство може гармонійно розвиватися вдаючись до нестандартних методів фінансування своєї діяльності. З точки зору грошових коштів факторинг вирішує такі проблеми, як:

                
  1. Розширення частки компанії на ринку. У постачальника з’являється можливість залучити нових клієнтів, збільшити асортимент товару на складі і, як наслідок, збільшити оборот і прибуток.
  2. Підвищення ліквідності дебіторської заборгованості. Постачальник отримує гроші відразу ж після відвантаження товарів з відстрочкою платежу. Виплачуване фінансування автоматично збільшується у міру зростання продажів.            
  3. Ліквідація касових розривів. Чітке планування надходження грошових коштів та погашення власної заборгованості. Постачальник може побудувати план виплати факторингового фінансування під свою компанію: отримувати гроші саме в той день, коли йому необхідно і саме в тому обсязі, який потрібно на даний момент.            
  4. Своєчасна сплата податків. Отримуючи фінансування в рамках факторингового обслуговування в день відвантаження товару, постачальника не будуть турбувати розрахунки з державою. Компанія-постачальник отримує гарантію захисту від штрафних санкцій з боку кредиторів (у тому числі державних органів) при несвоєчасних розрахунках з ними, викликаних касовим розривом. Додатковою можливістю є отримання фінансування до дати податкових платежів.            
  5. Своєчасна оплата контрактів. Скорочення термінів відстрочки платежу при закупівлях товарів веде до кращих цінових умов на закуповуваний товар і збільшення розмірів товарних кредитів, отриманих від власних постачальників [10].

           

У комерційному аспекті ефективність факторингу виражається в тому, що банк сприяє в плані кредитного менеджменту. Банк контролює своєчасність оплати поставок покупцями, перевіряє платіжну дисципліну та ділову репутацію покупців, ефективно управляє дебіторською заборгованістю. Банк в рамках факторингу дозволяє клієнту управляти своїми ризиками, уникати відвантажень недобросовісним покупцям, грамотно будувати лімітну і тарифну політику при здійсненні товарного кредитування [11].

           

Крім того, при факторингове обслуговування постачальник захищений від маси ризиків. Мова йде, насамперед, про кредитний ризик, тобто неоплаті поставки покупцем зовсім, про ризик порушення ліквідності, тобто ризик несвоєчасної оплати і про валютний ризик (ризик зміни курсу, припустимо, долара в період відстрочки платежу по поставці) [12].

          

Форфейтингові угоди, безсумнівно, мають кілька вагомих переваг перед іншими видами зовнішньоторговельних операцій, пов’язаних з кредитуванням. По-перше, банк в даному випадку повністю бере на себе всі ризики даної операції. По-друге, сьогодні активно розвивається ринок форфейтингових цінних паперів, на якому борг можна досить вигідно продати. При цьому повну суму боргового зобов’язання можна ділити на частини, оформляючи окремий вексель на кожну з цих частин (відповідно, продати на ринку можна не тільки весь борг цілком, але і його окремі частини). Крім того, форфетирование являє собою досить гнучкий вид кредитування – зокрема, існує можливість вносити боргові платежі з наданням пільгового періоду (за домовленістю сторін) [5].

Висновки

Обидва методи кредитування по-своєму унікальні і затребувані економіками різних країн. Доцільність використання того чи іншого метода визначається метою, яку переслідує кредитор (продавець, експортер).

         

Факторингове обслуговування найбільш ефективно для малих і середніх підприємств, які традиційно відчувають фінансові труднощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами та обмеженості доступних для них джерел кредитування. Цей метод ще більш цікавий для цих підприємств, оскільки доповнюється елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування кредитора (клієнта), що дає можливість клієнтам зосередитися на виробництві і економити на витратах з оплати праці.

        

Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, які мають на меті акумуляції коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: червень 2016 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Башкатова, С В. Лізингове фінансування інноваційної діяльності в Україні [Текст] / С. В. Башкатова // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007. – № 6,Т.2. – С. 67–72.
  2. Лизинг [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/%CB%E8%E7%E8%ED%E3.
  3. Форфейтинг [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://profmeter.com.ua/Encyclopedia/detail.php?ID=728.
  4. Информационный портал о факторинге [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.factorings.ru/static/description/.
  5. Инвестиции в России [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.investmentrussia.ru/kreditovanije/lizing-faktoring/forfeitnig.html.
  6. Ростовский Ю. М. Внешнеэкономическая деятельность: учебник для студентов вузов, обучающ. по спец. 060600 Мировая экономика / Ю. М. Ростовский, В. Ю. Гречков. – 2-е изд., с изм.. – М.: Экономистъ, 2009.   588 с.
  7. Хромов М. Ю. Дебиторка. Возврат, управление, факторинг. -СПб. Питер, 2008. – 252 с.
  8. Адамова К. Р. Факторинговые операции коммерческих банков // Бизнес и банки, 2008. – № 15. – С. 22–24.
  9. Дякин Д. Факторинг на службе бизнеса // Управление компанией, 2009. – № 6. – С. 24–27.
  10. Лаврик М. Ю. Риски факторинговых операций // Банковское дело, 2010. – № 7. – С. 45–47.
  11. Лазарева Т. П. Нетрадиционные формы кредитования внешнеэкономической деятельности // Право и экономика, 2011. -№ 1. – С.  15.
  12. Милых Ф. Г. Кредитование внешнеэкономической деятельности // Практика международного бизнеса. – 2010. – № 6.   С. 77–105.
  13. Семикова П. Механизм и базисные параметры форфетирования // Банковские технологии. – 2009. – № 9. – С. 57–60.
  14. Сухов Д. А. Факторинговые операции: сущность, бухгалтерский учет, налогообложение // Финансовые и бухгалтерские консультации, 2008. – № 4.–C.71–77.