Біографія
Особистісне становлення
Я, Куликова Анна Ігорівна, народилася 3 березня 1996 року в місті Донецьк, де провела все своє дитинство і юнацтво. Мої мама з татом завжди працювали, намагаючись забезпечити мене і мого брата всім необхідним, встигаючи при цьому знаходити час на наше виховання, за що я їм дуже вдячна. Моя мама працювала на різних роботах, виконуючи обов’язки операціоніста, інженера і адміністратора. Після своєї роботи, приходячи додому, мама завжди встигала виконати всю домашню роботу. Все життя вона піклується про всіх членів нашої сім’ї, неймовірним чином встигаючи догодити кожному з нас, і тримати будинок в ідеальному порядку, а всіх його мешканців – в чистоті і ситості. Папа ж все життя удосконалювався в єдиній сфері – електриці і електроніці, також професійно освоюючи ПК. Він завжди готовий допомогти, налаштувати, полагодити що завгодно для своєї родини і близьких людей – починаючи від заклеювання взуття та перепайки роз’єму навушників для їх роботи, закінчуючи налагодженням згорілої пральної машинки або найменшої мікросхеми непрацюючого смартфона. Здається, немає такої побутової проблеми або поломки, яку б тато не допоміг мені виправити. Це, безсумнівно, певною мірою розпестило мене, і змушує багато в чому на нього покладатися. Мій брат старший від мене на 6 років, і хоч у нас часто виникали розбіжності в процесі дорослішання, з раннього дитинства він завжди неусвідомлено ставав для мене прикладом для наслідування. Так, наприклад, від нього я успадкувала смак в музиці, деяких творах, певні погляди на життя. Брат також завжди допомагав і захищав мене, що я завжди цінувала. Також протягом мого життя у нас жило кілька домашніх тварин, які також ставали членами нашої сім’ї, приносячи багато радості і приємних спогадів.
В дитинстві я була товариською дитиною, а також дуже здібною у навчанні, яка ніколи не уявляла для мене складнощів. 8 класів початкової і середньої школи я закінчила в загальноосвітній школі №29, потім пішовши по стопах брата, я склала іспити для вступу в Донецький технічний ліцей, де надалі закінчила навчання за курс повної середньої освіти. Щороку з 11 класів я закінчувала навчання з відзнакою, що мені здавалося самим собою зрозуміле, і що було для мене неминучим через досить суворе виховання татом в даному питанні в дитинстві. Улюбленим предметом стала математика, надалі – алгебра, любов до якої була перенесена на вищу математику зі вступом до університету. Батьки з дитинства змушували мене вчити англійську мову, яку я не могла терпіти, вважаючи це абсолютно непотрібним заняттям для загального розвитку. З дорослішанням прийшло усвідомлення того, що зі знанням іноземних мов відкривається безліч нових можливостей, за які на даний момент я вдячна своїм батькам, за цю їх ініціативу і наполегливість.
Професійне становлення
Протягом свого життя, я не відчувала чітко позначеного покликання для себе. Вибір спеціальноті і майбутньої професії нагадував лотерею, в якій я витягла не найгірший квиток. Знаючи, які предмети я можу здати на іспитах, у мене не було сумнівів у вступі на бюджет в обраний мною ВНЗ.
Після довгих роздумів, я обрала спеціальність Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
, тому як вважала, що тут мене навчать максимально можливого корисного об'єму інформації, який допоможе в житті, хоч ніколи гуманітарієм я себе і не вважала, живлячи симпатію до точних і природних наук.
Згодом навчання на обраній спеціальності виявилося досить цікавим, чому сприяли викладачі, цікаво, пізнавально і зрозуміло подаючи свій матеріал. Проте, хоч спочатку все лекції і здавалися цікавими, і я вважала, що абсолютно будь-яке отримане знання корисним в цьому житті, на 2-му році навчання в магістратурі мені стало зрозумілим, що безліч часу, витраченого на навчання певних дисциплін, витрачено даремно. Деякі незацікавлені викладачі, начитують свої лекції без дещиці пристрасті, інтересу або будь-якого досвіду, безліч зайвих і непотрібних завдань, що стоять за планом, завантаження нецікавими й непотрібними предметами. Ці моменти багато в чому затьмарюють враження від навчання в університеті, проте жодним чином не нівелюючи факт того, що я дуже багато подчерпнула, вивчила і зрозуміла за всі ці роки, і вдячна викладачам, які дійсно представляють собі за мету навчання студентів потрібною, сучасною інформацією, що має практичне підгрунтя.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У своєму найближчому майбутньому я збираюся, в першу чергу, отримати досвід за своєю спеціальністю. Навчитися виконувати професійні обов’язки, встановлювати взаємини з партнерами, отримати уявлення про роботу організації на практиці, щоб надалі стати затребуваним і високооплачуваним фахівцем, що дозволило б мені забезпечувати належним чином себе і свою сім’ю, даючи можливість дозволити собі те, чого бажаю.