Біографія
Особистісне становлення
Я, Манюра Владислав Геннадійович, народився 22 листопада 1992 року в місті Горлівка, Донецька область.
Мама, Манюра Марина Олександрівна, закінчила Горлівське медичне училище. На даний час працює старшою медсестрою Горлівської міської лікарні № 2.
Ріс я в основному спокійною і тихою дитиною, хоча іноді бувало й навпаки. Найулюбленішим заняттям дитинства було якесь винахідництво, але для досягнення будь-яких успіхів у цій справі була розібрана не одна машина на радіоуправлінні і не один іграшковий автомат. Але я також і проводив достатньо часу з друзями на вулиці, що дало поштовх до спортивного розвитку, вмінню виловити рибу в ставку і відразу її приготувати, і багато чому іншому. Загалом у мене в дитинстві ще не було комп’ютерів, але було достатньо інших позитивних і корисних моментів.
Професійне становлення
Восени 1999 року я пішов у школу № 5 м. Горлівки. В цілому мені подобалося вчитися, пізнавати світ, який він є. Найулюбленішими предметами стали фізика, уроки праці і фізкультура. Я показував досить хороші результати в літературних предметах, самодіяльності й фізкультури. Брав участь у таких спортивних змаганнях як: футбол, баскетбол, волейбол, плавання, важка атлетика. Безліч яскравих моментів відбулися саме в ці роки.
Подальшим ступенем мого розвитку став Горлівський Індустріальний технікум, куди я вступив після закінчення дев’ятого класу за спеціальністю Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд
. Це незабутній час, який мені б дуже хотілося повернути, але, на жаль це неможливо. Неодноразово я брав участь у різних олімпіадах і займав призові місця. На 2 році навчання було прийнято рішення про призначення мене на посаду голови студентського самоврядування технікуму. Мені дуже подобалася спеціальність яку я обрав, і хороші оцінки за спеціальним дисциплінам підтверджували це. На 3 курсі мені випала можливість пройти виробничу практику в Горлівському Східному РЕМ
ДТЕК, на пересувній електротехнічній лабораторії, де я набрався корисного для професії досвіду і проявив себе з позитивної сторони. За час навчання в технікумі, крім робочих моментів, добре організовувався і відпочинок студентів. У цей період я з групою побував у найцікавіших місцях Криму, Харкова, Одеси та інших міст.
Дуже швидко пролетіли ці роки веселощів і щастя. Незабаром я захистив дипломну роботу і закінчив технікум з відзнакою. Настав час, як виявилося дуже важливого для мене вибору – що робити далі? Йти на роботу або продовжити навчання. Так склалося, що доля чи щось інше, привели мене в славне місто Донецьк, а саме в Донецький національний технічний університет, де я продовжив опановувати обрану галузь промисловості – енергетику.
Саме тут почалося моє, так би мовити, справжнє студентське життя, яке пролітає, ну просто з неймовірною швидкістю. У мене з’явилося дуже багато друзів, товаришів і просто знайомих, яким я дуже вдячний за всі незабутні моменти мого життя, всі ті, які вони прожили разом зі мною, насолоджуючись кожною миттю життя.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Незважаючи на становище в нашому регіоні, я твердо вирішив залишитися в своєму рідному місті, і рідному ДонНТУ і продовжити навчання. Так невдовзі я отримав ступінь бакалавра, і наступною моєю метою ста вступ до магістратури. За результатами середнього балу виписки оцінок з диплома бакалавра, я впевнено зайняв перше місце в рейтингу зарахованих на бюджет студентів. Таким чином я успішно вступив на магістратуру. Тепер для мене важливо написати магістерську роботу, тема якої Оцінка ефективності, та обґрунтування застосування в електроенергетичних системах АПВ як засоба автоматичного керування
яка, я вважаю, актуальна на сьогоднішній день. Після чого слід вдало захистити цю роботу, яку я роблю разом викладачем, к. т. н., доцентом Ларіним Аркадієм Михайловичем.