Русский   English
ДонНТУ   Портал магистров

Управління ризиками як основа забезпечення стійкості сучасної економічної системи на мікрорівні

Зміст

Вступ

Управління фінансовою і господарською стійкістю підприємства здійснюється в умовах невизначеності, обумовленої динамічністю наукового прогресу, нестабільністю політичної ситуації, зростанням конкуренції на товарних і фінансових ринках, посиленням глобалізаційних процесів і дефіцитом інформації, а також наявністю різних способів і варіантів перетворення можливостей в дійсність і багатоваріантності реалізації управлінських рішень.

Сутність невизначеності як об'єктивної форми існування навколишнього середовища призводить до виникнення численного набору ризиків, що впливають на діяльність підприємств, внаслідок чого фактичні результати кожного конкретного господарського рішення можуть істотно відхилятися від запланованих, приводячи до зниження ефективності діяльності і дестабілізації становища суб'єкта господарювання.

1. Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сукупність наукових напрацювань щодо проблем управління ризиком в контексті сталого розвитку значна, і включає роботи відомих російських і зарубіжних вчених: В. А. Швандара, А. Д. Канчавелі, А. А. Колобова, А. С. Ваганова, А. А. Лобанова і А. В. Чугунова, В. М. Гранатурова, Г. Б. Клейнера, І. Т. Балабанова, Є. А. Уткіна, А. Мура, К. Хлардена та інших, праці яких присвячені дослідженню сутності ризику, визначення факторів і причин його виникнення, характеристиці методів оцінки ступеня ризику і засобів їх управління. Складний процес трансформації економічних відносин в Росії і світі вимагає поглиблення теоретичних і практичних напрацювань з управління ризиками господарської діяльності. На сьогоднішній момент недостатньо висвітлені практичні аспекти управління ризиком з урахуванням галузевої специфіки, а також існує нагальна потреба у створенні комплексної системи управління господарським ризиком, яка була б адаптована до сучасних тенденцій розвитку економічних процесів в країні і світі і націлена на забезпечення сталого розвитку.

2. Ціль дослідження

Метою дослідження виступає уточнення сутності ризику як фактору, що впливає на стабільність економічної системи, а також розробка схеми керування стійкістю підприємства з урахуванням управління ризиком.

3. Основні результати дослідження

Стійкість системи – це динамічне, комплексне, складне і багатогранне поняття, яке можливо інтерпретувати по відношенню до кожного рівня економічних систем (мал. 1) [1].

Рисунок 1 – Інтерпретація поняття стійкість системи в економіці по відношенню до підприємства
(анімація: 7 кадрів, незкінченність циклів повторення, 106 кілобайт)

На підставі проаналізованих літературних джерел можна сформулювати визначення економічної стійкості підприємства як його здатності реагувати, за допомогою механізмів протистояння або адаптації, на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, з метою не тільки збереження і формування факторів, що забезпечують його самозбереження і ефективне функціонування на поточний момент часу, але і для сприяння його подальшому розвитку [2].

Розглядаючи визначення і сутність ризику, слід зазначити, що наукова література по-різному тлумачить поняття ризику та управління ризиком, визначає його риси, властивості, елементи і функції. Неоднозначність підходів пояснюється використанням різних методичних основ при вивченні цієї проблеми, оскільки управління ризиком - складне багатоаспектне і багаторівневе явище, яке характеризується складовими, які мають різноспрямований вплив на об’єкт управління.

