Біографія
Особистісне становлення
Я, Семененко Олександр Ігорович, народився 31 березня 1995 в селі Миропілля Сумської області. Це був холодний і дуже сніжний весняний вечір. Коли вранці першого квітня моєму батькові сказали, що у нього народився син, він не відразу повірив і думав, що його розігрують. Мої батьки: Семененко Ігор Григорович, Семененко Віра Михайлівна.
Моє дитинство і юність пройшли в тихому і затишному місці яке знаходиться в Сумській області, прекрасному селі Миропілля, прямо на кордоні з Росією. Тут я ходив в дитячий сад і закінчив школу. Дуже багато часу проводив на річці, плавати в якій мене навчила мама. На літніх канікулах проводив на ній майже весь день, а ввечері збирався з друзями і до самої темряви грали в різні веселі ігри. Часто з батьками вибиралися в ліс за грибами та ягодами.
У дитинстві я виявляв особливу любов до спорту. Сильну пристрасть викликав футбол, кожен день після уроків я біг на стадіон, де зі своїми друзями грали до самого вечора. Також в шкільні роки навчився добре грати в настільний теніс і волейбол. Ось уже майже десять років вболіваю за кращу футбольну команду «Реал Мадрид». У дитинстві мріяв стати професійним футболістом, але з різних причин цього не судилося статися. Брав участь в шкільних та районних змаганнях з футболу, баскетболу, волейболу, вигравав шкільні турніри з настільного тенісу. Мій перший районний турнір з футболу, в якому я брав участь, пройшов для мене не дуже добре, тому що на тренуванні перед турніром я пошкодив ліву руку, невдало на неї впав. У лікарні сказали, що у мене серйозне розтягнення. Але тренер все ж взяв мене на змагання, він бачив як я засмутився через це. Я знав, що через травму не гратиму, але я умовив тренера щоб він дозволив мені вийти на поле в останній грі. Хоч я і не багато зіграв, але був дуже радий, що хоч і не багато, але був на полі.
З навчанням в школі у мене не виникало проблем, особливо легко і швидко мені давалися географія і історія. Також любив фізику і геометрію. Брав участь в районних олімпіадах з історії та математики.
Професійне становлення
З самого дитинства у мене проявлявся інтерес до техніки, із задоволенням спостерігав за тим, як мій батько чинив автомобіль або якісь електроінструменти. Спостерігаючи за його роботою, я і сам вирішив, що в свої неповних сім років зможу полагодити свій недавно зламаний велосипед, не сказавши батькові я взяв інструменти і приступив до справи. Як і очікувалося я зміг його тільки розібрати, а ось зібрати його назад у мене вже ні як не виходило. Після того як провів кілька годин в спробах зібрати усі деталі, які розібрав, у вихідне положення, вже засмучений я пішов до батька і сказав йому, що у мене нічого не виходить. Коли він прийшов і побачив, що я там робив, засміявся і сказав що я молодець і у мене майже вийшло. Тоді він посадив мене поруч і сам почав все робити і мені докладно розповідати, як це робиться. Після цього випадку я вже не намагався, щось лагодити, якщо не впевнений як це правильно робити.
Після закінчення школи я знав, що буду поступати в якийсь технічний вуз. Після вдало зданої зовнішнього незалежного оцінювання, стояло завдання вибору вузу для продовження навчання. Донецький технічний університет мені порадив мій дядько, який проходив тут навчання. Тому, не сумніваючись у своєму виборі я поїхав до Донецька і подав документи. І з першого вересня 2012 року являюсь студентом цього прекрасного вузу. Перший курс моє навчання проходило на Факультеті інженерної механіки та машинобудування, кафедрі машин і апаратів хімічних виробництв. Але після 3-го року навчання кафедра перейшла на Факультет екології та хімічної технології.
Навчання в університеті давалася мені не легко, але я завжди справлявся з труднощами і закривав сесію вчасно. Особливо важкий був 2014-й рік, після початку військового конфлікту на Донбасі, стояв складний вибір продовження навчання. Але не дивлячись на те, що мені доводилося дуже важко приїжджати і виїжджати з Донецька, я вирішив залишитися в цьому місті і закінчити навчання тут. Після закінчення четвертого курсу, і отримання диплома бакалавра, я був в роздумах чи продовжувати мені навчання далі. Порадившись з батьками, я прийняв рішення вступити до магістратури.
Темою мого дипломного проекту є «Розробка технологій балансування роторних машин підприємств хімічної промисловості», а моїм науковим керівником є кандидат технічних наук, професор Аввакумов Сергій Іванович.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Звичайно ж головне в планах на найближче майбутнє це захист магістерської роботи. Після закінчення магістратури мені буде всього 23 роки, і мені ще хочеться спробувати себе в інших сферах діяльності. Тому я ще не знаю, присвячу чи своє життя інженерної діяльності або ж буду займатися чимось іншим.