Біографія
Особистісне становлення
Я, Панов Владислав Юрійович, народився 13 січня 1995 в шахтарському місті Дзержинську, Донецької області.
Мої батьки родом з Луганської області. Моя мама, Панова Людмила Петрівна, 1966 року народження, працює старшим бухгалтером в школі-інтернат. Батько Панов Юрій Миколайович, 1965 року народження, на даний момент працює водієм. Старший брат Панов Андрій Юрійович народився в 1988 році, зараз працює за кордоном.
Моєю освітою, в основному, займалася мама, вона вчила мене читати і писати. Читати я любив, а ось писати не дуже, тому що у мене це погано виходило. Завдяки батькові я полюбив математику й інші технічні науки, тому що з самого дитинства він вчив мене грі в шахи, в яку доводилося багато думати. Однак свою першу над ним перемогу я здобув через багато років. З батьками ми щоліта їздили на море, а вперше я там побував, коли мені не було й 1 року.
Коли мені було 2 роки, батьки записали мене в садок № 15 «Золота рибка». Щоранку по дорозі на роботу, мама відводила мене туди, а забирав брат після уроків в школі. Одного разу мій брат забув мене забрати з садка і мене привела додому вихователька. Тоді на брата я сильно образився. У дитячому садку у мене було багато друзів, з багатьма з яких дружу і до цього дня.
Професійне становлення
1 вересня 2001 року для мене почалося нове життя, адже я пішов в перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів №16. На мою першу лінійку прийшла вся родина. Спільну мову з однокласниками ми знайшли відразу, адже з багатьма з них ми були в садку. Протягом всього навчання в школі я був хорошистом. Кожен день з друзями ми проводили на футбольному полі. І тільки після гри приходили додому і вирішували домашнє завдання.
Починаючи з шостого класу полюбив алгебру і геометрію, в якій досяг значних результатів і навіть відмінниці просили переписати домашнє завдання. Їздив на міські змагання з математики, інформатики, праці, займав призові місця. У кожному шкільному заході я брав участь за своєю ініціативою, виняток становили лише танці, так як танцювати я не вмію. Найбільше мені подобалося брати участь у всіляких сценках, постановках, так би мовити перевтілюватися в свого персонажа. У 2010 році команда з моєї школи, в якій я був капітаном, поїхала на туристичні змагання. Де ми зайняли перше місце. Відчував тоді я себе файним хлопцем.
У 2010 році вступив і закінчив комп'ютерний клуб "Знання", в якому отримав сертифікат: «Оператор комп'ютерного набору».
Хоч як би були гарні шкільні роки, але на жаль, вони пройшли. І в 2012 році, здавши шкільні іспити та зовнішнє незалежне тестування вже в вересні я був студентом Донецького Національного Технічного Університету. У ДонНТУ вчилися мої батьки і мій брат, тому я не став міняти традиції і без роздумів вирішив, що буду тут вчитися.
Спільну мову з одногрупниками ми знайшли з першого ж навчального дня. З багатьма з них у нас є свої веселі, теплі спогади. Майже з усіма одногрупниками ми дружимо й зараз.
Так вийшло, що перші свої 3 курсу я вчився на факультеті інженерної механіки та машинобудування. Але потім мою групу перевели на факультет екології та хімічних технологій з огляду на те, що наш профіль навчання більше підходить для цього факультету. Спочатку, звичайно, я засмутився, проте через деякий час зрозумів, що тут нічим не гірше і навіть краще, багато в чому, на моє рішення вплинула робота наших викладачів.
Про вибір своєї спеціальності, а саме: «Обладнання Природоохоронних Технологій» не шкодую. Так як в нашому регіоні - Донбас, дуже багато шахт, заводів, а отже не буде проблем з подальшим пошуком роботи, також, я зможу працювати на будь-якому харчовому виробництві.
У 2016 році, закінчивши університет і отримавши диплом бакалавра, я вирішив продовжити навчання. Тому вступив до магістратури на мою ж кафедру до своїх викладачів на спеціальність: «Машини Хімічного Виробництва». Моїм науковим керівником по дипломній роботі призначили кандидата технічних наук, доцента Аввакумова Сергія Івановича. Саме він і допоміг мені вибрати тему наукової роботи: «Вивчення властивостей сипучіх сумішей та вибір обладнання для подальшого отримання кінцевого виробу». Сергій Іванович є професіоналом найвищого рівня в цій та багатьох інших галузях, тому я впевнений в собі, що моя робота під його контролем буде виконана в найкращому вигляді.
Плани на майбутнє
У планах на найближче майбутнє є захист магістерського диплому та закінчення університету. Маю намір отримати другу вищу освіту, пов'язану з комп'ютерними науками. Природно, хочеться знайти цікаву для себе роботу, в якій я буду «в своєму руслі». Планую підвищити свої знання англійської мови. Також дуже хочу побувати і, можливо, залишитися в Фінляндії, так як їх природа незрівнянна, та й з екологією в країні повний порядок, також люди там дуже доброзичливі і держава в цій країні дійсно піклується про громадян. У планах знайти свою другу половину і завести дітей.