Поняття ризику доцільно тлумачити в таких аспектах:

  1. ризик як небезпека або загроза. В рамках цієї концепції розглядаються негативні події, що призводять до збитку для людини і підприємства, а під ризиком розуміється можливість настання подій з негативними наслідками, тобто можливість реалізації передбачуваної небезпеки. Ризик-менеджмент в даному випадку характеризує техніку зменшення ймовірності настання негативних подій і (або) їх наслідків за допомогою заходів, які вимагають розумних витрат.
  2. ризик як можливість – має в своїй основі концепцію існування взаємозв’язку між ризиком і прибутковістю. Тому відповідно зі словником Ожегова, ризик – це дія навмання, в надії на щасливий випадок. Чим вище ризик, тим вище потенційний дохід. Такої концепції ризику ближче поняття шансу, а ризик-менеджмент означає використання техніки максимізації доходу при одночасному обмеженні або мінімізації втрат;
  3. ризик як невизначеність – апелює до такого теоретичного поняття, як імовірнісний розподіл можливих результатів (позитивних і негативних). В рамках зазначеної концепції ризик – міра невідповідності між різними результатами рішень, які оцінюються по їх корисності, шкідливості, а також ефективності за критеріями, відповідним обраним орієнтирів. Така концепція використовується в теорії прийняття рішень, в умовах невизначеності і теорії ігор. З цієї точки зору ризик-менеджмент має своїм предметом зменшення дисперсії між очікуваними результатами і дійсними результатами[3].

Формулюючи інтегральні визначення даних досліджуваних понять, можна запропонувати розуміти ризик як можливість настання події в умовах невизначеності, пов'язаної з відхиленнями від прогнозованого результату, які породжують нестійкість економічних систем. Ризик-менеджмент – це система управління ризиком і економічними відносинами, що виникають в процесі цього управління, яка дозволяє підвищити стабільність діяльності функціональних підприємницьких одиниць.

На основі узагальнення господарських практик сформульовані постулати про:

  1. всеосяжний характер ризиків.
  2. обтяження ризиками прогнозів.
  3. необхідності кількісно вимірювати і оцінювати ризик.
  4. міні структури і ступеня ризиків під впливом змін зовнішнього і внутрішнього середовища, дії ряду об’єктивних і суб’єктивних факторів.

Всі об’єкти ризику є системами – множинами елементів довільної природи, які мають зв’язки і утворюють певну цілісність, ефективність і умови функціонування яких заздалегідь точно не визначені. На мікрорівні об'єктом ризику може бути окреме підприємство, галузь, соціокультурна спільність людей певної територіальної одиниці; на макрорівні – країна, регіон тощо [4].

Встановлюючи взаємозв’язок ризику та стійкості, розглянемо поточний рівень ризику як показник, що відображає силу впливу внутрішніх та зовнішніх чинників і силу протидії йому з боку суб’єкта управління. Тоді рівень ризику – це точка, що показує на певній оціночною шкалою стан внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, скоригованої на силу управлінського впливу, тобто, будь-які зміни відображаються в рівні ризику. Якщо рівень ризику знаходиться в допустимих для підприємства межах, значить стан підприємства задовольняє умові стійкості. Механізм ризику, залишаючись в заданих йому межах, постійно розвивається, що не може не вплинути аналогічно на стан підприємства. З цього випливає, що точність функціонування механізму управління рівнем ризику визначає стійкість розвитку підприємства, тобто підкреслюється стратегічна мета ризик-менеджмент – збереження сталого розвитку підприємства.

Необхідно відзначити ще одну зв’язок ризику і стійкості. Відомо, що стійкість обумовлена дією двох полярних тенденцій, одна з яких пов’язана з відтворенням і збереженням старих системних якостей (системоутворюючих, або іншими словами негативних), тоді як друга, навпаки, забезпечує позитивну можливість адаптації системи до нових умов, змін зовнішнього середовища. Підприємство з високим рівнем ризику (таке, яке проводить активну інноваційну, інвестиційну політику) забезпечує високу позитивну стійкість. Підприємство з низьким рівнем ризику (яке дотримується так званої консервативної інноваційної та інвестиційної політики) забезпечує високу негативну стійкість [5].

На основі сучасних розробок теорії ризику можна виділити дві мети управління ризиками підприємства. Перша (стратегічна) мета полягає в забезпеченні (збереженні) сталого розвитку підприємства[6].

Друга (поточна) мета передбачає утримання величини ризику в допустимих для підприємства межах (кордонах.

Слід зазначити, що детальний аналіз ризиків, що впливають на стійкість підприємства, дозволяє ідентифікувати потенційну небезпеку і її джерела, а оцінивши наслідки, здійснити заходи по локалізації або мінімізації негативного прояву факторів ризику. Важливим інструментом забезпечення фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді є комплекс заходів і процедур з управління ризиками, які впливають на її рівень [7].

Заслуговує на увагу дослідження власне процесу управління ризиком, під яким розуміємо системну роботу, яка об’єднує комплекс заходів по ідентифікації та аналізу ризиків, розробки і впровадження заходів щодо оптимізації управління в умовах ризику. В умовах промислового підприємства управління ризиком базується на концепції прийнятного ризику, передбачаючи можливість раціонального впливу на рівень ризику і доведення його до прийнятного значення [8].

На нашу думку, підсистема управління ризиком фінансової стійкості підприємства, як невід'ємна складова системи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах невизначеності, реалізується у вигляді двоступеневого комплексу заходів оцінки і управління ризиком зниження стійкості (рис. 2).

Рисунок 2 – Схема процесу управління стійкістю з підсистемою управління ризиком

Такий підхід обумовлений подвійний реакцією стратегічного управління на зовнішні зміни: довгостроковою і оперативною одночасно. Довгострокова реакція закладена в стратегічних планах, а оперативна – реалізується в режимі реального часу. Тому підсистема управління ризиком на підприємстві повинна передбачати контроль і управління ризиками як при прийнятті стратегічних рішень, так і при їх реалізації шляхом тактичних і оперативних рішень.

Висновки

В сучасних умовах господарювання, що характеризуються високим рівнем невизначеності, досягнення стратегічних цілей підприємств і забезпечення їх довгострокової стійкості неможливо без урахування можливості настання ризикової події, що тягне за собою відхилення від планів. Побудова ефективної системи стратегічного управління фінансовою стійкістю, що включає підсистему управління ризиком, сприятиме підвищенню стійкості суб’єктів господарювання в умовах зростаючої конкуренції і нестабільності на внутрішньому і світовому ринках.

Перелік посилань

  1. Риски в економіці: Учеб. посібник для вузів / Під ред. проф. В. А. Швандара. – М. : ЮНІТІ-ДАНА , 2002. – 380 с.
  2. Бланк І. А. Фінансова стратегія підприємства. – К. : Эльга, Ніка-Центр, 2004. – 720 с.
  3. Стратегічне управління організаційно-экономічною стійкістю фірми: Логгстикоорієнтоване проектування бізнесу / А. Д. Канчавелі, А. А. Колобов, І. Н. Омельченко та ін.. Під ред. А. А. Колобова, И. Н. Омельченко. – М. : Вид-во МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 2011. – 600 с.
  4. Белошапка В. А., Загорій Г. В. Стратегічне управління / В. А. Белошапка, Г. В. Загорій. – К.: Абсолют – , 2008. – 258 с.
  5. Ваганова А. С. Научно-методічні аспекти ризик-контролінга на промислових підприємствах: автореф. дис. на здобуття уч. ступеня канд. екон. наук. : спец. 08.00.05 Економіка і управління народним господарством / А. С. Ваганова. – Нижній Новгород, 2010. – 24 с.
  6. Ito M. Algebraic theory of automata and languages / M. Ito. – World Scientific Publishing, 2004. – 199 pp.
  7. Макарова В. А. Формування системи ризик-менеджмента на підприємстві / В. А. Макарова // Вісник ПсковГУ Серія "Економічні и технічні науки 4. – 2014. – С.98-108.
  8. Кравченко А. В. Основні принципи і переваги системи управління ризиками, інтегрованої з бізнес-процесами / А. В. Кравченко, А. Ш. Яфасова // Управління економічними системами. – 2013. №4(25). – С.30-33.